Справа № 446/2351/24
18.12.2024року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
секретаря судового засідання Новосад І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кам'янка -Бузька в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини , яка продовжує навчання,-
позивачка ОСОБА_1 09.10.2024 подала до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з моменту пред'явлення позову до закінчення ним навчання чи до досягнення сином двадцяти трьох річного віку. Вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що їхній з відповідачем спільний син ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання в Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності. Дата закінчення навчання 19.06.2026. Син сторін перебуває на утриманні позивачки, однак її доходів для утримання сім'ї недостатньо. На підставі ст. 199 СК України відповідач має обов'язок утримувати повнолітнього сина до досягнення ним 23-років або ж припинення ним навчання. Оскільки відповідач добровільно не виконує цього обов'язку, хоча має таку можливість, то між ними склались спірні правовідносин, у зв'язку з чим позивачка звернулася з даним позовом до суду.
За результатами автоматизованого розподілу справи, оформленого відповідним протоколом від 09.10.2024, для розгляду цієї справи визначено суддю Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області Костюк У.І..
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом 09.10.2024 отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою судді Кам'янка -Бузького районного суду Львівської області від 11.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала заява про проведення судового розгляду за її відсутності, позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, відзив не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Суд за відсутності заперечень з сторони позивачки, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.
Водночас, судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що сторони про справі перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00044811633 від 01.05.2024 /а.с.11 /.
Від спільного подружнього життя мають сина, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 19.09.2006 виконкомом Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі про батьків ОСОБА_2 зазначений як батько, ОСОБА_1 зазначена як мати /а.с. 12/.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.11.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 19.09.2017 Вознесенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було розірвано /а.с. 8-10/.
04.04.2023 Кам'янка-Бузьким районним судом Львівської області було видано виконавчий лист № 446/193/23 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 30.01.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
28.04.2023 Богунським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №716778564 з примусового виконання вище вказаного виконавчого листа /а.с. 14/.
На день розгляду цивільної справи син сторін досягнув повноліття, проте продовжує навчатися, зокрема згідно довідки № 24/741 від 26.09.2024, вбачається, що ОСОБА_3 є студентом першого курсу денної форми здобуття освіти першого бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності 261 «Пожежна безпека», освітньої-професійної програми «Пожежогасіння та аварійно-рятувальні роботи» на факультеті пожежної та техногенної безпеки у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, згідно з наказом про зарахування від 24.07.2024 № 769 о/с. Здобувач вищої освіти ОСОБА_3 навчається за державним замовленням. Термін навчання 3 роки (15.08.2024- 19.06.2026) /а.с. 15/.
Вище вказане також підтверджується витягом із наказу (по особовому складу ) № 769 о/с від 24.07.2024 начальника відділу персоналу ЛДУБЖ /а.с. 16/
Позивачка ОСОБА_1 , у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку, щодо утримування їхнього повнолітнього сина до закінчення навчання або досягнення ним 23-х річного віку, звертається з даним позовом та просить вирішити спір в судовому порядку.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.
Відтак, суд встановив, що між сторонами виник спір щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, який регулюється відповідними нормами Сімейного кодексу України.
Вирішуючи спір суд виходить з наступних мотивів.
Суд встановив, що між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем його обов'язку як батька утримувати до досягнення двадцяти трьох років свого повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу.
Спірні правовідносини регулюють норми Глави 15 та 16 Сімейно кодексу України.
Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
В ході судового розгляду встановлено, що сторони про справі перебували у зареєстрованому шлюбі, від спільного подружнього життя у сторін народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день розгляду судової справи досягнув повноліття, однак продовжує навчання.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є студентом першого курсу денної форми здобуття освіти першого бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності 261 «Пожежна безпека», освітньої-професійної програми «Пожежогасіння та аварійно-рятувальні роботи» на факультеті пожежної та техногенної безпеки у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, згідно з наказом про зарахування від 24.07.2024 № 769 о/с.
Судом відзначається, що в силу положень ст. 199 СК України сторони по справі мають обов'язок утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання. При цьому у спірних правовідносинах судом встановлено, той факт, що ОСОБА_3 перебуває на утриманні позивачки. Відповідач ОСОБА_1 добровільно не виконує свого обов'язку, визначеного ст. 199 СК України, щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, що є підставою для стягнення з нього аліментів на підставі рішення суду.
Відтак беручи до уваги те, що повнолітній син сторін по справі продовжує навчання, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач не виконує обов'язку щодо його утримання, як такого, що навчається, хоча відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, має можливість працювати та надавати повнолітньому сину допомогу, пов'язану із навчанням (доказів протилежного ним не надано). Також відсутні дані про те, що він не має можливості надавати таку допомогу, тому суд вважає, що на відповідача можна покласти обов'язок щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачка ОСОБА_1 просить визначити аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Суд вважає, що за конкретних обставин у цій справі, з урахуванням обов'язку обидвох батьків по утриманню дитини, такий розмір аліментів, є обґрунтований, справедливий, необхідний та достатній для забезпечення потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Відповідач ОСОБА_2 не подав суду доказів, які б вказували на його неспроможність сплачувати аліменти в такому розмірі, зокрема, не надав доказів про наявність/відсутність на його утриманні інших дітей чи осіб, доказів матеріального становища, відомостей про стан здоров'я, які б могли вплинути на визначення розміру аліментів.
Відтак суд дійшов висновку, що розмір аліментів визначений позивачкою ОСОБА_1 є обґрунтований, справедливий, необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, ОСОБА_1 в позовній заяві заявляє вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Проте, визначення розміру аліментів з урахуванням нижньої межі - не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку передбачено нормами Сімейного кодексу України, які регулюють обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей, однак нормами статті 199 СК України це не передбачено.
Положеннями статті 201 СК України не передбачено застосування вимог статті 182 для визначення мінімального граничного розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Зазначене у статті 200 СК України відсилання до норми статті 182 цього Кодексу стосується лише врахування судом тих обставин, які мають істотне значення та впливають на розмір аліментів (частина перша статті 182 СК України).
Зазначене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 21.03.2018 у справі № 478/2108/16-ц, провадження № 61-12433св18; від 21.11.2018 року у справі № 382/1093/16-ц, провадження № 61-12568св18п.
Відтак суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача аліментів з урахуванням нижньої межі - не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку необхідно відмовити.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання підлягає до часткового задоволення.
Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору.
Таким чином, з урахуванням задоволених вимог позивача на відповідача покладаються судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн., за подання позовної заяви позивачкою і підлягають стягненню в дохід державного бюджету України.
Керуючись ст. 199, 200 Сімейного кодексу України, ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268,280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу щомісяця, починаючи з 09.10.2024 і до припинення навчання або до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.(одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Дата виготовлення повного тексту рішення 18.12.2024.
Суддя У.І. Костюк