Справа № 489/9875/24
Провадження №2-о/489/240/24
про відмову у відкритті провадження у справі
19 грудня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Микульшиної Г.А., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
встановив:
10.12.2024 ОСОБА_1 звернувся через Електронний суд до Ленінського районного суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження із заявою в про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 головуючою по справі визначено суддю Микульшину Г.А.
З огляду на обрану ОСОБА_1 форму звернення до суду та визначену ним форму та предмет його заяви, розмір сплаченого судового збору дана заява зареєстрована в суді як заява в порядку окремого провадження.
Ознайомившись із поданою заявою, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження з її розгляду необхідно відмовити з огляду на наступне.
Статтею 55 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, гарантоване право особи на доступ до правосуддя.
Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.
Згідно з частинами 1, 3 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).
Статтею 15 ЦК України також визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, кожній особі гарантується звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорених прав.
У той же час закріплене в законі право на доступ до суду не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.
Зокрема, гарантоване ст. 55 Конституції України право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Суд звертає увагу, що в межах цивільного судочинства захист прав та інтересів особи здійснюється у порядку конкретного виду судового провадження (позовного, наказного, окремого).
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що у порядку, визначеному ст. 293 ЦПК України, на яку посилається заявник, може бути розглянута лише спільна заява обох з подружжя про розірвання шлюбу; при цьому вказане подружжя повинно мати дітей.
Між тим, із даною заявою про розірвання шлюбу до суду звертається одноосібно лише один з подружжя - ОСОБА_1 , іншого з подружжя ОСОБА_2 в якості заявника не визначено, її підпису подана заява не містить. Крім того, ОСОБА_1 в поданій заяві вказує на те, що він та ОСОБА_2 від даного шлюбу спільних дітей не мають.
Отже, в даному випадку законодавством визначено інший порядок звернення до суду щодо розірвання шлюбу, а саме шляхом подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного, а не окремого провадження - із дотриманням встановленої ЦПК України форми такої заяви, визначенням позивача та відповідача, відповідною оплатою судового збору,тощо.
Однак заявник із позовом про розірвання шлюбу не звернувся, фактично обрав форму захисту своїх прав шляхом звернення до суду із заявою про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження у відповідності до положень ст. 293 ЦПК України, не зважаючи на те, що в даному випадку розгляд такої заяви в порядку окремого провадження діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
Оскільки розділ IV «Окреме провадження» ЦПК України не містить положень щодо дій суд в разі подання до суду заяви, яка не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, суд вважає за можливе застосувати у даному випадку аналогію закону та відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу, поданою в порядку позовного провадження та відповідно сплатити судовий збір.
Керуючись статтями 4, 5, 10, 186, 293 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 19.12.2024.
Суддя Г.А. Микульшина