Справа № 643/10913/24
Провадження № 2/643/4903/24
19.12.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - Поліщук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Костенюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 05.04.2023 у розмірі 997 688,67 грн., з яких: основний борг за договором позики від 05.04.2023 в розмірі 750 000,00 грн.; проценти згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 05.04.2023 по 23.09.2024 в розмірі 195 274,74 грн.; три відсотка річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за період прострочення з 01.01.2024 по 23.09.2024 в розмірі 16 413,93 грн.; інфляційні втрати за період прострочення з 01.01.2024 по 23.09.2024 в розмірі 36 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.04.2023 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідач прийняв від позивача в борг грошові кошти в розмірі 750 000,00 грн. з метою придбання у власність однієї другої частки у праві власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язався повернути позивачу вищезазначену суму позики в строк не пізніше 31.12.2023.
На підтвердження укладення вищезазначеного договору позики та фактичної передачі позивачем 05.04.2023 відповідачу суми позики в розмірі 750 000,00 грн. останнім того ж дня власноручно було складено та надано позивачу відповідну розписку в отриманні суми позики. В подальшому, як стало відомо позивачу з відкритих даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Договором купівлі-продажу від 11.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. відповідачем було набуто у власність одну другу частки у праві власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що може свідчити про використання відповідачем отриманих у борг від позивача грошових коштів з відповідною метою набуття у власність нерухомого майна. Проте, у погоджений сторонами строк, а саме не пізніше 31.12.2023 відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання щодо повернення позивачу суми позики в розмірі 750 000,00 грн. Станом на 20.09.2024 сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики від 05.04.2023 складає 997 688,67 грн., в тому числі: 750 000,00 грн. - основного боргу; - 195 274,74 грн.- процентів згідно норм ч. 1 ст. 1048 ЦК України ; - 16 413,93 грн. - 3% річних згідно норм ч. 2 ст. 625 ЦК України; - 36 000,00 грн. - інфляційних втрат згідно норм ч. 2 ст. 625 ЦК України, які позивач прохає стягнути з відповідача.
16.10.2024 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому останній прохає в задоволенні позову в частині стягнення процентів, згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 05.04.2023 по 23.09.2024 в розмірі 195 274,74 грн., 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01.01.2024 по 23.09.2024 в розмірі 16 413,93 грн. та інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01.01.2024 по 23.09.2024 року в розмірі 36 000,00 грн. відмовити повністю, посилаючись на те, що дійсно 05.04.2023 взяв у борг до 31.12.2023 в ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 750 000,00 грн., про що ним було написано власноручно відповідно розписку. Вказані кошти були потрібні для придбання 1/2 частини нежитлового приміщення № 3 за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, 29-А, оскільки інша 1/2 частина даного приміщення вже належала відповідачу раніше ще з 2018 року, а інший співвласник вирішив продавати свою частину. Після набуття у власність всього приміщення планував використовувати його в комерційних цілях та здавати в оренду, проте до теперішнього часу йому не вдалося знайти відповідного орендаря, що і зумовило неможливість вчасного повернення отриманих в борг коштів. Укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 05.04.2023 договором позики не передбачалося нарахування процентів, що підтверджується і самим змістом доданої позивачем до позову розписки, а тому відповідні позовні вимоги в частині стягнення процентів за період з 05.04.2023 по 23.09.2024 в розмірі 195 274,74 грн. є безпідставними та необґрунтованими. Також безпідставним є нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 ЦКУ, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Застосування позивачем відповідальності, визначеної ст. 625ЦКУ у період з 01.01.2024 у по 23.09.2024 у (період воєнного стану) суперечить вищенаведеним нормам ЦКУ, а тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення з 3% річних в розмірі 16 413,93 грн. та інфляційних втрат в розмірі 36 000,00 грн. є необґрунтованими.
В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 05.04.2023 у розмірі 750 000,00 грн. основного боргу прохає надати відстрочку виконання відповідного судового рішення на один рік, посилаючись на наведені обставини, а також запровадження на території України режиму воєнного стану.
Ухвалою суду від 25.09.2024 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.10.2024 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
25.11.2024 ухвалою суду витребувано у ОСОБА_1 оригінал боргової розписки від 05.04.2023 за підписом ОСОБА_2 .
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і вчасно.
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, про що зазначив у письмовій заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у відзиві прохав здійснювати розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, 05.04.2023 відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 в позику 750000,00 грн. та зобов'язався повернути суму позики до 31.12.2023, про що склав розписку (а.с.22).
Отже, сторонами дотримано вимог закону щодо форми та умов договору позики, визначених у ст. 1047 ЦК України.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики виконав та передав ОСОБА_2 750000,00 грн., на що вказує останній у своїй розписці (а.с.03) та підтвердив у поданому ним відзиві.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 395713767 від 19.09.2024 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., набуу у власність одну другу частки у праві власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).
Борг в сумі 750000,00 грн. у визначені договором строки - до 31.12.2023 на час звернення позивача з позовом до суду відповідач не повернув.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить проте, що боргове зобов'язання невиконане. Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13; від 02.07.2024 у справі № 6-79цс14.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнями учасниками справи, їхніх представників.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором позики від 05.04.2023 та враховуючи визнання позову відповідачем в цій частині, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми грошового зобов'язання за зазначеним договором в розмірі 750 000,00 грн.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 процентів за користування грошовими коштами, суд зазначає таке.
Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені в ч. 2 ст. 1048 ЦК України. Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін.
Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 523/11575/16, провадження № 61-2893св19, зазначено якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Тобто позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики на рівні облікової ставки НБУ лише у тому разі, якщо договір позики не передбачає інших умов.
У постанові від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну сплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Як вбачається зі змісту пред'явлених позивачем позовних вимог в частині щодо стягнення з відповідача процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, про їх стягнення з відповідача йдеться за період поза межами дії договору, а саме з 05.04.2023 по 23.09.2024.
З огляду на наведене вище, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача процентів в розмірі 119321,89 грн. про стягнення яких йдеться за період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг, а саме з 05.04.2023 по 31.12.2023.
Правильність проведеного позивачем розрахунку процентів за користування позиченими грошовими коштами судом перевірено, суд приймає наданий позивачем розрахунок процентів згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 05.04.2023 по 31.12.2023.
Підстав вважати, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір позики є безпроцентним, у суду немає, оскільки сума позики 750000,00 грн. перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а відтак, у розумінні ч. 2 ст. 1048 ЦК України підстави вважати таку позику безпроцентною - відсутні.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення згідно зі ст. 625 ЦК України інфляційних втрати в сумі 36000,00 грн., 3% річних у розмірі 16413,93 грн.
Разом з тим, згідно п. 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента Україні № 64/2022 від 24.03.2022р. в Україні введено воєнний воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022р., який діє до теперішнього часу.
З матеріалів справи вбачається, що на суму заборгованості у розмірі 750000,00 грн. було нараховано інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 23.09.2024 у розмірі 36000,00 грн. та 3 % річних у розмірі 16413,93 грн. (а.с. 29-30).
Відтак в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.
Стосовно клопотання ОСОБА_2 , яке зазначено ним у відзиві на позовну заяву про відстрочення виконання судового рішення на один рік, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За змістом ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Тлумачення положень вищевказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що питання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об'єктивними ускладненнями при виконанні судового рішення.
Обставинами, які ускладнюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді та безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не обґрунтував підстави для розстрочення виконання рішення суду, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, наявності чи відсутності джерел доходу.
Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
За вказаних підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
На підставі положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (на 87,13 %) з відповідача на користь позивача належить стягнути 6954 грн. 29 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч. 2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , суму боргу за договором позики від 05.04.2023 у розмірі 869321 (вісімсот шістдесят дев'ять тисяч триста двадцять одну) грн. 88 коп., яка складається з: 750000 (сімсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - сума боргу за договором позики, 119321 (сто дев'ятнадцять тисяч триста двадцять одна) грн. 89 коп.- проценти за користування позикою.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6954 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 29 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_2 .
Суддя Т.В.Поліщук