Справа № 489/5631/24
Номер провадження 2-а/489/79/24
Рішення
Іменем України
19 грудня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Кокорєва В.В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач) про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі
встановив
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 03.07.2024 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підчас проведення перевірки щодо правильності військового обліку було встановлено. ОСОБА_1 є військовозобов'язаним. Під час направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення ступеня придатності до військової служби гр.Башлій відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Постановою № 633 за справою про адміністративне правопорушення від 08.07.2024. позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф. З цією постановою не згоден, оскільки після фактично, безпідставного та незаконного затримання, позивач перебував на території обласного збірного пункту, тому підготувати документи для огляду лікарів ВЛК не мав можливості. Зокрема, надати карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, про що повідомлено представників ТЦК та СП, але проігноровано. Зазначене свідчить про незаконність підстав щодо складення постанови № 627. Окрім того, уповноважена особа в постанові посилається на Постанову КМУ від 16.05.2024 №560, не зазначаючи її назви і не конкретизуючи норму права, яку начебто порушив позивач.
З цих підстав просив суд визнати дії відповідача протиправними та постанову за справою про адміністративне правопорушення №633 від 08.07.2024 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив розглядати справу без його участі. Подав до суду відзив, в якому вказав, що у працівників ВЛК мається доступ до єдиної бази даних Міністерства охорони здоров'я України (ЕСОЗ) в якій маються дані про звернення громадян до медичних закладів, причини звернення та встановлені діагнози. Також при проходженні ВЛК військовозобов'язані в обов'язковому порядку проходять ФГ дослідження, у них відбирають зразки крові для лабораторних досліджень, проводяться огляди відповідними лікарями у відповідності до вимог наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року. Позивач в позовній заяві зазначає, що в постанові №633 від 08.07.2024 року зазначено лише посилання на Постанову Кабінету міністрів України від 16.05.2024 року №560. Однак крім посилання на ПКМУ №560 від 16.05.2024 року, постанова №633 від 08.07.2024 року по адміністративній справі відносно Позивача містить також посилання на Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в якій безпосередньо зазначено порушену Позивачем норму права.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
08.07.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 було винесено Постанову за справою про адміністративне правопорушення №633, в якій вказано, що 03.07.2024 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 спільним нарядом. Під час проведення перевірки щодо наявності військово-облікового документа та правильності військового обліку було встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним. Під час направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період та накладено штраф у сумі 25500 грн.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводить загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 08.07.2024, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч.2 ст. 235 КУпАП).
Згідно з ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище,ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу,стосовно якої розглядається справа(прізвище,ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Приписами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Відповідно до п.6.2 розділу VI Положення на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника).
Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання.
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Аналізуючи вищенаведені правові положення, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Тим же Положенням передбачено, що у разі мобілізаційних заходів постанова ВЛК дійсна протягом 12 місяців, тобто військовозобов'язаний може бути викликаний для проходження ВЛК через 12 місяців.
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось самим позивачем, останній відмовився від проходження ВЛК, мотивуючи тим, що в нього відсутні медичні документи. Проте, з часу доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 (03.07.2024) по дату складання спірної постанови (08.07.2024) минуло 5 днів, і позивач мав змогу прийти на розгляд справи про адміністративне правопорушення або до цього дня та принести всі необхідні медичні документи. Суд критично оцінює твердження позивача про те, що його з 03.07.2024 утримували на території збірного пункту, оскільки воно не підтверджене жодним доказом.
Вказана обставина позивачем будь-якими доказами підтверджена не була, більше того, останній у своєму позові фактично не заперечує своєї відмови від проходження ВЛК, мотивуючи це незаконністю дій працівників ТЦК, оскільки позивач вважає, що йому потрібен був час, щоб підготувати необхідні документи для огляду лікарів ВЛК (медичну карту амбулаторного хворого, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань тощо).
Згідно з абз.3 п.3.4 розділу 3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
З цього слідує, що у лікарів ВЛК є доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов'язаного.
У разі незгоди із направленням на медичний огляд ВЛК позивач мав право оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку.
Що стосується твердження позивача про те, що в спірній постанові міститься посилання на Постанову КМУ від 16.05.2024 №560, без зазначення її назви і конкретизації норми права, яку начеб-то він порушив, то суд зазначає, що цей факт не може спростовувати факту вчинення особою адміністративного правопорушення. Більш того, постанова, що оскаржується позивачем містить посилання на норму Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яку порушив позивач.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання дій протиправними є безпідставними і необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити.
Разом з тим, суд зазначає, що санкція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу від від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте на позивача був накладений максимальний штраф у розмірі 25 500 грн.
Згідно ч. 1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Представник відповідача у відзиві посилається на те, що призначаючи максимальний штраф, виходили з того, що позивач відмовився від надання пояснень у протоколі, не прибув на розгляд справи та не повідомив про причини неявки.
Суд звертає увагу на те, що надання пояснень щодо себе є правом особи і відповідно до ст. 63 Конституції України відмові від надання пояснень не може бути підставою для відповідальності особи або погіршення її становища. Так само не прибуття на розгляд справи і неповідомлення причин не може бути підставою для застосування максимального розміру адміністративного стягнення.
Визначаючи розмір адміністративного стягнення особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення має виходити з характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Стягнення повинно відповідати меті - виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосовуючи максимальне адміністративне стягнення (вид або розмір) особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення повинна обов'язково обґрунтувати підстави застосування саме такого стягнення.
Таким чином, на час винесення оскаржуваної постанови посадова особа відповідача не врахувала вищевикладеного та без належних підстав та обґрунтування притягнула позивача до адміністративної відповідальності із застосуванням максимального штрафу.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин суд змінює захід стягнення, визначений у постанові про адміністративне правопорушення № 633 від 08.07.2024, з накладенням на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, оскільки позов задоволено частково лише в частині зміни заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення - судові витрати за розгляд даного позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст.241-246,286 КАС України, суд
вирішив
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити захід стягнення, визначений у постанові про адміністративне правопорушення № 633 від 08.07.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В. В. Кокорєв