Справа № 484/6086/24
Провадження № 1-кп/484/416/24
19.12.2024 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Первомайськ Миколаївської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024152110000657 від 01.07.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Первомайську Миколаївської області, освіта повна середня, заміжньої, яка на утримані неповнолітніх дітей не має, ФОП « ОСОБА_4 », пенсіонерки, інвалідності не має, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченої - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_7
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8
03.04.1996 ОСОБА_3 у встановленому законодавством України порядку набула права керування транспортними засобами категорії «В», у зв'язку з чим, під час керування транспортним засобом даної категорії повинен був дотримуватися та виконувати вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 із змінами та доповненнями, ведених в дію з 01.01.2002 (далі - Правил дорожнього руху України).
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 (зі змінами і доповненнями) містить загальне поняття учасників дорожнього руху, а саме - «Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії…».
Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону і стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, 01 липня 2024 року близько 15 год. 10 хв. ОСОБА_3 , керувала на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 04.07.2012, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.11.2019 та діючого полісу №219339082 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів технічно справним автомобілем марки «JEEP COMPASS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , на якому рухалась у світлу пору в умовах необмеженої видимості, у сприятливих погодних та дорожніх умовах, по вул. Театральна м. Первомайська Миколаївської області, в напрямку нерегульованого перехрестя з головною дорогою вул. Вокзальна м. Первомайська Миколаївської області.
В цей же час по вул. Вокзальній, зі сторони вул. Юрія Гагаріна в напрямку вул. Грушевського, м. Первомайська, Миколаївської області, рухався технічно справний мотоцикл марки «Musstang MT150-8/МТ150-8/ХТ7», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наближався до перехрестя з вказаною вище вул. Театральною м. Первомайська Миколаївської області, що є другорядною дорогою по відношенню до вул. Вокзальна м. Первомайська Миколаївської області (ліворуч по відношенню до напрямку руху автомобіля «JEEP COMPASS», реєстраційний номер НОМЕР_3 ).
Під час зближення автомобіля «JEEP COMPASS», реєстраційний номер НОМЕР_3 та мотоцикла марки «Musstang MT150-8/МТ150-8/ХТ7», реєстраційний номер НОМЕР_5 до зазначеного вище нерегульованого перехрестя, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «JEEP COMPASS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , діючи з необережністю, проявляючи крайню неуважність до зміни дорожньої обстановки, яка полягала у появі іншого транспортного засобу, маючи об'єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху шляхом дотримання вимог Правил дорожнього руху України, грубо та умисно порушила вимоги ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», а також наступні вимоги Правил дорожнього руху України:
- п.1.3. - Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п.1.5. - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункту «б» п.2.3. - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- дорожнього знаку пріоритету 2.1 - «Дати дорогу»;
- п.10.1 та п.16.11 ПДР України, які зобов'язують перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також на перехресті нерівнозначних доріг водія транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху,
внаслідок чого виїхала на смугу руху мотоцикла марки «MT150-8/МТ150-8/ХТ7», реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_7 та допустила зіткнення вказаних транспортних засобів. При цьому ОСОБА_7 мав перевагу у русі та не мав технічної можливості попередити дану дорожньо-транспортну пригоду.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої велико-гомілкової кістки, закритого перелому лівої гомілкової кістки, та рану лівої гомілки.
Отже, через необережність у виді злочинної недбалості, умисно та грубо порушуючи зазначені вище вимоги Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, однак повинна була і могла їх передбачити, оскільки в силу свого віку та життєвого досвіду, відсутності медичних протипоказань щодо керуванням транспортними засобами, мала технічну можливість запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди шляхом дотримання вимог дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, а також технічних вимог п.10.1 та п.16.11 Правил дорожнього руху України.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_3 вимог дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, а також п.10.1 та п.16.11 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, ОСОБА_9 , обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Під час досудового розслідування 28.10.2024 року обвинувачена ОСОБА_9 за участю захисника ОСОБА_6 , отримавши згоду потерпілого: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі статей 468, 469, 472 КПК України, з прокурором Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_5 , уклали угоду про визнання винуватості та дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена беззаперечно визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при вищевикладених обставинах. Сторони узгодили покарання за вчинене кримінальне правопорушення:
- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами;
- на підставі ст. 75 КК України звільнити останню від відбування покарання з випробуванням.
- покласти обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз під час досудового розслідування Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в сумі 12270,00 (дванадцять тисяч двісті сімдесят) гривень 96 копійок.
Прокурор у судовому засіданні підтримала укладену з обвинуваченою угоду щодо визнання винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та просить її затвердити.
Обвинувачена. у судовому засіданні просить затвердити укладену між нею та прокурором угоду про визнання винуватості. Наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, їй роз'яснені та зрозумілі, вину у вчинені кримінального правопорушення при вищевикладених обставинах визнає повністю.
Захисник у судовому засіданні підтримав укладену угоду, просить її затвердити.
Потерпілий та його представник у судовому засіданні підтримали укладену угоду та просили її затвердити.
Вирішуючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до ч.4 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 , обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому..
Потерпілий ОСОБА_7 у порядку вимог абзацу четвертого частини четвертої статті 469 КПК України надали письмові згоди на укладення прокурором у кримінальному провадженні угоди про визнання винуватості, що відповідно до вимог ч.4 ст.469 КПК України передбачає можливість укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Обвинуваченій роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.
Суд переконався, що укладення прокурором та обвинуваченою угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою, а тому угоду слід затвердити та призначити узгоджену сторонами міру покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, а також застосувати положення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої ОСОБА_3 органом досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.
На підставі ст.ст.122, 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз під час досудового розслідування Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в сумі 12270,00 (дванадцять тисяч двісті сімдесят) гривень 96 копійок.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28.10.2024 року між з прокурором Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_10 , захисником ОСОБА_6 .
ОСОБА_11 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі положень ст.75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі вимог ст.76 КК України покласти на ОСОБА_11 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обвинуваченій ОСОБА_3 рахувати з дня проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз під час досудового розслідування Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в сумі 12270,00 (дванадцять тисяч двісті сімдесят) гривень 96 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_3 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ч.1, ч.5 ст.476 КПК України.
Танспортні засоби передані на відповідальне зберігання власникам - залишити останнім.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди.
На вирок протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1