справа № 462/3657/24
19 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові кримінальне провадження № 12024142390000147 від 20.03.2024 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, а саме 13.06.2023 року Франківським районним судом м. Львова за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., яке не відбув
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 , будучи 13.06.2023 року засудженим Франківським районним судом м. Львова за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., діючи всупереч положень Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, тобто діючи з прямим умислом, умисно вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу психотропних речовин, а саме 20.03.2024 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, перебуваючи по вул. Білогорща, у м. Львові, поблизу одного із дерев на землі знайшов (придбав) полімерний пакет з пазовим замком із речовиною білого кольору. Розуміючи, що в цьому згортку міститься небезпечна психотропна речовина, ОСОБА_4 вирішив привласнити його та незаконно зберігати при собі з метою подальшого власного самостійного вживання без мети збуту, заховавши його у праву кишеню своєї куртки. У подальшому, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , незаконно зберігаючи при собі вказану речовину, перебуваючи поруч із будинком № 42, що по вул. Білогорща у м. Львові, був виявлений працівниками поліції, яким у подальшому добровільно видав із правої кишені своєї куртки знайдений ним раніше полімерний пакет з пазовим замком із речовиною білого кольору. У виявленій та вилученій у ОСОБА_4 речовині білого кольору виявлено PVP, який згідно постанови Кабінету міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, якою затверджено «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. Загальна маса психотропної речовини PVP становить 0,1903 грам.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за ст. 309 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненому та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, зокрема щодо придбання та зберігання психотропних речовин 20.03.2024 року по вул. Білогорща у м. Львові. У скоєному щиро розкаюється, жалкує про свій вчинок, обіцяє у майбутньому не скоювати правопорушень та просить його суворо не карати. Штраф за попереднім вироком не сплатив.
Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав не доцільним дослідження інших доказів по справі, обмежився допитом обвинуваченого.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченого, доказами, що характеризують особу обвинуваченого.
Виходячи з вимог ст. 337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 309 КК України є правильною, оскільки обвинувачений вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ст. 309 КК України.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку в лікаря нарколога, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі, що відповідатиме поняттю та меті покарання.
Також встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 13.06.2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі одна тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Станом на 19.12.2024 року штраф не сплачено.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у справі № 243/2528/19 від 26.05.2020 року, відповідно до якої, якщо один із злочинів засудженому призначено основне покарання у виді штрафу, яке згідно з ч. 3 ст. 72 КК України не підлягає складанню з іншими видами покарань та виконується самостійно, то звільнення від відбування іншого покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, яке входить у сукупність вироків разом зі штрафом, є неприпустимим і розцінюється як неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення після постановлення вироку Франківського районного суду м. Львова від 13.06.2023 року, але до повного відбуття покарання за таким, тому йому слід призначити остаточне покарання відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України повністю приєднавши до покарання призначеного за даним вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком Франківського районного суду м. Львова від 13.06.2023 року, враховуючи положення ч. 3 ст. 72 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Витрати, пов'язані із залученням експерта становлять 2 271,84 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався.
На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, тому питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 100, 124, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Франківського районного суду м. Львова від 13.06.2023 року та призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_4 у виді штрафу - виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн. 84 коп. витрат пов'язаних із залученням експерта.
Речовий доказ: зіп-пакет, у якому виявлено 0,1903 грам PVP, який поміщений у спец пакет № 5798529 та переданий на зберігання у камеру схову ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1
Оригінал вироку.