Справа № 456/5081/24
Провадження № 3/456/2301/2024
іменем України
18 грудня 2024 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. , з участю адвоката Кравчун Д.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст.130 КУпАП,
Формулювання правопорушення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_1 , 08.09.2024 о 21:01 год. по вул. Т. Шевченка в с. Олексичі Стийського району Львівської області керував транспортним засобом «Hyundai H200», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою алкотестера «Drager 6820», чи в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Стаття (частина статті) Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачає відповідальність за вищезазначене адміністративне правопорушення.
Частина 1 статті 130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Історія провадження в справі про адміністративні правопорушення.
Постановою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.11.2024 задоволено клопотання адвоката Кравчун Д.В., який здійснює захист інтересів особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено, судові засідання у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, ухвалено проводити з адвокатом Кравчун Д.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему ВКЗ «Електронний суд».
Постановою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2024 в задоволенні клопотання адвоката Кравчун Д.В., поданого в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про призначення експертизи з технічного дослідження відеозвукозапису у справі №456/5081/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП відмовлено.
Процесуальна поведінка сторін у судовому засіданні.
В судовому засіданні у зв'язку з неетичною поведінкою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Кравчун Д.В., таким судом зроблено зауваження та попереджено про відповідальність за неповагу до суду.
Правова позиція сторони захисту.
В судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повідомив, що винним себе не визнає, автомобілем він не керував. Автомобіль був припаркований на узбіччі, йому зателефонував тесть і попросив винести ключі від автомобіля, щоб загнати автомобіль на подвір'я. Він не хотів, щоб тестя притягли до відповідальності, оскільки автомобіль не був застрахований, тому він не повідомив, що саме він керував транспортним засобом. Просить суд врахувати, що він є волонтером, допомагає ЗСУ, тому часто виїжджає за кордон.
Адвокат Кравчун Д.В., який здійснює захист інтересів ОСОБА_1 , 27.11.2024 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Факт керування транспортним засобом жодним чином не може підтверджуватися протоколом про адміністративне правопорушення та іншими документами, які знаходяться в матеріалах справи. Зазначений факт можливо підтвердити лише відповідним відеозаписом події. Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення керування транспортним засобом. Також, з відеозапису події вбачається, що поліцейські не назвали жодної ознаки будь якого сп'яніння відповідно до норм Інструкції №1452/735. Згідно відеозапису подій, який долучено до матеріалів справи, вбачається явно упереджене, прямо суб'єктивне ставлення до ОСОБА_1 від співробітників поліції. На відеозаписах подій, поліцейські незаконно проникають на приватну власність ОСОБА_1 , та починають агресивно звинувачувати у вчиненні адміністративних правопорушень, при тому не надаючи жодних доказів своїх звинувачень. Таким чином, переглянуті відеозаписи однозначно свідчить про провокативний характер дії співробітників поліції, які фактично своїми діям змусили ОСОБА_1 відмовитися від такого огляду. Крім того, відеозапис взагалі не містить роз'яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав та обов'язків до моменту висловлення ним позиції про відмову від проходження огляду. Таке роз'яснення відбувається одразу після того, як ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється від огляду. Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС 18.12.2018 №1026, згідно з якою п.п. 4,5 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 міститься відеозаписи, які отримані в порушення вищевказаної Інструкції, а саме, відеозйомка співробітниками поліції велась не безперервно, явно змонтована з частин та нарізана хаотично хронології відеофіксації. Тобто наявний в матеріалах відеозапис отриманий в порушення вищевказаної інструкції, є не безперервним та жодним чином не відображає фактичних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, відеозапис який наявний в матеріалах справи як доказ є недопустимим та не достовірним. З огляду на вищевикладене, зважаючи на неповне з'ясування всіх обставин справи, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 , а саме, відсутності факту керування транспортним засобом, порушення процедури огляду на стан сп'яніння, порушення процедури відеофіксації, незаконі дії співробітників поліції, у зв'язку з чим в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім цього адвокатом Кравчун Д.В. подано клопотання про визнання матеріалів відеозапису недопустимими та недостовірними доказами.
В судовому засіданні адвокат Кравчун Д.В. просить закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Показання свідків.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 це його зять. Автомобіль стояв на узбіччі, він повертався зі стадіону та зять виніс йому ключі від автомобіля, він сів за кермо, почав рух і в той момент під'їхали поліцейські і підійшли до зятя, який вийшов із автомобіля з боку пасажирського сидіння. Він в той час знаходився за кермом і сховався в автомобілі та не виходив з нього, бо не мав документів. Розмова зятя з поліцейськими тривала приблизно 10-15 хв., після чого він вийшов з автомобіля і підійшов до них.
Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.
Дослідивши матеріали справи приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , 08.09.2024 о 21:01 год. по Т. Шевченка в с. Олексичі Стийського району Львівської області керував транспортним засобом «Hyundai H200», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою алкотестера «Drager 6820», чи в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненому при вище викладених обставинах повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного рішення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №917387 від 08.09.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 08.09.2024 о 21:01 год. по вул. Т. Шевченка в с. Олексичі Стийського району Львівської області керував транспортним засобом «Hyundai H200», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою алкотестера «Drager 6820», чи в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП /а.с.4/;
- копією рапорту інспектора ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Н. Комара від 08.09.2024, з якого вбачається, що 08.09.2024, під час несення служби в с. Олексичі Стрийського району Львівської області по вул. Шевченка, близько 21:01 год. було виявлено автомобіль «Hyundai», н.з. НОМЕР_1 , водій якого, як вияснилось пізніше, ОСОБА_1 керував автомобілем та перед зупинкою не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку руху, чим порушив п.9.2А ПДР, після зупинки не увімкнув спеціальну аварійну сигналізацію, не пред'явив діючий страховий поліс та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.9.2А, 9.9Б, 2.1Б, 2.1Г. В ході спілкування з гр. ОСОБА_1 , в нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, ОСОБА_1 намагався втекти спочатку на подвір'я дому, а пізніше в будинок, не хотів спілкуватися з поліцейськими. Ними було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою алкотестера «Drager 6820», чи в медичному закладі, однак водій від проходження огляду відмовився /а.с.3/;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 726306 від 08.09.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126, ст. 125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. /а.с. 6/;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, за допомогою приладу «Dr?ger Alcotest 6820», ARLJ 0195/а.с.7/;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі ВП «Лікрня інтенсивного лікування» КНП «ТМО «СМОЛ» /а.с.8/;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, оглянутого в судовому засіданні, з якого вбачається, як рухався автомобіль «Hyundai», н.з. НОМЕР_1 , а після зупинки ОСОБА_1 вибіг з автомобіля через пасажирські двері і почав втікати на подвір'я. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився від огляду, стверджував, що не керував автомобілем, оскільки автомобіль був припарковий. При цьому працівник поліції демонструє ОСОБА_1 , як саме рухався автомобіль та вдруге пропонує пройти огляд, однак останній категорично відмовляється. Після цього ОСОБА_1 стверджує: «Автомобіль з'їхав з дороги, я вийшов з автомобіля, як Ви підійшли. Ви мене не зупиняли». Жінка на відеозаписі в цей час стверджує: «Він їхав, хотів заїхати на подвір'я». В подальшому ОСОБА_1 намагається втекти від працівників поліції /а.с.10/.
Норми права, які застосовує суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_1 .
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справі. Ці дані встановлюються, зокрема висновком експерта.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 , а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
Статтею 266 КУпАП визначено порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції.
Зокрема, цією статтею визначено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Спростування доводів сторони захисту щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності з п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом МВСУ №1376 від 06.11.2015 року вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складений протокол.
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч.2 ст.266 КУпАП, під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з вимогами ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та Наказу Департаменту патрульної поліції НПУ «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» від 24.11.2015 № 14/1, кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, вказаними актами передбачено також порядок її використання.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доводиться відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки в працівників поліції були підстави вважати, що у ОСОБА_1 були ознаки алкогольного сп'яніння, однак на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, або в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.
Твердження адвоката, що відеозапис, нібито, не є безперервним, не заслуговують на увагу, оскільки після перегляду відеозаписів судом, встановлено, що вони є послідовними, на яких зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як і зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Той факт, що ОСОБА_1 вийшов з боку пасажирського сидіння висновки суду про його винуватість не спростовують, оскільки на відеозаписі ОСОБА_1 не вказує, хто саме керував транспортним засобом, а лише зазначає, що він не керував, одночасно саме він виходить з автомобіля, інші особи на відео, які б виходили з автомобіля, відсутні.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі міститься посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною та обґрунтованою і водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 ПДР, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
У зв'язку з цим, суд вважає, що працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дотримано в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього, а сам протокол відповідає вимогам ст. 254, 255 і 256 КУпАП.
Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем, оскільки такі спростовуються сукупністю зібраних доказів у справі доказів, яким судом надано ретельну оцінку під час прийняття рішення, заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом розцінюються судом, як обраний спосіб захисту, з метою уникнення від відповідальності.
Відповідно роз'яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала т/з. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, як рухався автомобіль «Hyundai», н.з. НОМЕР_1 , а після зупинки ОСОБА_1 вибіг з автомобіля через пасажирські двері і почав втікати на подвір'я. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився від огляду, стверджував, що не керував автомобілем, оскільки автомобіль був припарковий. При цьому працівник поліції демонструє ОСОБА_1 , як саме рухався автомобіль та вдруге пропонує пройти огляд, однак останній категорично відмовляється. Після цього ОСОБА_1 стверджує: «Автомобіль з'їхав з дороги, я вийшов з автомобіля, як Ви підійшли. Ви мене не зупиняли». Жінка на відеозаписі в цей час стверджує: «Він їхав, хотів заїхати на подвір'я». В подальшому ОСОБА_1 намагається втекти від працівників поліції.
Показання свідка ОСОБА_2 суд розцінює, як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене, оскільки свідок є батьком дружини ОСОБА_1 , тобто є особою, зацікавленою у результатах розгляду справи. Крім цього, вказаний свідок зображений на відеозаписі та жодних пояснень працівникам поліції про те, що саме він керував транспортним засобом під час вказаних подій не надав. Про вказаний факт не зазначав і сам ОСОБА_1 під час подій і лише в судовому засіданні після допиту свідка ствердив про те, що свідок був того дня за кермом автомобіля.
Однак жодних доказів факту керування свідком ОСОБА_2 транспортним засобом в день подій, зазначених в протоколі, стороною захисту до матеріалів справи не долучено.
При цьому суд зауважує, що на відеозаписі не вбачається, як свідок виходив з автомобіля, натомість чітко видно, як ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, при цьому постійно намагався втекти від працівників поліції, спочатку на подвір'я, а потім в будинок.
Твердження сторони захисту про упереджене ставлення до ОСОБА_1 працівників поліції не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються матеріалами відеозаписів.
Щодо ознак алкогольного сп'яніння, виявлених у ОСОБА_1 , то виявлення та встановлення таких належить до безпосередньої компетенції працівника поліції згідно Закону України «Про поліцію», вимог КУпАП, вимог спільного наказу МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і до обсягу перевірки судом не належить.
Поняття «виявлення у особи ознак сп'яніння» та «встановлення стану сп'яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.
На відеозаписі чітко видно, як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що у нього є ознаки сп'яніння і пропонує ОСОБА_1 пройти огляд.
На підставі наведеного, судом визнано доведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, доводи про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищевказаними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Також, суд критично оцінює клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчун Д.В, щодо визнання недопустимими доказами відеозапису, з огляду на наступне.
Відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. Вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення, надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі наведеного, інші доводи сторони захисту не аналізуються та не спростовуються, оскільки на висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП не впливають.
Висновки суду.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчиненене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладення стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання про вид стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфікується правопорушення, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Підстави для стягнення судового збору.
Згідно із Законом України «Про судовий збір», розмір судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 605 грн. 60 коп. (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,
В задоволенні клопотання адвоката Кравчун Дмитра Вікторовича, поданого в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП відмовити.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, й обрати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605/шістсот п'ять/ грн. 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови проголошений о 17:00 год. 19 грудня 2024 року в залі судового засідання в приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Суддя В.Л.Бучківська