Номер провадження 6/754/787/24
Справа № 754/17659/24
Іменем України
19 грудня 2024 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипка О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві подання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-
Приватний виконавець Ляпін Д.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви заявник вказує на те, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження № 72589250, відкрите на підставі виконання виконавчого листа № 6-12260/12 від 04.12.2012 року, виданого Новозаводським районним судом м.Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 700006130 у сумі: за кредитом: 373 279,99 грн., по відсотках - 104 468,19 грн., по пені - 1 076 499,82 грн., судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 100,00 грн. 22.08.2023 року ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72589250 , копію якої направлено боржнику до відома і яка була повернута відправнику за закінченням терміну зберігання.
Як зазначає заявник, станом на день звернення із поданням боржником будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, не здійснено, декларацію не надано. Під час здійснення виконавчих дій встановлено, що на праві власності у боржника відсутні грошові кошти та інші цінності для виконання рішення суду, зокрема, боржник має рахунки у банках, однак залишок коштів на рахунках недостатній для виконання рішення суду. Враховуючи інформацію про доходи боржника з ДПС та ПФУ, було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, яку було надіслано до виконання ТОВ «Консалтинг-Буд», яким 25.10.2023 року було перераховано грошові кошти в розмірі 26 245,33 грн. та надано наказ № 69-к від 25.10.2023 року про припинення трудового договору (контракту) за заявою боржника. В подальшому було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, яку було надіслано до виконання ТОВ «ПМА Україна», якою за 6 місяців з доходу боржника утримано грошові кошти в розмірі 9016,00 грн.
Заявник зауважує, що у ТОВ «Консалтнг-Буд» боржник займав посаду заступника директора та отримував щомісячну заробітну плату в розмірі 80 000,00 грн. і звільнився після отримання постанови про звернення стягнення на його заробітну плату, що є несумісним у порівнянні з доходом, який боржник отримує у ТОВ «ПМА Україна». В зв'язку із цим заявник вважає, що таким чином боржник вирішив уникнути більших відрахувань з доходу, що може свідчити про свідоме ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. Також, згідно відповіді ДПСУ від 19.11.2024 року встановлено, що боржник у період з 22.08.2023 року по 19.11.2024 року неодноразово перетинав державний кордон України у невизначеному напрямку. Крім того, на виклик приватного виконавця 29.11.2024 року боржник не з'явився, доказів щодо сплати боргу не надав.
Посилаючись на викладені обставини, заявник вважає, що існує реальна можливість тривалого виїзду боржника за межі України, а його відсутність на території України та кошти, витрачені ним на таки поїздки, негативно впливають на виконання судового рішення. Відтак, на думку заявника, єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення та впливу на боржника для виконання ним судового рішення є обмеження у праві виїзду за кордон, в зв'язку із чим заявник просить задовольнити його подання.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання приватний виконавець не з'явився.
Враховуючи обставини справи та положення ч.4 ст.441 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення подання, з огляду на наступне.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця Ляпіна Д.В. знаходиться виконавче провадження № 72589250, відкрите на підставі виконання виконавчого листа № 6-12260/12 від 04.12.2012 року, виданого Новозаводським районним судом м.Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 700006130 у сумі: за кредитом: 373 279,99 грн., по відсотках - 104 468,19 грн., по пені - 1 076 499,82 грн., судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 100,00 грн.
22.08.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72589250, копію якої направлено боржнику до відома та на виконання.
Копію вказаної постанови направлено боржнику та повернуто приватному виконавцю з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
29.08.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
05.09.2023 року звернуто стягнення на заробітну плату боржника у ТОВ «Консалтинг-Буд», яким 25.10.2023 року відповідно до платіжної інструкції № 737 перераховано 26 245,33 грн., а також надано копію наказу № 69-к від 25.10.2023 року про припинення трудового договору (контракту) за заявою боржника.
19.03.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника у ТОВ «ПМА Україна», згідно звітів якого про відрахування та виплати за 6 місяців з доходу боржника утримано грошові кошти в розмірі 9016,00 грн.
З наданих матеріалів виконавчого провадження вбачається, що проведеними виконавчими діями встановлено, що нерухомого чи рухомого майна, а також інших грошових коштів чи доходів боржник не має.
20.11.2024 року приватним виконавцем направлено виклик боржнику на 29.11.2024 року на 12.00 год., проте у вказаний час боржник не з'явився, причини неявки не повідомив.
Також, згідно відповіді на запит приватного виконавця до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, ОСОБА_2 перетинав державний кордон України 26.11.2023 року (виїзд), 28.11.2023 року (в'їзд), 07.01.2024 року (виїзд), 16.01.2024 року (в'їзд), 14.04.2024 року (виїзд), 27.04.2024 року (в'їзд), 05.09.2024 року (виїзд), 20.09.2024 року (в'їзд).
Як стверджує заявник, станом на день звернення до суду рішення суду не виконано, боржник на прийом до приватного виконавця не з'являвся, та не надав жодних пояснень щодо причин невиконання рішення суду в рамках виконавчого провадження, а також існує реальна можливість довготривалого виїзду боржника за межі України.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Тобто, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Судом встановлено, що відносно боржника ОСОБА_1 діють невиконані зобов'язання щодо стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Подання приватного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Нереагування боржника на виклики державного виконавця не може трактуватися як цілеспрямоване ухилення боржника від виконання рішення суду та його намір вибути за межі України з метою невиконання рішення суду.
З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.
Приватний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Із змісту вимог ст.441 ЦК України, ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України, і в'їзду в Україну громадян України" вбачається, що право боржника на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у зв'язку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання обов'язків по виконанню рішення суду.
У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст.441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» тощо.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Відповідно до ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
У правовій позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Як вбачається із змісту подання, державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник не виконує рішення суду.
Між тим, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, аналіз же перелічених вище норм дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
При цьому, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям.
На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання боржником копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а також про арешт майна та коштів боржника, а також відсутні докази отримання боржником виклику державного виконавця на 29.11.2024 року. Також матеріали не містять доказів направлення на адресу боржника повідомлення про скерування до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Суд також звертає увагу і на те, що приватним виконавцем взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню заборгованості.
Таким чином, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду, в матеріалах справи немає.
Відтак, факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків, не доведений приватним виконавцем належними, достовірними та достатніми доказами за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а подання мотивовано припущеннями.
Крім того, матеріали подання не містять доказів на підтвердження того, що приватним виконавцем вчинено всіх можливих заходів забезпечення виконання рішення суду, передбачених ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», що є обов'язковим, перш ніж застосовувати обмеження боржника в праві виїзду за межі України.
З урахування викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця у зв'язку із його передчасністю.
Відмова у задоволенні подання не позбавляє права приватного виконавця за наявності достатніх підстав, які вказують на ухилення боржником від виконання зобов'язань та після вчинення усіх виконавчих дій, спрямованих на виконання виконавчого листа про стягнення коштів, повторно звернутись з таким поданням.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України», ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд, -
В задоволенні приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 19 грудня 2024 року.
Суддя: