Справа № 145/509/24
Провадження № 22-ц/801/2549/2024
Категорія: 88
Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.
Доповідач:Матківська М. В.
18 грудня 2024 рокуСправа № 145/509/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.
Секретар: Пантелеймонова А. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб - Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, як органу опіки та піклування, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,
Рішення ухвалила суддя Копилова Л. В.
Рішення ухвалено о 10:54 год в смт Тиврів Вінницької області
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2024 року,
Встановив:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, залучивши заінтересованими особами Тиврівську селищну раду, як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна, мотивуючи свої вимоги тим, що він проживає разом із своїм батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у належному батькові будинку. Його батько має психічне захворювання діагнозом за МКХ-10 F20.00 параноїдальна шизофренія та є інвалідом ІІ групи довічно. Як наслідок по стану здоров'я він потребує догляду та нагляду. Він здійснює за ним постійний догляд. За висновком лікарської комісії його батько обмежений у самообслуговуванні, в здатності контролювати свою поведінку та потребує постійного догляду. Його захворювання характеризується домінуванням галюцинацій та (або) марення, в тому числі переслідування. Більшість часу його батько проводив із ним разом, добре його сприймав, слухався, мав дружні почуття. З людьми він не спілкується, спілкування не потребує, навіть буває дуже агресивним.
Відповідно до п. 13 Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 60355 від 23 лютого 2023 року встановлені щодо ОСОБА_4 наступні обмеження: до самообслуговування, до пересування, до орієнтації, до спілкування, до контрою за своєю поведінкою, до трудової діяльності. У зв'язку з такими обставинами ОСОБА_4 потребує догляду та встановлення над ним опіки. Він бажає доглядати за своїм батьком і бути його опікуном та має на це можливість, проти чого не заперечує його мати ОСОБА_2 та його брат ОСОБА_3 , оскільки вони не мають можливості здійснювати постійний догляд за ним, а також в них не складається із ним спілкування, він не бажає їх слухатися і не виконує їхніх прохань щодо нормальної поведінки. Ним подано до Тиврівської селищної ради заяву з метою отримання для надання до суду подання про призначення опікуном.
У зв'язку з викладеним просив визнати недієздатним ОСОБА_4 , призначити по справі судову психіатричну експертизу щодо призначення психічного стану ОСОБА_4 ; призначити його опікуном недієздатного ОСОБА_4 ; зобов'язати Тиврівську селищну раду як орган опіки та піклування, направити до суду подання про призначення особи опікуна над ОСОБА_4 .
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатним та призначення опікуна, задоволено частково.
Визнано недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Тимчасово покладені обов'язки опікуна над недієздатним на орган опіки та піклування Тиврівської селищної ради Вінницької області до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством.
Встановлено строк дії рішення в частині визнання недієздатним ОСОБА_4 в два роки з дня набрання рішенням законної сили.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у призначенні його опікуном недієздатного ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким призначити його - ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_4 .
Зазначив, що рішення суду в оскаржуваній частині вважає незаконним, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповно досліджених обставинах справи та у зв'язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції відмовляючи у позові посилався на те, що висновок органу опіки та піклування не містить аналізу відносин ОСОБА_4 з його родичами, не проаналізована їх можливість виконувати опікунські обов'язки. Проте суд не вимагав від органу опіки та піклування такої інформації, якщо вважав, що така необхідна для дослідження всіх обставин справи. При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тиврівська селищна рада, діючи як орган опіки та піклування у своєму поданні просить призначити його опікуном ОСОБА_4 у разі визнання його недієздатним. На сімейній раді між ним, його матір'ю та братом, які всі проживають разом із ОСОБА_4 , було вирішено покласти на нього обов'язки опікуна над батьком. Дане рішення зумовлено тим, що його брат та мати працюють, мати працює на двох роботах, забезпечуючи утримання батька та купівлю ліків. Звільнитися з роботи вони не мають змоги, так як це поставить сім'ю в скрутне становище. Він же є безробітним, постійно перебуває з батьком, який прихильно ставиться до нього. Брат раніше проживав у м. Вінниця, після розлучення з дружиною переїхав проживати разом з ним в селище Тиврів. Він же подав відповідну заяву до органу опіки та піклування, надав докази про те, що не судимий, не зловживає алкоголем і наркотичними засобами, не хворіє на хвороби, які заважають бути опікуном, позитивно характеризується. Інші члени їх сім'ї подали заяви про те, що не заперечують щодо призначення його опікуном. Заяв щодо призначення їх опікуном вони не подавали. Такі обставини повідомлялися суду, про те вони не відображені в оскаржуваному рішенні суду.
Судом не враховані вимоги статті 64 ЦК України та не наведено підстав, чому його неможливо призначити опікуном згідно статті 64 ЦК України.
Суд першої інстанції при розгляді справи не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не надав належної правової оцінки доказам, не врахував особливостей даної справи та тих обставин, у зв'язку з якими заявник просить призначити його опікуном; не звернув уваги на характерність захворювання недієздатної особи та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви в частині призначення опікуна.
Заінтересовані особи не надали відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Представники ОСОБА_4 - адвокат Виноградський А. П. і адвокат Молявчик О. В. у судовому засіданні погодилися із апеляційною скаргою заявника, просять її задовольнити.
Заінтересовані особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 також погодилися із апеляційною скаргою та просять її задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Тиврівської селищної ради, як орган опіки та піклування, у судове засідання не з'явився, надіслав заяву, якою просить розглянути справу без участі заінтересованої особи Тиврівської селищної ради, вказавши, що вимоги апеляційної скарги визнає, проти їх задоволення не заперечує.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, та не обмежений доводами і вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 5 статті 367 ЦПК України якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 липня 1990 року Тиврівським райвідділом ЗАГСу Вінницької області, актовий запис № 42 (а. с. 16).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 336746, виданого 23 лютого 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при повторному огляді встановлена друга група інвалідності загального захворювання, безтерміново; протипоказано помірне (значне) фізичне, динамічне і статичне навантаження, шкідливі умови праці (а. с. 4).
Згідно висновку про стан здоров'я заявника ОСОБА_1 № 104 від 06 березня 2024 року, виданої КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради, він здоровий; може виконувати функції опікуна (а. с. 6).
Згідно довідок № 51 і № 51-1 від 16 лютого 2024 року, виданої КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради, ОСОБА_1 за медичною допомогою до лікаря-нарколога підприємства не звертався, на амбулаторному лікуванні не перебуває (а. с. 7, 8).
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 16 лютого 2024 року незнятої чи непогашеної судимості немає (а. с. 9).
Видана 16 лютого 2024 року Тиврівською селищною радою за № 56 довідка-характеристика на ОСОБА_4 свідчить про те, що у 2023 році він до адміністративної відповідальності адмінкомісією виконавчого комітету селищної ради не притягувався; конфліктних ситуацій не вчиняв, скарг, заяв, звернень та інших компрометуючих матеріалів, повідомлень про порушення громадського порядку, від сусідів, жителів селища та правоохоронних органів до виконавчого комітету селищної ради не надходило (а. с. 11).
Виконавчий комітет Тиврівської селищної ради довідкою № 53 від 16 лютого 2024 року повідомляє про те, що ОСОБА_4 , 1961 року народження, проживає в АДРЕСА_1 і до його будинку зареєстровані та проживають: дружина ОСОБА_2 , 1965 року народження, син ОСОБА_3 , 1985 року народження, син ОСОБА_1 , 1990 року народження (а. с. 12).
Із акта обстеження житлових умов ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 (син) здійснює постійний догляд за батьком ОСОБА_4 , який має ІІ групу інвалідності, згідно висновку лікарської комісії № 27 від 05 лютого 2024 року, згідно якого ОСОБА_4 обмежений в самообслуговуванні, в здатності контролювати свою поведінку та потребує постійного догляду. Зі слів свідків-сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постійний догляд за батьком здійснює син. ОСОБА_4 потребує постійного догляду із-за обмеження контролювати свою поведінку, здійснювати самообслуговування. Постійний догляд за батьком здійснює син ОСОБА_1 (а. с. 13).
Згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Тиврівської селищної ради № 164 від16 серпня 1988 року взамін № 11 від 10 квітня 1968 року, ОСОБА_7 є власником 47/100 жилого будинку з будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (а. с. 14).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Тиврівським райвідділом ЗАГСу Вінницької області, актовий запис № 55 від 09 серпня 1985 року, ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 17).
ОСОБА_4 та ОСОБА_8 29 вересня 1984 року зареєстрували шлюб в Рибінській сільській раді Корюківського району Чернігівської області, актовий запис № 12, після укладення шлюбу присвоєно прізвище дружині - ОСОБА_9 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 - а. с. 18).
Тиврівська селищна рада, діючи як орган опіки та піклування звернулася до суду із поданням № 02-09/616 від 02 травня 2024 року про доцільність призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_4 у випадку визнання його судом недієздатним, у якому вказала, що на засіданні опікунської ради при виконавчому комітеті Тиврівської селищної ради розглянуто документи і довідки надані заявником ОСОБА_1 і встановлено, що ОСОБА_4 страждає на психічне захворювання, внаслідок чого має обмеження до самообслуговування та здатності контролювати свою поведінку; ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , згідно акта встановлення факту від 15 лютого 2024 року проживає спільно із своїм батьком, здійснює постійний догляд за ним, також у будинку проживає матір та брат заявника. Згідно висновку КНП «Багатопрофільна лікарня» від 06 березня 2024 року ОСОБА_1 здоровий та може виконувати функції опікуна. Питання слухалося на засіданні опікунської ради виконавчого комітету Тиврівської селищної ради 05 квітня 2024 року. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тиврівської селищної ради вважає, що ОСОБА_1 може бути призначений опікуном над батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у випадку визнання судом його недієздатним (а. с. 39).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 390 від 11 липня 2024 року ОСОБА_4 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді параноїдальної шизофренії (F20.0). Внаслідок свого захворювання ОСОБА_4 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 53-55).
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_4 недієздатним, оскільки належними та допустимим доказами підтверджено наявність у нього хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого він не здатний усвідомлювати значення своїй дій та керувати ними.
Відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною особою, суд першої інстанції виходив із того, що в ході розгляду справи не здобуто доказів того, що саме заявник за наявності інших родичів у ОСОБА_4 та кандидатуру якого орган опіки та піклування вважає прийнятною, дбатиме про підопічного та створить йому необхідні побутові умови, забезпечить постійним доглядом і вживатиме заходів щодо захисту прав та інтересів свого батька та в цілому зможе виконувати обов'язки опікуна. При цьому суд визнав, що подання органу опіки та піклування не відповідає вимогам щодо обґрунтованості.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
Відповідно до статті 58 ЦК Україн и опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Опіка над фізичною особою у разі визнання її недієздатною, за правилами частини першої статті 60 ЦК України, встановлюється судом, який призначає цій особі опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Відповідно до статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю (частина 2). Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою (частина 3). Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного (частина 4). Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (частина 5).
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Частиною першою статті 294 ЦПК України встановлено обов'язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи із заявою про визнання ОСОБА_4 недієздатним, звернувся його син - ОСОБА_1 , подавши таку заяву до суду 12 березня 2024 року (а. с. 1-3).
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 судом першої інстанції 07 жовтня 2024 року ухвалено рішення про задоволення заяви про визнання фізичної особи недієздатною. Визнано недієздатним ОСОБА_4 , а в задоволенні вимоги про призначення заявника ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_4 - відмовлено.
Згідно вимог частини 1 статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Отже, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою, є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Правила опіки та піклування затверджені наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26 травня 1999 року і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680.
Згідно пункту 1.1 Правил опіки та піклування, опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, яка за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки (абзац другий пункту 1.2).
Органами, які приймають рішення щодо опіки та піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад (пункт 1.3)
Також цими Правилами опіки та піклування передбачено, що опіка установлюється над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань (п. 2.1). Опіка встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці, або за місцем проживання опікуна. Рішення про встановлення опіки повинно бути прийняте не пізніше як у місячний термін з моменту, коли відповідному органові опіки та піклування стане відомо про потребу встановлення опіки (п. 2.4).
Пунктом 3.1 Правил передбачено що для безпосереднього здійснення опіки органами опіки та піклування призначається опікун. При призначенні опікуна беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ними та підопічним. Опікун призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами над однією і тією ж особою, надається родичам особи незалежно від місця їх проживання.
Пунктом 3.2 Правил опіки та піклування визначені особи, які не можуть бути опікунами, а у пункті 3.3 наведений перелік документів, за наявності яких органи опіки та піклування призначають опікуна.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тиврівської селищної ради звернувся до суду із поданням про доцільність призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_4 у випадку визнання його судом недієздатним № 02-09/616 від 02 травня 2024 року (а. с. 39), без додатку документів, перелік яких вимагається пунктом 3.3 Правил опіки та піклування.
При цьому органом опіки та піклування не розглядалося, що не відображено у даному поданні, питання стосунків між заявником ОСОБА_1 та підопічною особою - ОСОБА_4 , який визнаний судом недієздатним, а також не розглядалося питання, з урахуванням вимог пункту 3.2 Правил опіки та піклування, переважного права у призначенні опікуном інших родичів недієздатного ОСОБА_4 , оскільки із матеріалів справи вбачається, що у нього є дружина ОСОБА_2 , 1965 року народження, та син ОСОБА_3 , 1985 року народження, які проживають разом із ОСОБА_4 у належному йому на праві особистої власності жилому будинку.
З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Тиврівської селищної ради, як органу опіки та піклування, про призначення опікуном ОСОБА_1 , за відсутності доказів про наявність у ОСОБА_4 позитивного відношення, прив'язаності до особи, яка бажає стати опікуном - заявника ОСОБА_1 , що свідчило б про наявність довірливих та доброзичливих стосунків між ними і, що призначення опікуном саме його, відповідатиме його інтересам, та відсутні доказів на підтвердження не можливості інших близьких родичів: дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 виконувати опікунські обов'язки щодо недієздатної особи.
У зв'язку з наведеним є неспроможними і такими, що не впливають на висновки суду доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права і не прийняття до уваги подання органу опіки та піклування, оцінка якому надана судом з урахуванням сьогодення та діючого в Україні стану.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Сопрун І. М. Стадник
Повне судове рішення складено 18 грудня 2024 року