Справа № 138/2085/24
Провадження № 22-ц/801/2316/2024
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.
Доповідач:Рибчинський В. П.
19 грудня 2024 рокуСправа № 138/2085/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Оніщука В.В., Сала Т.Б.,
розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,
В липні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну (збільшення) розміру стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просила змінити(збільшити) розмір стягуваних аліментів з 1/6 на 1/4 частку з усіх видів заробітку (доходів) платника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання даної позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.01.2018 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 138/2042/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яким стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) платника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
З часу винесення вказаного рішення потреби дитини сторін значно виросли, зокрема, дитина потребує вартісного лікування, додаткових витрат на інтелектуальний розвиток, у зв'язку з чим, позивач придбала для навчання ноутбук, оплачує додаткові заняття та витрачає кошти на оздоровлення. Крім того, матеріальне становище відповідача дозволяє йому сплачувати мінімальний розмір аліментів в розмірі 1/4 частки від його доходу, оскільки відповідач працевлаштований, отримує окрім заробітної плати пенсію, має у власності кілька об'єктів нерухомості.
За таких обставин позивачка просить збільшити розмір стягнення аліментів на утримання дитини сторін з 1/6 частки на 1/4 частину зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дати винесення рішення й до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року позов задоволено.
Змінено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2018 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, на 1/4 частину від заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Королюк О.В просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
На підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.01.2018 у цивільній справі № 138/2042/17 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , уродженця с. Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області та жителя с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , присуджено до стягнення аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 16 серпня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
На даний час дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , досягла повноліття, а відтак аліменти з ОСОБА_1 стягуються на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з взаємного обов'язку батьків по утриманню дитини та реальних потреб в матеріальному утриманні. Встановлена рішенням суду від 11.01.2018 сума аліментів є недостатньою для розвитку дитини та задоволення її мінімальних потреб. З урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2024 році порівняно з 2018 роком, зростання цін, що має наслідком зростання витрат на харчування, розвиток та утримання дитини сторін, свідчить про те, що попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам на даний час не відповідає. Також судом встановлено покращення матеріального та майнового стану відповідача порівняно з 2018 роком.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач посилалась на те, що її доходи є такими, що не дозволяють їй в повній мірі покрити всі витрати на належне утримання дитини, а відповідач в свою чергу має можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі, адже є фізично здоровим, працевлаштованим, має у власності рухоме та нерухоме майно, отримує крім заробітної плати пенсію, інших аліментних зобов'язань на даний час не має.
Апеляційний суд зауважує, що зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я. Крім того, слід зазначити, що при розгляді позовів про зміну розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
За змістом ст.182 ЦПК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 СК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.80 цього Кодексу достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділення поліції № 1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області, що свідчить про те, що платник аліментів має стабільний дохід; згідно розділу 3 декларації відповідач набув наступне нерухоме майно - 15.04.2020 земельну ділянку площею 600 кв.м., 11.11.2020 земельну ділянку площею 24 кв.м.; згідно розділу 6 декларації 27.05.2023 відповідач набув у власність автомобіль марки NISSAN KUBISTAR 2004 року випуску вартістю 79194 грн.; згідно розділу 11 декларації розмір доходу відповідача за 2023 рік складає 690 389 грн заробітної плати та 83239 грн іншого доходу що в сукупності складає 773 628 грн річного доходу (64 469 грн в місяць), що свідчить про покращення його майнового стану.
Суд першої інстанції вірно вказав, що зростання цін, що має наслідком зростання витрат на харчування, розвиток та утримання дитини сторін, свідчить про те, що попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам на даний час не відповідає.
Так, факт зростання цін порівняно із 2018 роком є очевидним і не потребує доведення.
Твердження відповідача про те, що розмір аліментів в 1/6 частині всіх видів його заробітку (доходу) буде достатнім для гармонійного розвитку дитини, колегія суддів вважає безпідставним. Відповідач не має інших осіб на утриманні, має стабільно високий дохід, що дозволяє йому як сплачувати аліменти на утримання дитини, так і придбавати нерухоме та рухоме майно. Доказів того, що земельні ділянки отримані ним як учасником бойових дій, а не за договором купівлі-продажу, матеріали справи не містять.
Доводи про те, що на його утриманні перебуває повнолітня донька - ОСОБА_4 , яка навчається на денній формі навчання у Національному авіаційному університеті суд оцінює критично, оскільки з наданих до апеляційної скарги виписок з банку вбачається, що відповідач періодично пересилав грошові кошти старшій доньці, зокрема, 3 перекази у квітні, та по одному переказу у серпні та жовтні 2024 року, що не може свідчити про систематичний характер переказів, та відповідно повне утримання дитини.
Серед іншого, колегія суддів зауважує, що змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, разом із тим потреби дитини із віком змінилися та збільшилися в силу її росту та розвитку, змінився прожитковий мінімум для дитини, а обов'язок по утриманню дитини не може бути покладений виключно на матір. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18, зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов'язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Розмір аліментів на дитину має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі, ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, є безумовним правом дитини, визначеним законом, яке захищається в судовому порядку саме в її інтересах.
Так, у ч. 5 ст. 183 СК України вказано, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аналіз розділу II Наказне провадження ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю суттю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Враховуючи те, що предметом цього судового спору є стягнення аліментів на утримання однієї дитини, вимоги ст. 182 СК України, стягнення аліментів у розмірі частки від заробітку (доходу) відповідача відповідатиме вимогам закону щодо визначення розміру аліментів як необхідного та достатнього для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що доказів на підтвердження підстав для визначення розміру аліментів у частці меншій, ніж 1/4 частина доходів, відповідач не надав.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Королюк О.В. просила стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
На підтвердження вказаних витрат надано ордер про надання правничої допомоги, платіжну інструкцію № Р24А3470764429D3028 від 24.11.2024 року, згідно якої ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_5 2500 грн.
Відзив на апеляційну скаргу представником позивачки було направлено відповідачу ОСОБА_1 11 листопада 2024 року, що підтверджується квітинцією (а.с. 121).
Заперечень з приводу розміру витрат на правничу допомогу за подання відзиву на апеляційну скаргу від скаржника не надходило.
За таких обставин, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України з нього слід стягнути на користь ОСОБА_2 понесені останньою витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , понесені судові витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 500,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: В.В. Оніщук
Т.Б. Сало