Справа № 752/16642/23
Провадження № 2/752/1619/24
іменем України
(заочне)
13 листопада 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію,-
у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати інформацію, яка розміщена відповідачем на Інтернет-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у вигляді статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_6» (текст та мову назви статті викладено мовою оригіналу) від ІНФОРМАЦІЯ_2, недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує ділову репутацію ОСОБА_1 , а саме (текст та мову статті викладено мовою оригіналу):
- «Корни компании уходят в офшорную зону. В Украине юридическое лицо ООО «Эй Джи Эр Групп» принадлежит кипрской компании AGR Invest Holding LTD. Кипрская компания AGR Invest Holding LTD в свою очередь принадлежит другому офшору Noa Circle LTD. Как нам удалось узнать, Noa - это компания, которая предоставляет услуги с регистрации бизнеса и ведения бизнеса на территории Кипра.» (джерело походження - веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_3);
- «Наши догадки подтвердило уголовное дело, внесенное в ЕРДР под № 42019100000000272 от 19.04.2019 года по факту преступление, наказание за которое предусмотрено ч. 3 ст. 212 Уголовного кодекса Украины (уклонение от уплаты налогов в особо крупном размере).» (джерело походження - веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_3);
- «Другой эпизод уголовной истории ОСОБА_1 более свежий. В 2020 году против другого предприятия из группы компаний A.G.R. Group - ООО «Лохвица Зерно». Следователи установили, что аграрная компания ОСОБА_1 замешана в огромном преступном схематозе, связанным с незаконной торговлей нефтегазовыми продуктами. По этому факту полиция возбудила уголовное дело по ч. 4 ст. 190 (мошенничество в особо крупном размере), ч. 2 ст. 209 (легализация (отмыв) доходов, полученных преступным способом и ч. 2 ст. 364 УК Украины (злоупотребление властью или служебным положением). Всё дошло до того, что в 2022 году в компании изъяли не только документацию, но и печатку. Соответственно, вести бизнес «Лохвица Зерно» на данное время не может.» (джерело походження - веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_3);
- зобов'язати відповідача у строк, не пізніше п'яти календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду, спростувати недостовірну інформацію, що поширена про ОСОБА_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6» (текст та мову назви статті викладено мовою оригіналу), що поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_7» шляхом публікування резолютивної частини судового рішення у цій справі із зазначенням, що поширена інформація є недостовірною.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 01.08.2023 року йому стало відомо про поширення щодо нього недостовірної інформації новинним порталом « ІНФОРМАЦІЯ_3 » через мережу Інтернет шляхом розміщення на веб-сайті за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8» у вигляді статті під назвою (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_6» від ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач зауважує, що вищевказана стаття не містить автора, щоб його ідентифікувати, також неможливо встановити, скільки користувачів мережі Інтернет на момент складання цієї заяви переглянули вищевказану статтю.
Водночас на сайті ІНФОРМАЦІЯ_9 зазначається наступна інформація: «Власник веб - сайту: ОСОБА_2 Конт. тел. НОМЕР_1 ; Електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 Адміністрування веб-сайту здійснюється ТОВ «УЛЬТРА АКТИВ». Е- maіl: ultra actuv@.meta.ua , тел. НОМЕР_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_1 . З питань розміщення інформації та виникнення пов'язаних з цим питань звертатись через Адміністратора веб-сайту».
Позивач вважає, що інформація, яка наведена в оспорюваній статті, є недостовірною, подана у статті у такому вигляді, що в читачів складається негативне враження, що він причетний до вчинення кримінальних правопорушень та розробки злочинних схем щодо ухилення від сплати податків.
Водночас жодних доказів щодо вчинення, причетності позивача до кримінальних правопорушень, вказаних у статті, не наведено, що означає, що відповідачем поширено недостовірну інформацію про позивача.
З наведеного вбачається, що поширена інформація створює враження в пересічного громадянина про протиправну незаконну діяльність позивача, надає негативне забарвлення інформації щодо його підприємницької діяльності, що безумовно завдає шкоду його честі і гідності, оскільки ця інформація не відповідає дійсності, не є оціночними судженнями, а є твердженнями про факти, оскільки, текст статті не містить припущень чи вказівки на чиюсь особисту думку, в ній відсутнє використання мовностилістичних засобів.
В зв'язку з викладеним, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 23.08.2023 року відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 53).
Ухвалою суду від 27.03.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 105).
В судове засідання позивач не з'явився. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її та позивача участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялись за її місцем проживання, зазначеними в позовній заяві.
Відповідач належним чином повідомлена про розгляд вказаної справи, в судове засідання не з'явилася, правом на подачу письмового відзиву не скористалася, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надала.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзиву на позов, а відтак не скористалася наданими їй процесуальними правами, за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд, вважає, за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на Інтернет-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_3» за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_1», опубліковано статтю під назвою (текст та мова назви статті викладено мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_6».
В цій статті автором зазначається, зокрема, що (текст та мову статті викладено мовою оригіналу): «Корни компании уходят в офшорную зону. В Украине юридическое лицо ООО «Эй Джи Эр Групп» принадлежит кипрской компании AGR Invest Holding LTD. Кипрская компания AGR Invest Holding LTD в свою очередь принадлежит другому офшору Noa Circle LTD. Как нам удалось узнать, Noa - это компания, которая предоставляет услуги с регистрации бизнеса и ведения бизнеса на территории Кипра.»; «Наши догадки подтвердило уголовное дело, внесенное в ЕРДР под № 42019100000000272 от 19.04.2019 года по факту преступление, наказание за которое предусмотрено ч. 3 ст. 212 Уголовного кодекса Украины (уклонение от уплаты налогов в особо крупном размере).»; «Другой эпизод уголовной истории ОСОБА_1 более свежий. В 2020 году против другого предприятия из группы компаний A.G.R. Group - ООО «Лохвица Зерно». Следователи установили, что аграрная компания ОСОБА_1 замешана в огромном преступном схематозе, связанным с незаконной торговлей нефтегазовыми продуктами. По этому факту полиция возбудила уголовное дело по ч. 4 ст. 190 (мошенничество в особо крупном размере), ч. 2 ст. 209 (легализация (отмыв) доходов, полученных преступным способом и ч. 2 ст. 364 УК Украины (злоупотребление властью или служебным положением). Всё дошло до того, что в 2022 году в компании изъяли не только документацию, но и печатку. Соответственно, вести бизнес «Лохвица Зерно» на данное время не может.».
Саме вказану інформацію просить спростувати позивач, як таку, що не відповідає дійсності, та порочить його репутацію.
На сайті «ІНФОРМАЦІЯ_9» зазначається наступна інформація: «Власник веб - сайту: ОСОБА_2. Конт. тел. НОМЕР_1 ; Електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , до якої й заявлено позовні вимоги.
Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 55 Конституції України закріплено право захисту своїх праві свобод від порушень та протиправних посягань.
У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року та пунктом 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, встановлено, що ніхто не повинен зазнавати незаконних і безпідставних посягань на його честь і репутацію.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Також п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.
Як вказано у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Оспорювана інформація була розміщена на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_3» під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_6», вказана інформація стосується особи позивача, при цьому не містить перевірених фактів.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Відповідно до п. 5 вказаної постанови Верховного Суду України № 1 фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Пунктом 25 постанови Верховного Суду України № 1 визначено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У ч. 4 ст. 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Отже, відповідно до ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі ст. ст. 297, 299 ЦК України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фізична особа має право на повагу до своєї честі та гідності і на недоторканність ділової репутації, їх захист, а також право вимагати вилучення будь-якої інформації.
У п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної інформації, очевидним фактом є те, що оспорювана інформація, наведена у вказаній статті, відноситься, зокрема, саме до позивача.
Також не спростовано те, що в даному випадку позивача згадують, як зловмисника та особу, яка вчиняє злочини.
З цього приводу, суд зауважує, що злочин - це передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Злочин завжди є діянням людини, що посягає на найбільш важливі суспільні відносини, які склалися і є визнаними та прийнятними в суспільстві, внаслідок чого вони охороняються кримінальним законом.
Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - п. 14 ст. 3 КПК України.
Притягнення до кримінальної відповідальності має розглядатися як стадія кримінального переслідування згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/99 від 27.10.1999 року в справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
Необхідно зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачу вручено повідомлення про підозру.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Без наявності вказаного обвинувальним вироком суду, який вступив у закону силу, всі викладенні твердження є надуманими та не підтверджуються належними доказами.
Оскільки, обвинувальний вирок, який би встановив факт вчинення будь-якого кримінального правопорушення відсутній, то поширена інформація є недостовірною.
Таким чином, суд вважає, що спірна інформація містить саме недостовірні дані, а не оціночні судження, оскільки, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо.
Крім того, аналіз вказаної інформації вказує на те, що у ній висловлено не оціночні суб'єктивні судження відносно позивача, не особисте відношення автора до них, а стверджується щодо об'єктивних чітко висловлених фактів, які можуть бути перевіреними.
Поширена інформація стосовно позивача нічим не підтверджується, є недостовірною та носить негативний характер щодо нього.
Вищевикладена інформація не має статусу офіційної, не підтверджена обвинувальним вироком суду чи судовим рішенням у цивільній справі.
А відтак позов підлягає задоволенню в частині вимог щодо недостовірною та такою, що порушує права позивача.
За умовами абз. 1 п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Згідно з ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до положень ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Оскільки, недостовірна інформація щодо позивача поширена у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_3» у статті під назвою (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_6»» за наступним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тому відповідача необхідно зобов'язати її спростувати у строк, не пізніше п'яти календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду, шляхом публікування резолютивної частини судового рішення у цій справі із зазначенням, що поширена інформація є недостовірною.
Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки у діях відповідача наявні усі обов'язкові ознаки правопорушення юридичного складу.
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на корить позивача підлягає сплачений судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію - задовольнити.
Визнати інформацію, яка розміщена на Інтернет-сайті за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_1» у статті під назвою (текст та мову назви статті викладено мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_6» від ІНФОРМАЦІЯ_2, недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує ділову репутацію ОСОБА_1 , а саме (текст та мову статті викладено мовою оригіналу):
- «Корни компании уходят в офшорную зону. В Украине юридическое лицо ООО «Эй Джи Эр Групп» принадлежит кипрской компании AGR Invest Holding LTD. Кипрская компания AGR Invest Holding LTD в свою очередь принадлежит другому офшору Noa Circle LTD. Как нам удалось узнать, Noa - это компания, которая предоставляет услуги с регистрации бизнеса и ведения бизнеса на территории Кипра.» (джерело походження - веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_3);
- «Наши догадки подтвердило уголовное дело, внесенное в ЕРДР под № 42019100000000272 от 19.04.2019 года по факту преступление, наказание за которое предусмотрено ч. 3 ст. 212 Уголовного кодекса Украины (уклонение от уплаты налогов в особо крупном размере).» (джерело походження - веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_3);
- «Другой эпизод уголовной истории ОСОБА_1 более свежий. В 2020 году против другого предприятия из группы компаний A.G.R. Group - ООО «Лохвица Зерно». Следователи установили, что аграрная компания ОСОБА_1 замешана в огромном преступном схематозе, связанным с незаконной торговлей нефтегазовыми продуктами. По этому факту полиция возбудила уголовное дело по ч. 4 ст. 190 (мошенничество в особо крупном размере), ч. 2 ст. 209 (легализация (отмыв) доходов, полученных преступным способом и ч. 2 ст. 364 УК Украины (злоупотребление властью или служебным положением). Всё дошло до того, что в 2022 году в компании изъяли не только документацию, но и печатку. Соответственно, вести бизнес «Лохвица Зерно» на данное время не может.» (джерело походження - веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_3).
Зобов'язати ОСОБА_2 в строк, не пізніше п'яти календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду, спростувати недостовірну інформацію, що поширена про ОСОБА_1 у статті під назвою (текст та мову назви статті викладено мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_6», що поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_7» шляхом публікування резолютивної частини судового рішення у цій справі із зазначенням, що поширена інформація є недостовірною.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) сплаченого судового збору.
Відомості про сторін у справі:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко