Справа № 752/10041/24
Провадження № 2/752/5031/24
Іменем України
11 грудня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря - Крушельницької Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення порядку користування квартирою,
У травні 2024 року представник позивача адвокат Герасимов П.О. звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 17,5 кв.м, позначену цифрою «№ 4», та лоджію площею 2,8 кв.м, позначену цифрою «№ 1»; виділити ОСОБА_2 в користування житлову кімнату площею 25,7 кв.м, позначену цифрою «№ 2»; приміщення коридору площею 9,4 кв.м, позначеного цифрою «№ 1», коридору площею 2,3 кв.м, позначеного цифрою «№ 6», ванної кімнати площею 4,9 кв.м, позначеної цифрою «№ 5», кухні площею 14,6 кв.м, позначеної цифрою «№ 3», та туалету площею 1,6 кв.м, позначеного цифрою «№ 7», залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Судові витрати просив покласти на відповідача.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2014 по справі №1008/7257/23 за позивачем та ОСОБА_3 , з якою вони проживали як чоловік та жінка однією сім'єю, визнано право власності по частині на спірну квартиру. 21.04.2016 позивач здійснив державну реєстрацію своєї частини квартири. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її рідний брат - відповідач у справі. На даний час в квартирі зареєстрований лише позивач, однак в квартирі сторони проживають вдвох. Квартира складається із двох ізольованих кімнат житловою площею 25,7 кв.м. та 17,5 кв.м., лоджії площею 2,8 кв.м., коридору №1 площею 9,4 кв.м., коридору №6 площею 2,3 кв.м., ванної кімнати площею 4,9 кв.м., кухні площею 14,6 кв.м. та туалету площею 1,6 кв.м. Між сторонами постійно виникають конфлікти з приводу порядку користування квартирою, ініціатором яких виступає відповідач. Крім цього відповідач не несе ніяких витрат на утримання квартири, не сплачує комунальні послуги. Всі намагання позивача вирішити спір мирним шляхом та домовитися про розподіл витрат по оплаті комунальних послуг не призвели до позитивного результату у зв'язку із чим і звертається до суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 справу передано у провадження судді Слободянюк А.В.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.05.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження з участю сторін.
Від представника позивача засобами поштового сполучення надійшла заява про проведення судового засідання без його участі та без участі його довірителя, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судового відправлення, про причини неявки суд до відома не поставив.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Виходячи з положень ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 319 цього ж Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 Цивільного кодексу України)
Судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2014 у справі №1008/7257/12, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період з 01.01.2004 по 07.07.2007. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в порядку поділу спільної сумісної власності право власності кожному по частині на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8-12).
Позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в кв. АДРЕСА_1 з 09.04.2004, про що свідчить витяг з реєстру Київської територіальної громади №2024/004545557 від 06.05.2024 (а.с.17).
Як підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №350051268 від 11.10.2023, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 78,8 кв. м., житлова площа - 43,2 кв. м., належить на праві спільної часткової власності по частці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ОСОБА_2 належить частки зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1328 від 12.09.2023, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петутіною Ю.О. (а. с. 15).
Квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 43,2 кв.м, загальною площею 78,8 кв.м., складається з приміщень: коридору площею 9,4 кв.м., житлової кімнати площею 25,7 кв.м., кухні площею 14,6 кв.м., житлової кімнати площею 17,5 кв.м., ванни площею 4,9 кв.м., коридору площею 2,3 кв.м., туалету площею 1,6 кв.м., лоджії площею 2,8 кв.м., що вбачається із наданого суду належним чином завіреного технічного паспорта виготовленого на замовлення ПП «Актив Інвест», інвентаризаційна справа №01/07-мі (а.с.13-14).
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі № 6-1500цс15 зроблено висновок, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Між співвласниками квартири наявний спір, конфліктна ситуація з приводу порядку користування квартирою, про що свідчить заява ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції ГУ НП в м. Києві про вчинення кримінального правопорушення від 26.04.2024.
Судом встановлено, що між співвласниками квартири не досягнуто згоди щодо порядку користування належною їм на праві спільної часткової власності квартирою, а частка позивача у праві власності на квартиру становить 1/2 частину квартири, тобто, на його частку припадає 21,6 кв.м. житлової площі, натомість житлова кімната становить лише 17,5 кв.м.
Тому, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач просив виділити йому у користування в квартирі житлову кімнату загальною площею 17,5 кв.м., що не в значному обсязі відходить від відповідності реальних часток ідеальним, забезпечити їх точну відповідність не вбачається за можливе, тому позов в частині виділення в користування позивачу кімнати та лоджії площею 2,8 кв.м, позначену цифрою «№ 1», підлягає задоволенню.
У зв'язку з викладеним, суд також доходить висновку, що житлова кімната площею 25,7 кв.м. підлягає передачі у користування відповідачу, а усі інші допоміжні приміщення квартири, залишенню у спільному користуванні.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 280-284,352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення порядку користування квартирою, задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
- виділити ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 17,5 кв.м, позначену цифрою «№ 4», та лоджію площею 2,8 кв.м, позначену цифрою «№ 1»;
- виділити ОСОБА_2 в користування житлову кімнату площею 25,7 кв.м, позначену цифрою «№ 2»;
- приміщення коридору площею 9,4 кв.м, позначеного цифрою «№ 1», коридору площею 2,3 кв.м, позначеного цифрою «№ 6», ванної кімнати площею 4,9 кв.м, позначеної цифрою «№ 5», кухні площею 14,6 кв.м, позначеної цифрою «№ 3», та туалету площею 1,6 кв.м, позначеного цифрою «№ 7», залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 211 (одна тисіча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2024 року.
Суддя А.В. Слободянюк