Справа № 462/7047/24
провадження 1-кс/462/2182/24
18 грудня 2024 року слідчий суддя Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12024142390000233 від 22.04.2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
встановив:
12.12.2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду із скаргою, в порядку ст. 303 КПК України, на постанову дізначвача СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 28.11.2024 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 12024142390000233 від 22.04.2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Свою скаргу обґрунтовує тим, що постанову, яку винесла дізнавач СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушує її права ст. 55 КПК України як громадянина України. В своїй заяві від 22.11.2024 року вона просила визнати її потерпілою в кримінальному провадженні, яке відкрито 22.04.2024 року № 12024142390000233 за ч. 1 ст. 125 КПК України, за заявою її сестри ОСОБА_6 , яка визнана потерпілою від протиправних дій ОСОБА_7 20.04.2024 року вона зі своєю сестрою ОСОБА_6 весь день перебували вдома за адресою Моторна, 104. Протягом дня по сусідству Моторна, 102 компанія гостювали і гучно слухали музику, співали. Близько 12 годин ночі вона, підійшовши до свого паркану, що знаходиться паралельно до їхнього, зробила їм зауваження, щоб вони вимкнули музику і перестали співати, тому що вже пізня година. Після зауваження до неї під браму прибігло двоє осіб, а саме ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які почали вдератись на її подвір'я і виламувати браму, обзивали нецензурною лайкою, погрожували вбити її собак, принижували її і її рідних. Вона, будучи зі своєю сестрою ОСОБА_6 , із внутрішньої сторони намагались втримати браму, щоб вони не зайшли на їхнє подвір'я, в цей час ОСОБА_7 наніс її сестрі удар по руці. Нею було викликано поліцію 102. Навіть в присутності поліцейських члени компанії продовжували ображати її нецензурними словами, погрожувати. З огляду на всі ці протиправні дії п'яної неадекватної компанії сусідів, вона 13.05.2024 року подала заяву до управління патрульної поліції щодо отримання копій відеозапису події. Отримані відеофайли були долучені до матеріалів кримінального провадження 17.06.2024 року та визнані речовим доказом. Просить дану постанову скасувати та визнати її потерпілою у даному кримінальному провадженні.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримала, просила задовольнити, покликаючись на мотиви такої.
СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність уповноваженого представника не є перешкодою для розгляду скарги, суд ухвалив проводити розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Як зазначається у п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому слідстві може бути оскаржене до слідчого судді рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12024142390000233 від 22.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
22.11.2024 року ОСОБА_3 звернулась до дізнавача із заявою, в якій просить визнати її потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, оскільки їй було завдано моральної немайнової шкоди.
Постановою дізнавача СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 28.11.2024 року у кримінальному провадженні № 12024142390000233 від 22.04.2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні клопотання про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні.
Згідно змісту оскаржуваної постанови, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання її потерпілою у межах кримінального провадження № 12024142390000233 від 22.04.2024 року, дізнавач вказує, що з аналізу матеріалів кримінального провадження, в тому числі поданої заяви від 22.11.2024 року, на даний час, дізнавачем немає достатніх підстав визнати ОСОБА_3 потерпілою відповідно до ст. 55 КПК України.
Зі змісту ч. 1 ст. 55 КПК України убачається, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. (ч. 2 ст. 55 КПК України).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 55 КПК України, потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Тобто, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
Згідно положень ч. 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування проводиться за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме заподіяння ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень.
Оскільки кримінальне провадження здійснюється щодо факту заподіяння ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, дізнавач прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав визнати ОСОБА_3 потерпілою відповідно до вимог ст. 55 КК України.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, має право зобов'язати дізнавача вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі його повноважень у кримінальному провадженні.Слідчий суддя не в праві своїм рішенням покладати на дізнавача такі зобов'язання, які суперечать змісту ст. 55 КПК України, що за своєю суттю свідчить про фактичне втручання в процесуальні повноваження слідчого. Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, відображеною, зокрема, у постанові від 01.12.2022 року у справі 522/7836/21.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.
Керуючись ст. 55, 372 КПК України -
постановив:
в задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови дізнавача СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 28.11.2024 року у кримінальному провадженні № 12024142390000233 від 22.04.2024 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 19.12.2024 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Оригінал ухвали.