Справа № 462/1342/24
(заочне)
17 грудня 2024 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Чайко А.В.
представника позивача ОСОБА_7
представника третьої особи Данчак Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
встановив:
ОСОБА_1 через свого представника та систему «Електронний суд» 19.02.2024 року звернувся в суд із позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання доньки у розмірі 500 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з відповідачем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 . З січня 2019 року донька проживає з ним, і з того часу ОСОБА_2 не цікавиться донькою, не займається її вихованням і утриманням, повністю ухилившись від виконання своїх батьківських обов'язків. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 07.09.2021 року визначено місце проживання дитини з батьком та стягнуто із ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частки від її заробітку (доходу). Крім того вказує, що ним понесено додаткові витрати, пов?язані з відвідуванням донькою студії образотворчого мистецтва та театральної студії, тому вважає, що з відповідача слід стягнути в судовому порядку понесені ним додаткові витрати, що становлять 500 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 25.03.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
16.07.2024 року в порядку ст.200 ЦПК України судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на мотиви такого, який просить задовольнити.
Представник третьої особи Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, - Данчак Т.П. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позбавлення батьківських прав підтримала, зазначивши, що Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради, як органом опіки та піклування, надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 . Щодо вимоги позову про стягнення додаткових витрат, то у вирішенні такої покладається на розсуд суду.
Відповідач, яка належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, відзиву, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, про причини своєї неявки суд не повідомила.
За таких обставин, відповідно до ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, показання свідка ОСОБА_5 та думку малолітньої дитини, дослідивши зібрані у справі докази та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він - ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.
Згідно з ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, один з батьків.
Судом встановлено, що згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10 зворот).
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 07.09.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено, визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від її заробітної плати (всіх доходів), починаючи від дня пред?явлення позову, з 29.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.11-12).
Актом ЛКП «Левандівка» №271 від 02.11.2023 року підтверджується, що малолітня ОСОБА_3 , 2017 року народження, проживає без реєстрації зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5 зворот).
Як вбачається з пояснень представника позивача відповідач з 2019 року не цікавиться життям та навчанням доньки, не турбується про її фізичний і духовний розвиток, матеріальної допомоги на її утримання не надає, ухиляється від сплати аліментів.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання, що в грудні 2019 року ОСОБА_2 привезла до неї внучку ОСОБА_3 , після чого поїхала у невідомому напрямку. З того часу малолітня ОСОБА_3 проживає разом з нею та батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач жодного разу не виявляла бажання зустрітися із донькою.
Дане підтверджується, крім пояснень представника позивача та показань свідка ОСОБА_5 , наданими суду довідкою Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №6 Львівської міської ради №17 від 19.04.2023 року, довідкою ФОП ОСОБА_6 №6 від 28.04.2023 року, відповіддю КНП «3-тя міська поліклініка м.Львова» №275 від 09.08.2023 року, що навчанням, лікуванням і вихованням ОСОБА_3 займається бабуся ОСОБА_5 та батько ОСОБА_1 , а мати - ОСОБА_2 за час перебування дитини в дошкільному закладі та школі в такі не приходила, не відвідувала батьківських зборів, індивідуальних зустрічей з батьками (а.с.8 зворот, 9, 10).
Відповідно до ст.171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
17.12.2024 року в судовому засіданні суд заслухав думку малолітньої ОСОБА_3 , яка зазначила, що вона проживає разом з батьком та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із ч. 4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).
Висновком Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, №101552 від 15.07.2024 року прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.89).
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Обставини справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням дитини, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про її намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.
Виходячи із наведеного та враховуючи, що ОСОБА_2 внаслідок свідомої поведінки та нехтування покладених на неї, як матері, обов'язків, ухиляється від їх виконання, суд дійшов переконання, що позов в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 підлягає до задоволення.
Приймаючи рішення щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд виходить з наступного.
Частинами 1,2 ст.181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов?язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Положеннями ст.185 СК України визначається один із способів виконання цього обов?язку, а саме: участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Так, згідно із ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов?язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв?язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За ч. 2, 3 ст.185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові №7320/383/19 від 19 грудня 2019 року.
Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом позивач не надав суду відповідних доказів того, що малолітня донька сторін потребує додаткових витрат, які викликані саме особливими обставинами (розвитком їх здібностей, хворобою, каліцтвом, іншими обставинами).
Так, як вбачається з матеріалів справи, донька сторін ОСОБА_3 займається у студії образотворчого мистецтва та театральній студії Народного дому мікрорайону Левандівка м.Львова (а.с.17).
02.02.2024 року позивачем було здійснено оплату за навчання ОСОБА_3 у студії образотворчого мистецтва та театральній студії, що підтверджено квитанціями, копії яких долучені позивачем до позовної заяви (а.с.19, 20).
При цьому, слід зазначити, що заняття доньки у вказаних студіях - це був вибір лише позивача у справі, і, як встановлено під час розгляду справи, відповідач жодним чином не приймала участі у виборі цих студій та не надавала своєї згоди щодо форми і розміру оплати за навчання в них.
Так, у відповідності до частин першої - третьої ст.181 СК України способи виконання батьками обов?язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Однак, всупереч такого положення, судом не встановлено з матеріалів справи та не доведено ОСОБА_1 попереднього узгодження позивачем з відповідачем питання щодо грошових витрат на заняття доньки.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на відвідування студії образотворчого мистецтва та театральної студії не є витратами, викликаними особливими обставинами, а є поточними витратами на утримання доньки, що входить до зобов'язань відповідача зі сплати аліментів, призначених до щомісячного стягнення, і не належать до додаткових витрат в розумінні ст.185 СК України, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 500 грн. додаткових витрат на утримання доньки не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним встановленим обставинам справи, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн. за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.48), а судовий збір в розмірі 968,96 грн. за позовну вимогу про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, відшкодуванню не підлягає, оскільки суд дійшов висновку про відмову в цій частині позову (а.с.59)
Керуючись ст.10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968,96 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем та третьою особою в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач і третя особа, яким повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;
третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження - 79022, м.Львів, вул. Виговського, 34.
Повний текст рішення складено 18.12.2024 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний