Справа № 752/14184/24
Провадження № 2-др/752/192/24
Іменем України
09 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, заяву представника позивача адвоката Білої Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» («Альфа-Банк»), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В листопаді 2024 року представник позивача адвокат Біла Т.В. звернулася до суду із зазначеною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, за послуги з професійно-правничої допомоги що становлять 14 300,00 грн.
Заява мотивована тим, що під час ухвалення рішення суду у наведеній справі, судом не було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача витрат за надані послуги з професійно-правничої допомоги, хоча представником позивача і було надано всі докази понесення відповідачем витрат на надання йому правничої допомоги на суму 14 300,00 грн разом із позовом, з яких 9300,00 грн витрати на етапі підготовки позову згідно звіту №1, та 5000,00 грн гонорар адвокату у разі задоволення позову. Сторони домовились, що оплата послуг адвоката та сплата гонорару має відбутися після ухвалення позитивного рішення та набрання ним законної сили.
Так, дослідивши матеріали справи та заяви, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2024 позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» («Альфа-Банк»), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н. С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 7456, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 631419504 від 14 липня 2020 року, таким що не підлягає виконанню. Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» («Альфа-Банк») на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, дане судове рішення було ухвалено судом в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а отже, з огляду на вищезазначені положення цивільно-процесуального закону, вказана заява про ухвалення додаткового рішення підлягає розгляду в тому самому порядку що й судове рішення.
З огляду на положення ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Представником відповідача до суду подано заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій вказує, що заявлена сума 14 300,00 грн є неспівмірною із обсягом наданих адвокатом послуг складності справи, яка не є складною, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт взагалі не зазначений. Також неспівмірна ціна позову 12 947,57 грн розміру витрат на правничу допомогу 14 300,00 грн, оскільки справа розглядалася в спрощеному позовному провадженні та без повідомлення учасників справи, а отже правнича допомога є значно завищеною. Просив відмовити у відшкодуванні витрат або зменшити їх до 10% із заявлених, тобто до 1430,00 грн.
Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що представником позивача адвокатом Білою Т.В. подано суду договір №21-пд/2024 про надання правничої допомоги від 10.06.2024, додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №21-пд/2024 від 10.06.2024, додаткову угоду №1 від 20.06.2024 до Договору №21-пд/2024 від 10.06.2024 про надання правничої допомоги та звіт про надані послуги за договором №21-пд/2024 від 10.06.2024.
Підпунктами 1.1., 1.2. визначено предмет договору, а саме на умовах цього договору клієнт дає замовлення адвокату та зобов'язується оплатити її послуги, а адвокат зобов'язується відповідно до замовлення клієнта надавати йому правничу допомогу. На підтвердження факту надання клієнту правничої допомоги відповідно до умов цього договору адвокат надає звіт про виконану роботу із детальним описом видів робіт, витраченого часу та загальну вартість виконаної роботи.
Відповідно до п.п. 4.2.,4.3., 4.4 договору сторони погодили вартість наданих послуг адвоката , які визначені в додатку №1, який погоджений сторонами та є невід'ємною частиною цього договору. У разі надання правничої допомоги в суді, оплата послуг адвоката проводиться протягом 10-ти банківських днів після набрання судовим рішенням законної сили в незалежності від результату розгляду справи. Сторони можуть домовитись про сплату адвокатові гонорару успіху при позитивному для клієнта вирішенні спору, розмір та порядок сплати якого визначається додаткової угодою.
Сторонами за договором №21-пд/2024 від 10.06.2024 адвокатом Білою Т.В. та клієнтом ОСОБА_1 , було підписано Додаткову угоду №1 за якою сторони домовилися, що клієнт сплачує адвокатові гонорар у розмірі 5000,00 грн у разі отримання позитивного для клієнта судового рішення у справі.
На виконання замовлення ОСОБА_1 від 20.06.2024, відповідно до пп. 1.1.,2.1. Договору №21-пд/2024 від 10.06.2024 про надання правничої допомоги адвокатом Білою Т.В., за погодженням із ОСОБА_1 , надано звіт про надані послуги. Вартість наданих послуг складає: 5000,00 грн - складання позовної заяви; 2000,00 грн - складання заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката; 300,00 грн - усна консультація щодо правовідносин, що виникли між сторонами; 1000,00 грн - правовий аналіз документів; 1000,00 грн - аналіз судової практики з подібних правовідносин. Загальна вартість наданих послуг становить 9300,00 грн. Клієнт, відповідно до умов п. 4.3. Договору про надання правничої допомоги має перерахувати суму у розмірі 9300,00 грн протягом 10 днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням.
Враховуючи викладене, з огляду на задоволення позовних вимог, та подання стороною відповідача заперечення щодо ухвалення додаткового рішення, а також оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), конкретні обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог представника позивача шляхом ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 164, 270 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача адвоката Білої Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» («Альфа-Банк»), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» («Альфа-Банк»), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» («Альфа-Банк») на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, згідно Договору №21-пд/2024 про надання правничої допомоги від 10.06.2024 та додаткової угоди №1 від 20.06.2024 до Договору №21-пд/2024 від 10.06.2024 про надання правничої допомоги у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк» («Альфа-Банк»), код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100;
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: 01054, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, оф. 215.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо або через суд першої інстанції.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.В. Слободянюк