Справа № 478/344/24
Провадж.№ 2/481/209/2024
іменем У К Р А Ї Н И
заочне
04.12.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді Уманської О.В.,
за участі секретаря Кузьміної Н.П.,
представника позивача Ляшенка М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
Установив:
25 березня 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
В обгрунтування позову посилається на те, що водій ОСОБА_2 25 листопада 2023 року близько 9 год. 51 хв., знаходячись у смт Казанка Баштанського району Миколаївської області, керував транспортним засобом «Mazda СХ-5», державний номерний знак НОМЕР_1 , де виїжджаючи на перехрестя рівнозначних доріг вулиці Миру з вулицею Перемоги, в порушення пункту 16.12 ПДР України, не дав дорогу автомобілю «Hyunday SantaFe», державний номерний знак НОМЕР_2 , водій якого ОСОБА_1 наближалася до перехрестя з правого від нього боку, внаслідок чого допустив зіткнення транспортних засобів та заподіяв їм механічні пошкодження. Після того ОСОБА_2 , в порушення вимог пункту 2.10а ПДР України, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетним.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.01.2024 року у справі № 33/812/47/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.. 122-4, ст.124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (трьохсот сорока) гривень.
Вартість запчастин та ремонту транспортного засобу позивача склав 97850 грн, які позивачем в повному обсязі.
Після настання страхового випадку, позивачці виплачено страховою компанією 53953,05 грн, з утриманням 3000,00 грн франшизи.
Таким чином, зазначає, що йому не відшкодовано матеріальну шкоду в сумі 97850,00 грн., що становить вартість ремонту автомобіля, яка підлягає стягненню з відповідачів.
Крім того, позивачу завдано моральну шкоду, яку ОСОБА_1 оцінює у 10000,00 грн. та просить стягнути з відповідача.
Розпорядженням голови Казанківського районного суду Миколаївської області від 01.04.2024 року матеріали даної цивільної справи № 478/334/24 передано до Новобузького районного суду миколаївської області для розгляду, оскільки після задоволення самовідводів неможливо утворити новий склад суду.
Протоколом автоматизованого розподілу справ Новобузького районного суду Миколаївської області від 05.04.2024 року головуючою суддею по справі визначено Уманську О.В.
Ухвалою суду від 10.04.2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 04.07.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті .
Представник позивача - адвокат Ляшенко М.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'являвся, повідомлявся судом неодноразово належним чином, причини неявки суду н повідомив, відзиву на позов не надав.
Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності відповідача, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін в порядку заочного розгляду відповідно до положень ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Також при прийнятті такого рішення судом враховано, що це буде в повній мірі відповідати завданням цивільного судочинства, серед яких є, окрім вимог щодо справедливого та неупередженого розгляду справ, також і вимога щодо своєчасного розгляду цивільної справи (ч.1 ст. 2 ЦПК України).
За вищезазначеного, судом зроблено висновок, що у справі наявні усі необхідні докази для ухвалення рішення суду в межах предмету позовних вимог (положення ч.1 ст. 77 ЦПК України) та з урахуванням положень ст.ст. 77, 80, 89 , 280 ЦПК України .
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об'єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, дійшов наступних висновків.
Згідно вимог ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.01.2024 року у справі № 33/812/47/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.. 122-4, ст.124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (трьохсот сорока) гривень (а.с.5-7)
Із постанови Миколаївського апеляційного суду від 24.01.2024 року встановлено що: « ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення за наступних обставин. 25 листопада 2023 року о 9 годині 51 хвилині у смт Казанка Баштанського району Миколаївської області водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом «Mazda СХ-5», державний номерний знак НОМЕР_1 , та виїхав на перехрестя рівнозначних доріг вулиці Миру з вулицею Перемоги, не дав, при тому, дорогу автомобілю «Hyunday SantaFe», державний номерний знак НОМЕР_2 , пані водій якого ОСОБА_1 наближалася до перехрестя з правого від ОСОБА_2 боку, внаслідок чого допустив зіткнення транспортних засобів із заподіянням їм механічних пошкоджень. Після зіткнення з автомобілем потерпілої ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди…
За змістом схеми ДТП, що додана до протоколу з переліком пошкоджень транспортних засобів, та яка узгоджується з письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також фото після ДТП, вбачається, що потерпіла рухалась по вулиці Миру в напрямку перехрестя з вулицею Перемоги з правої сторони відносно руху ОСОБА_2 , який наближався до цього ж перехрестя на своєму автомобілі «Mazda СХ-5».
На перехресті вулиці Миру та вулиці Перемоги у смт Казанка відсутні знаки головної та другорядної дороги, внаслідок чого воно є перехрестям рівнозначних доріг, наближаючись до якого кожний водій повинен діяти у відповідності до пункту 16.12 ПДР України, тобто надавати дорогу транспортним засобам, що наближаються до нього праворуч.
Разом з тим, ОСОБА_2 не надав перевагу для проїзду перехрестя вулиць Миру-Перемоги автомобілю потерпілої, яка наближалася до нього праворуч, та здійснив виїзд на перехрестя в порушення вимог пункту 16.12 ПДР України. Внаслідок цього відбулося зіткнення автомобілів шляхом контактування правою передньою частиною бампера та правою передньою фарою автомобіля «Mazda СХ-5» з лівими дверями автомобіля «Hyunday SantaFe». Після чого автомобіль «Hyunday SantaFe» вилетів на пішохідну частину вулиці.
Ці обставини повністю підтверджені змістом письмових пояснень потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ..
З цими поясненнями частково узгоджуються і пояснення ОСОБА_2 , які в іншій частині, а саме в частині його виїзду на перехрестя та випадкового наближення до нього автомобіля потерпілої, є неспроможними. В цій частині вони суперечать характеру пошкоджень, що мали місце на автомобілях, зокрема пошкодження у автомобіля «Mazda СХ-5» правого переднього боку та лівого боку у автомобіля «Hyunday SantaFe», що свідчить про початок виїзду на перехрестя ОСОБА_2 та рух автомобіля потерпілої виключно по своїй лівій смузі руху. Суперечать вони і технічним даним схеми ДТП, які стосуються, як зазначення ширини проїзної частини в 9,54 м, що при дотриманні безпеки руху, надавала можливість ОСОБА_2 ухилитися від зіткнення автомобілів, так і розташуванню місця уламків від транспортних засобів, що за схемою знаходиться на лівій смузі руху вулиці Миру, близько до середини проїзної частини вулиці…»
Згідно Заказу-наряду та рахунку № 22.03.2024 від 22.03.2024 року вартість запчастин та ремонту транспортного засобу марки «Hyunday SantaFe», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 97850,00 (дев'яносто сім тисяч вісімсот п'ятдесят ) грн. 00 коп.
Вказану суму ОСОБА_5 сплачено на користь ФОП ОСОБА_6 ( а.с.11,12).
Жодних доказів того, що вказані пошкодження виникли не внаслідок ДТП - відповідач суду не надав і на такі не посилався. Жодних клопотань про призначення таких експертиз в установленому законом порядку представником відповідача заявлено не було під час розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів № АР/ 3820136 виданого 29.03.2023 року ПрАТ « СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» діючого до 29.03.2024 року - транспортний засіб марки «Hyunday SantaFe», державний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.
06.03.2024 року ПрАТ « СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА», як страховик забезпеченого ТЗ, що належить ОСОБА_7 виплачено позивачеві як потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 54002,05 грн., що випискою по рахунку ОСОБА_1 від 11.03.2024 року ( а.с.10)
Таким чином, залишок невідшкодованої матеріальної шкоди становить 46847 грн 95 коп., з урахуванням франшизи в сумі 3000,00 грн.
Відповідно до ч.1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згіднозч.ч.1-2ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п.22.1ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IVу страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.
Відповідно до ч.ч.1-2ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст.1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що заподіяна майнова шкода у вигляді різниці вартості розміру відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля між страховою виплатою та дійсною вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу - підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача у повному розмірі, тому позов підлягає частковому задоволенню .
Щодо стягнення морального відшкодування.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, §62, 12 липня 2007 року).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Отже, щодо визначення розміру морального відшкодування, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 , як з особи, з вини якого сталася ДТП, та враховуючи характер, глибину, тривалість та обсяг страждань (фізичних, душевних), яких зазнав позивач, то суд вважає за можливе з урахуванням обставин справи та доводів позивача про заподіяння їй моральної шкоди, стягнути з відповідача на користь позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн., оскільки такий розмір моральної шкоди буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,
Ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 46847 ( сорок шість тисям вісімсот сорок сім) грн. 95 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 ( десять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на сплату судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Новобузький районний суд Миколаївської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_4 .
Рішення в повному обсязі виготовлено 13.12.2024 року
Суддя