19.12.2024
Справа № 489/6401/24
Провадження №2/489/2365/24
19 грудня 2024 м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення коштів та визнання відсутності права вимоги
встановив.
Позивачка, через свого представника - адвоката Ремешевського Є.А., звернулася до суду з позовом, яким просила суд: стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму у розмірі 6231,00 грн.; визнати відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 01.07.2024 № SAMDNWFC000105220188 «Кредит готівкою» (картка НОМЕР_1 ) та договором № SAMDNWFC000105220556 (кредитна картка «Універсальна» НОМЕР_2 ). Мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 є користувачем послуг АТ КБ «ПриватБанк». 01 липня 2024 близько 21 год. 02 хв. телефонний номер позивачки перестав працювати, у звязку з чим позивачка у своєму аканті в банківському програмному комплексі дистанційного обслуговування клієнтів, заблокувала свою картку випущену згідно договору № SAMDNWFC00076030039 від 20.04.2022, про що отримала від банку відповідне повідомлення. З телефону свого чоловіка, позивачка звернулася у службу підтримки клієнтів відповідача, де їй було підтверджено факт блокування картки. Відновивши телефонний зв'язок, позивачка наступного дня звернулася до відділення банку, де дізналася про те, що 01.07.2024 невідомі особи заволоділи доступом до її аканту в системі «Приват24» та здійснили із заблокованої картки у період часу з 21:23 год. по 21:31 год. три платіжні операції на загальну суму 6231,00 грн. з наступним перерахуванням цих коштів на рахунок в іншому банку. Крім цього, в цей же день, на її ім'я та без її відома було оформлено: кредитний договір № SAMDNWFC000105220188 «Кредит готівкою» на суму 180000,00 грн., де в рахунок кредитного ліміту в період часу з 21:41 год. по 21:47 год. здійснено 9 платіжних операцій на загальну суму 179493,00 грн.; кредитну картку «Універсальна» за договором № SAMDNWFC000105220556 з кредитним лімітом 34000,00 грн., де в рахунок кредитного ліміту за вказаним договором о 21:36 год. здійснено 2 платіжні операції на загальну суму 33642,38 грн. Позивачка, листом від 15.07.2024, повідомила відповідача про те, що всі вищезазначені платіжні операції вона не здійснювала, повідомлення про списання з її рахунку особистих коштів та про оформлення договорів щодо відкриття рахунків зі встановленими кредитними лімітами, проведення за рахунок кредитних коштів фінансових операцій під час їх здійснення від банку не отримувала. Листом від 24.07.2024 банк надав відповідь про те, що не можна повернути кошти, оскільки платіжні операції 01.07.2024 здійснювалися за допомогою використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації. Оскільки, платіжні операції, які були здійснені 01.07.2024 від імені позивачки в системі «Приват24» дистанційно, відповідач зобов'язаний був застосовувати посилену автентифікацію платника та повідомляти його про всі платіжні операції, що здійснювалися за її рахунками. Повідомлення про оформлення на ім'я позивачки спірних договорів, відповідач направив позивачці лише 03.07.2024 о 14:28 год. Оскільки, відповідач відмовляється у добровільному порядку повернути позивачці грошові кошти списані з її рахунку на підставі неакцептованих нею платіжних операцій, а також рахує за нею заборгованість за спірними договорами, вона вимушена звернутися до суду за захистом порушених прав.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачка 20.04.2022 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання послуг. У вказаній заяві зазначається, що ОСОБА_1 діє на підставі волевиявлення, згідно зі ст.. 634 ЦК України, підписанням цієї заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддаленні канали обслуговування», «Оплата частинами та миттєва розстрочка», Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет, в редакції чинній на дату підписання заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати. У вищевказаній заяві зазначені: основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, угода про використання простого електронного підпису та інші умови кредитування клієнта. В анкеті - опитувальнику встановлюється фінансовий номер телефону, персоналізований засіб, необхідний для надання ОСОБА_1 платіжної інструкції для виконання платіжних операцій. 01.07.2024 через платіжний за стосунок система «Приват24» ОСОБА_1 в період часу з 21:23 по 21:47 було виконано платіжні операції, за якими буди списані грошові кошти з карт-рахунків ОСОБА_1 на загальну суму 218386,50 грн. Перекази були виконані на картки Ідея Банк та АТ «Таскомбанк». За результатами службової перевірки банком було встановлено, що вхід до системи Приват24 позивача виконувався з використанням інформації ОСОБА_1 , яку вона не повинна розголошувати. Вхід виконувався з використанням фінансового номеру телефону позивачки для доступу в систему Приват24 введено правильний логін та пароль. Після введення правильного паролю ОСОБА_1 надходив дзвінок з запитанням підтвердження входу, клієнт натиснув «ок» та увійшов до системи Приват24. Вхід було виконано шляхом використання фінансового номеру ОСОБА_1 , але з нетипового пристрою «Smarthone Android 10 Chrome mobile», зазвичай для входу позивач використовував пристрій «Iphone13.4». У клієнта банку немає обмежень з якого саме пристрою вони входять до системи Приват24, тому, що клієнт використовує фінансовий номер, який клієнт самостійно визначає, повідомляє про це банк в анкеті - опитувальнику та встановлює для себе особистий пароль для входу в систему Приват24. 01.07.2024 о 21:02 у системі Приват24 ОСОБА_1 створено заявку на блокування картки № НОМЕР_3 . Картку заблоковано 21:02 01.07.2024. того ж дня, о 21:05 у системі Приват24 ОСОБА_1 створено заявку на розблокування картки № НОМЕР_3 . Картку розблоковано 21:05 01.07.2024. Після входу в систему Приват24 позивача з 21:01 по 21:06 01.07.2024 в системі Приват24 позивача виконано зміну логіну і паролю входу в систему Приват24 ОСОБА_1 . Операції по карткам здійснені через систему Приват24, перша операція проведено о 21:23 01.07.2024. Проведення всіх спірних платежів відбулося до звернення ОСОБА_1 до банку з повідомленням про необхідність блокування системи Приват24 та всіх карток позивача. Позивачка повідомила про те, що 45 хвилин назад в неї вкрали її фінансовий телефон та вона не може зайти до своїх акантів в Дії, телеграм та інших за стосунках. ОСОБА_1 попросила перевірити чи заблоковані її рахунки. О 21:50 01.07.2024 оператор банку отримавши від ОСОБА_1 інформацію про можливі шахрайські дії у відношенні позивача заблокував систему Приват24 ОСОБА_1 та всі активні рахунки. Таким чином, ОСОБА_1 володіла інформацією про факт втрати свого платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації - фінансового номеру телефону ще у 21:02 01.07.2024, але звернулася до банку з повідомленням про це лише у 21:48, тобто після того як були виконані всі спірні операції. Отже, АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що відповідальність за проведення операції (трансакцій) 01.07.2024 по карт-рахункам ОСОБА_1 несе позивачка. Позивачем не доведено, невірне виконання відповідачем своєї функції як банка-емітента по проведенню операцій за карт-рахунками позивача. АТ КБ «ПриватБанк» вірно провів автентифікацію та авторизацію спірних операцій за карт-рахунками позивача, доказів зворотного позивачем не надано.
Ухвалою суду від 10.09.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у мобільних операторів інформацію про дзвінки за фінансовим номером телефону позивачки 01.07.2024 (точний час, факт з'єднання абонентів, тривалість розмови, вхідні та вихідні смс повідомлення, тощо).
Розглядаючи вказане клопотання, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки у клопотанні не міститься відомостей які саме факти, доводи чи заперечення може підтвердити чи спростувати вказана інформація.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка є користувачем послуг, які надаються Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».
Позивачка вказує, що 01 липня 2024 близько 21 год. 02 хв. її телефонний номер, який закріплений у відділенні банку та на який встановлено за стосунок «Приват24», перестав працювати. В той період часу, з її карткового рахунку здійснено три платіжні операції на загальну суму 6231,00 грн. з наступним перерахуванням цих коштів на рахунок в іншому банку та укладено кредитні договори № SAMDNWFC000105220188 «Кредит готівкою» на суму 180000,00 грн., та № SAMDNWFC000105220556 «картка «Універсальна» з кредитним лімітом 34000,00 грн., з яких були перераховані грошові кошти на інші рахунку на загальну суму 213135,38 грн. Про вказані операції вона дізналася лише тоді, коли звернулася до відділення банку відповідача. Наявний картковий рахунок, який належав їй до вказаних обставин, нею було заблоковано.
Норми права та мотиви їх застосування.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Статтею 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Згідно статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
У відповідності до частин 1, 2 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Відповідно до п.п. 42-44 ч.1 ст.1 Закону неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).
Згідно з ч.4 ст. 67 Закону надавачі платіжних послуг зобов'язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
Крім цього частинами 1, 3-5 ст. 68 Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію користувача під час: отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; ініціювання дистанційної платіжної операції; будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Надавачі платіжних послуг зобов'язані розробити та застосовувати елементи посиленої ідентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних ідентифікації.
Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов'язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
Таким чином, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
Згідно з позиціями Верховного Суд у аналогічних справах саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними (постанова КЦС ВС від 16.08.2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) https://reyestr.court.go v.ua/Review/112872788.)
Пунктом 139 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів № 164 від 29.07.2022, Емітент у разі невиконання ним обов'язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов'язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем.
Обов'язковість інформування клієнта про вчинені платіжні операції передбачена самим відповідачем в Умовах та правилах надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті відповідача, які діяли на час здійсненні спірних платіжних операцій.
Так, згідно п. 1.1.3.1.9.4 Умов, банк зобов'язується надавати клієнту, який має відкритий рахунок в банку, інформацію про кожну виконану платіжну операцію за його рахунком в системі «Приват24» в будь-який час цілодобово без стягнення плати.
Сторони також узгодили вважати створення клієнтом аканту в системі «Приват24» наданням клієнтом інформації для здійснення контактів з ним. Банк надає клієнту інформацію про кожну виконану платіжну операцію за його рахунком в обраний канал в будь-який час цілодобово без стягнення плати згідно встановлених тарифів.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 - 7, 9, 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Банк зобов'язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов'язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов'язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Згідно з підпунктом 2.3.1.2.3 Умов і правил правила користування системою «Приват24», викладені на сторінці Банку у мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/udalenniy-banking/privat24.
Відповідно до п. 2.3.1.2.9.3. Умов і правил клієнт зобов'язаний не розголошувати відомості про логін та пароль третім особам.
Для доступу в Приват24 використовуються логін та пароль, встановлений особисто клієнтом.
Логін входу в Приват24 - це номер мобільного телефону (фінансовий номер) Клієнта, який був використаний при реєстрації в Системі.
Пароль - унікальна послідовність із символів і цифр, яка відома лише клієнту.
Наведене свідчить, що для входу в Приват24 потрібно ввести пароль входу, який відомий лише клієнту.
Для того щоб відновити/змінити пароль, необхідно зайти на сайт Приват24 та обрати «Вхід» та виконати такі дії: 1) ввести номер мобільного телефону; 2) обрати «забули пароль»; 3) обрати спосіб зміни паролю, це може бути або дзвінок банку та після цього натиснути 1, або інший спосіб - тоді на номер телефону прийде смс-повідомлення з кодом, який треба ввести; 4) в подальшому з'явиться віконце, в якому користувач обирає одну зі своїх карток; 5) ввести ПІН-код обраної картки; 6) ввести новий пароль.
Системний аналіз наведених алгоритмів свідчить про те, що особі, яка бажає змінити пароль входу в акаунт Приват24 та здійснювати управління рахунками, необхідно мати доступ не тільки до фінансового номера телефону клієнта Банку, а й до іншої особистої інформації клієнта Банку, а саме: номер хоч б однієї з банківських карток клієнта Приват24, прив'язаних до вказаного номера телефону, ПІН-коду вказаної картки чи саму банківську картку клієнта.
Відповідно до п. 1.1.10.6.1 Умов, банк на підставі моніторингу спроб шахрайських операції та/або потенційно скомпрометованих платіжних карток має право здійснити їх блокування та/або зміну ПІН-коду. Після блокування платіжної картки, а також, у випадку підтвердження шахрайства, банк надсилає клієнту повідомлення через будь-який канал звязку на розсуд банку.
Згідно з позиціями Верховного Суд у аналогічних справах саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними (постанова КЦС ВС від 16.08.2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23).
На підставі до ч.1-4 ст.86 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов'язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавала платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
Крім того, ч.12 ст.86 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Приписами п.143, 144, 146 розділу VII Постанови №164 від 29.07.2022 передбачено, що надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов'язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Відтак, тлумачення наведених норм дозволяє зробити висновок, що підставою відповідальності особи-користувача платіжної картки за здійснення несанкціонованих платіжних операцій з її рахунку є її дії чи бездіяльність, що сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. В разі недоведеності таких обставин, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні спірних грошових коштів.
У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 зазначено, що: "Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Як вбачається з виписки по картці/рахунку за період з 01.07.2024 по 01.07.2024 ОСОБА_1 , кредитний ліміт 0,00 грн.; баланс на початку періоду - 6272,48 грн.; баланс на кінець періоду - 41,48 грн. У період часу 01.07.2024 з 21:23 по 21:31 з карти НОМЕР_4 списано кошти на картковий рахунок у загальному розмірі 6231,00 грн.
Позивачка в своєму позові зазначає, що 01 липня 2024 близько 21 год. 02 хв. її телефонний номер, який закріплений у відділенні банку та на який встановлено застосунок «Приват24», перестав працювати. В той період часу, з її карткового рахунку здійснено три платіжні операції на загальну суму 6231,00 грн. Після чого вона зателефонувала з телефону чоловіка у відділення банку та заблокувала картку. Жодних повідомлень від банку у вигляді дзвінків чи смс-повідомлень під час здійснення спірних платіжних операцій ні на номер телефону позивачки, ні в системі «Приват24» не надходило.
З скриншоту повідомлення в системі «Приват24» вбачається, що о 21:02 картку 5*77 заблоковано.
Тобто, позивачка вжила заходів щодо запобігання списанню коштів з її рахунку шляхом блокування платіжної картки, невідкладно повідомила відповідача про факт виконання ним несанкціонованих нею платіжних операцій.
Позивачка в позові зазначає, що наступного дня, звернувшись до відділення банку, де дізналася про те, що 01.07.2024 невідомі особи заволоділи доступом до її акаунту в системі «Приват24» та на її ім'я оформили: кредитний договір № SAMDNWFC000105220188 «Кредит готівкою» на суму 180000,00 грн., де в рахунок кредитного ліміту в період часу з 21:41 год. по 21:47 год. здійснено 9 платіжних операцій на загальну суму 179493,00 грн.; кредитну картку «Універсальна» за договором № SAMDNWFC000105220556 з кредитним лімітом 34000,00 грн., де в рахунок кредитного ліміту за вказаним договором о 21:36 год. здійснено 2 платіжні операції на загальну суму 33642,38 грн.
Вказане підтверджується виписками по картці за період з 01.07.2024 по 01.07.2024; довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 20.08.2024 за вих. № Q7U2PJHBAIS22SKG, відповідно до якої зазначено, що станом на 20.08.2024 ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» за угодою SAMDNWFC000105220556 від 01.07.2024 «Картка Універсальна» на суму 33642,38 грн.; скриншотом з повідомлення у системі «ПриватБанк» у розділі «Мої кредити», з якого вбачається, що активовано кредит готівкою з відкриттям 01.07.2024 у сумі 180000,00 грн.
15 липня 2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про проведення службового розслідування за фактом здійснення неакцептованих нею платіжних операцій та відшкодування списаних в результаті вказаних платіжних операцій, які проведені 01.07.2024.
Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» від 24.07.2024 за вих. № 20.1.0.0.0/7-240716/24519, вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» не може повернути кошти, які були списані 01.07.2024 з платіжних карток НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , оскільки переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24, вхід в який здійснюється під особистою авторизацією. При даній процедурі клієнт вводить своє ім'я користувача і пароль, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Договір «Кредит готівкою» оформлений в Приват24, кошти зараховані на картку НОМЕР_7 . Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою особистого фінансового телефону та іншої особистої інформації.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що 01.07.2024 через платіжний за стосунок системи Приват24 ОСОБА_1 в період часу з 21:23 по 21:47 було виконано платіжні операції, за якими були списані грошові кошти з карт-рахунків ОСОБА_1 на загальну суму 218386,50 грн. на інші карткові рахунки АТ «Ідея банк» та АТ «Таскомбанк». Операції були виконані до моменту звернення клієнта в банк та блокування платіжної картки.
29 липня 2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою, якою просила надати інформацію про ІР-адресу, за якою здійснювалася авторизація клієнта та платіжні операції у її аканті в банківському програмному комплексі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24 01 липня 2024.
09 серпня 2024 за вих. № 20.1.0.0.0/7-240729/72557 АТ КБ «ПриватБанк» надав аналогічну відповідь, яка була надана 24.07.2024 ОСОБА_1 .
Представник відповідача у відзиві зазначає, що вхід було виконано шляхом використання фінансового номеру ОСОБА_1 , але з нетипового пристрою «Smarthone Android 10 Chrome mobile», зазвичай для входу позивач використовував пристрій «Iphone13.4».
Представником позивачки зазначено, що 01 липня 2024 близько 21 год. 02 хв. телефонний номер позивачки перестав працювати, у звязку з чим позивачка у своєму аканті в банківському програмному комплексі дистанційного обслуговування клієнтів, заблокувала свою картку випущену згідно договору № SAMDNWFC00076030039 від 20.04.2022, про що отримала від банку відповідне повідомлення. З телефону свого чоловіка, позивачка звернулася у службу підтримки клієнтів відповідача, де їй було підтверджено факт блокування картки. Розблокування її телефонного звязку відбулося тільки наступного дня.
Також, варто зауважити, що повідомлення про блокування картки НОМЕР_4 позивачка отримала в системі Приват24 відразу після здійснення операції (01.07.2024 о 21:02 год.), проте, повідомлення про оформлення на її ім'я картки для виплат та картки «Універсальна» відповідачем направлено позивачці лише 03.07.2024 о 14:28 год., тобто через два дні після оформлення відповідних договорів.
Таким чином, ОСОБА_1 після виявлення факту неправомірного заволодіння та використання електронного платіжного засобу повідомила банк у спосіб, передбачений договором, своєчасно та належним чином виконала покладений на неї Умовами та Правилами обов'язок щодо блокування картки та інформування Банку як усно на номер 3700, так і письмово про вчинення шахрайських дій з її карткою.
Суд приходить до висновку, що вказані у позові неналежні грошові перекази з карткового рахунку позивача у розмірі 6231,00 грн. було здійснено без фізичного пред'явлення позивачкою електронного платіжного засобу, згідно зі ст. 81 ЦПК України стороною відповідача не було доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції, отже вказані у позові платіжні операції відбувалися без волі, участі або вини позивача, з іншого боку відповідачем не було забезпечено її надійний захист від дій зловмисників та не здійснено належну верифікацію особи позивача, передбачені законом підстави для покладення на останнього цивільної відповідальності у даному випадку відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним визнати транзакції від 01 липня 2024 щодо переказу коштів з карткового рахунку № НОМЕР_4 у сумі 6231 грн. 00 коп. незаконними та зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, у сумі 6231 грн. 00 коп. шляхом відновлення їх на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Щодо вимог про визнання відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 01.07.2024 № SAMDNWFC000105220188 «Кредит готівкою» (картка НОМЕР_1 ) та договором № SAMDNWFC000105220556 (кредитна картка «Універсальна» НОМЕР_2 ), слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що при здійсненні платіжних операцій 01.07.2024 на суму 179493,00 грн. та 33642,38 грн. особисто не використовувала електронний платіжний засіб. Вона не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, повідомила банк та правоохоронні органи про вчинений злочин, а тому вона не несе відповідальності за таку платіжну операцію здійснену за допомогою платіжної картки та за відповідні правові наслідки у вигляді нарахованих відсотків, пені штрафу, що настали у зв'язку із здійсненням такої операції.
Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 встановлюються загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.
Згідно з п. 143 цього положення, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Власник рахунку має право па відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків, (п.п. 146-147 Положення №164).
Відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку, однак саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов'язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.
При цьому, як вказав Верховний Суд в постанові від 12 лютого 2018 року у справі № 592/2386/16-ц, саме на банк покладений обов'язок з доведення обставин, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до змісту ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Відповідно до виписки АТ КП «Приватбанк» за період 01.07.2027 по 01.07.2024 внаслідок неправомірних дій невстановлених на даний час осіб з карткового рахунку позивачки відбулося несанкціоноване списання грошових коштів з її картки у розмірі 213135,38 грн.
Суд, приходить до висновку про недоведеність підстав для покладення провини за несанкціоноване списання коштів на позивачку, у зв'язку з чим транзакції від 01.07.2024 щодо переказу коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 та карткового рахунку НОМЕР_2 у загальній сумі 213135,38 грн. слід визнати незаконними. Між тим, як було встановлено судом, ОСОБА_1 жодних дій щодо оформлення кредиту не вчиняла.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
За правилом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.?
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В ході судового розгляду справи встановлено, що невідома особа, скориставшись особистими даними позивачки оформила кредит в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 . Дані договори не відповідають волі ОСОБА_1 та взагалі не були нею отримані, грошові кошти за цими договорами вона не отримувала та згоду на укладення кредиту не надавала, а навпаки, заперечує проти отримання кредиту. Вона стала жертвою шахрайських дій інших осіб. Оскільки, на момент укладення договору було відсутнє волевиявлення позивача, а договір з відповідачем укладено невідомою особою з незаконним використанням персональних даних ОСОБА_1 є підстави для визнання такого договору недійсним.
Проте, позивачка не просить визнати спірні договори недійсними, а лише просить визнати відсутнім у відповідача права вимоги до вищевказаними договорами, посилаючись на те, що в даному випадку банк не ініціював стягнення заборгованості за спірними зобов'язаннями в судовому порядку, то належним способом захисту прав позивачки в цій частині буде визнання відсутнім у відповідача права вимоги до неї щодо стягнення заборгованості за договорами № SAMDNWFC000105220188 та № SAMDNWFC000105220556.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов в частині визнання відсутнім у відповідача права вимоги за спірними договорами не підлягає задоволенню у звязку з передчасністю.
Щодо судових витрат.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення коштів та визнання відсутності права вимоги - задовольнити частково.
Визнати транзакції від 01 липня 2024 щодо переказу коштів з карткового рахунку № НОМЕР_4 у сумі 6231 грн. 00 коп. незаконними та зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, у сумі 6231 грн. 00 коп. шляхом відновлення їх на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
У задоволенні вимоги про визнання відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 01.07.2024 № SAMDNWFC000105220188 та договором № SAMDNWFC000105220556 - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грудевського, 1 Д, ЄДРПОУ 14360570.
Повний текст судового рішення складено «19» грудня 2024.
Суддя Н.О. Рум'янцева