Справа № 953/10528/24
н/п 2/953/4237/24
(заочне)
12 грудня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря - Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач, АТ "Акцент-Банк", звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за договором б/н від 13.12.2021 в сумі 24145,69 грн. з підстав невиконання умов договору.
В обґрунтування позову зазначає, що 13.12.2021 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети - заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківській рахунок та отримання платіжної картки, яка засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «А-Банк» разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ "А-Банк" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 03.11.2024 має заборгованість в сумі 24145,69 грн., яка складається з наступного: 14587,40 грн. - заборгованість за кредитом; 9558,29 грн. - заборгованість по відсоткам.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач до судового засідання не з'явилась, причини неявки суду невідомі, про час дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що АТ «А-Банк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Акцент -Банк», у зв'язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 змінено організаційно-правову форму та назву позивача з ПАТ «Акцент -Банк» на АТ «Акцент -Банк» , про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ «Акцент -Банк».
13.12.2021 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої відповідач підтвердила, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчила, що вона ознайомилась до укладення цієї угоди з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» (в т.ч. з правами та обов'язками), Тарифами, Паспортом споживчого кредиту та до укладення цієї угоди їй надана повна інформація про фінансові послуги відповідно до ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Позивач посилався на те, що на підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Також 13.12.2021 року ОСОБА_1 електронним підписом підписано паспорт споживчого кредиту.
Згідно з довідкою, доданою до позову, відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до березня 2028 року та № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року.
З довідки за лімітами, виданої АТ «А-Банк» вбачається, що ОСОБА_1 13.12.2021 встановлено суму кредитного ліміту в розмірі 20000 грн.; 02.03.2022 ліміт зменшено до 5000 грн.; 25.07.2022 ліміт зменшено до 3929 грн.; 25.04.2024 ліміт збільшено до 14600 грн.
Випискою за договором по картковим рахункам відповідача у взаємозв'язку з іншими відомостями, наданими позивачем, підтверджується, що ОСОБА_1 користувалась банківською карткою, що видавалась їй, як платіжним засобом дебетно-кредитного типу в споживчих цілях шляхом здійснення погашення заборгованості, поповнення мобільного тощо.
Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по картці № НОМЕР_4 від 03.11.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 03.11.2024 року становить 24145,69 грн., яка складається з: 14587,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9558,29 грн. - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У анкеті-заяві позичальника від 13.12.2021 процентна ставка не зазначена, тобто між сторонами відсутня згода щодо істотних умов договору, зокрема розміру відсотків у якості плати за користування грошовими коштами, що у свою чергу свідчить про неможливість застосування вказаного банком у розрахунку розміру відсотків за користування коштами.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути також заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, також посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила і саме у вказаній редакції розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.а-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Суд також підкреслює, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
Також обґрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Зі змісту паспорту слідує (розділ 7), що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Крім того, у вказаному розділі зазначено про те, інформація, зазначена у паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною до 17.12.2021. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування.
Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані їй умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлена з відсотками, які їй можуть бути нараховані.
Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).
З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
Враховуючи викладене, інформація, викладена в паспорті споживчого кредиту не може бути взята судом до уваги, як доказ підтвердження конкретних умов кредитування, запропонованих відповідачу ОСОБА_1 щодо сплати відсотків згідно кредитного договору.
Відповідно до положень частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановивши вказані обставини під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» відсотків за користування кредитними коштами суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 13.12.2021.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.
Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 14587,40 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.
ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, в зв'язку з чим заборгованість зростала.
Внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та невраховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.
За таких обставин, нарахування заборгованості в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, а отже не підлягає стягненню, отже кошти, автоматично списані в рахунок відсотків з карткового рахунку ОСОБА_1 слід враховувати при визначенні загального розміру заборгованості.
Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.
Із виписки по картці клієнта ОСОБА_1 за період з 13.12.2021 по 03.11.2024 (в самій виписці першою зазначеною датою є 13.12.2021, останньою 23.04.2024), в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що за вказаний період на рахунок ОСОБА_1 було надходжень усього на суму 4835,20 грн.
За вказаний період відповідачем було витрачено суму в розмірі 28524,33 грн., до якої також входить 8743,97 грн. стягнутих та спрямованих позивачем на погашення відсотків по укладеному договору.
З вказаної виписки по картці клієнта ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту, нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом, зокрема банком списано відсотків на суму 8743,97 грн.
Суд вважає, що суму у розмірі 8743,97 грн позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, оскільки анкета-заява від 13.12.2021 не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків.
Отже, оскільки в анкеті-заяві від 13.12.2021 відсутня домовленість сторін про сплату відсотків, суд вважає неправомірним та безпідставним нарахування банком відсотків за користування кредитом та зарахування цих коштів до заборгованості по тілу кредиту, а тому вважає, що стягненню підлягає сума в розмірі 19780,36 грн., тобто, різниця між фактично витраченими відповідачкою коштами та внесеними коштами в межах кредитного ліміту.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2480,56 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263,265, 280 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 526, 611, 612, 651, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги акціонерного товариства "Акцент-Банк" ( м. Дніпро вул. Батумська б.11, код ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором б/н від 13.12.2021 року в сумі 19780, 36 грн., а також судовий збір в сумі 2480,56 грн.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.М. Бородіна