Справа № 481/620/24
Провадж.№ 2/481/216/2024
/про відмову в зупиненні провадження у справі/
19.12.2024 року м. Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої по справі судді - Васильченко-Дриги Н.О.,
за участю секретаря судового засідання - Войцеховської О.А.,
представника позивача - ОСОБА_1 (по відеоконференції),
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області клопотання відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал», в якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , матеріальну шкоду в розмірі 290909 грн. 61 коп., 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1300 гривень витрати на послуги евакуатора з перевезення аварійного автомобіля, 14972,10 гривень на відшкодування судових витрат.
23.04.2024 ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
21.05.2024 від відповідача ОСОБА_4 надішла заява про зупинення провадження у справі, яку вмотивованотим, що він наразі проходить службу в Збройних силах України і не може належним чином ні представляти свої інтереси в суді, оскільки перебуває на військовій службі. Тому, просив суд зупинити провадження у справі до припинення його перебування у складі Збройних силах України.
В підготовчому судовому судовому засіданні представник позивача просила відмовити у задоволенні заявленого клопотання про зупинення провадження, оскільки відповідачем не надано суду доказів, перебування його у складі Збройних сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях та неможливість приймати участь в режимі відеоконференції.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просили вирішити клопотання подане відповідачем ОСОБА_4 на розсуд суду.
Позивачка в підготовче судове засідання не з'явилась.
Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з'явився, проте надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши заяву про зупинення провадження у справі, вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
У постанові Верховного Суду України 07.10.2015 у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Так, Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21).
Також, в ухвалі Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19 (провадження №61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі №461/3554/21 у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14.12.2022 у справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі 461/5209/19, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19. У вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, звертаючись до суду з вказаною заявою, відповідач ОСОБА_4 надав суду довідку №4374 від 27.03.2024 з якої вбачається, що солдат призваний під час мобілізації ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Однак, відповідачем не надано суду доказів, перебування його у складі Збройних сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником, а надана відповідачем ОСОБА_4 довідка не дає підстав встановити це на теперешній час.
При цьому, суд зауважує, що клопотання про зупинення провадження у справі разом із додатками подано особистовідповідачем ОСОБА_4 через канцелярію Новобузького районного суду Миколаївської області 21.05.2024.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Разом з тим, суд наголошує, що відповідач ОСОБА_4 не позбавлений можливості звернутись за правовою допомогу до адвоката для представництва його інтересів у суді або скористатися можливістю приймати участь в судових засіданнях особисто в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що передбачено положеннями ст. 212 ЦПК України.
З метою забезпечення права відповідача ОСОБА_4 на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання.
Керуючись ст. ст. 223, 251, 259, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі - відмовити.
Відкласти судове засідання на 14 год. 00 хв. 12 лютого 2025 року у приміщенні суду за адресою: м. Новий Буг, вул. Ярослава Мудрого, 8, зал судових засідань №3.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду в частині відмови в зупиненні провадження у справі може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту до Миколаївського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2024.
Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА