ЄУН: 336/11467/24
Провадження №: 1-кс/336/1193/2024
19 грудня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , (в режимі ВКЗ)
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання з метою приводу щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабухів Рогатинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовослужбовця ЗСУ, на посаді стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у звані «старший сержант»,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із вищевказаним клопотанням, яким просить надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою .
В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у тому, що він, проходячи військову службу за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції У країни, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 03.07.2024, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме військовий госпіталь військово-медичного клінічного центру східного регіону, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов?язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не уживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 31.10.2024, а саме до дня з?явлення до органу досудового розслідування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 було вручене 31.10.2024. Незважаючи на те, що ОСОБА_5 надав заяву про те, що бажає продовжити службу у Збройних силах України, від жодної військової частини не надійшов лист про готовність прийняття на службу останнього, до ВСП з приводу влаштування його на службу ОСОБА_5 не звертався. 31.10.2024 ОСОБА_5 було вручено направлення на проходження ВЛК, без висновку якого останній не може продовжувати службу, проте, не завершивши його проходження, ОСОБА_5 свідомо, без дозволу слідчого, прокурора, покинув м. Запоріжжя, тим самим не пройшовши ВЛК до кінця, чим виявив небажання до подальшого проходження служби у ЗСУ та рішучість не повертатися до виконання своїх обов'язків.
У зв'язку з вищевикладеним, у діях ОСОБА_5 вбачається склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а саме - нез'явлення на службу з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, тобто дезертирство.
16.12.2024 кримінальне провадження №62024070100005952 за підозрою ОСОБА_5 було перекваліфіковано з ч. 5 ст. 407 КК України на ч. 4 ст. 408 КК України.
В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
25.11.2024 стосовно ОСОБА_5 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Внаслідок чого, ОСОБА_5 , розуміючи, що його дії не спричиняють для нього негативних наслідків, покинув м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора, не пройшов ВЛК, не виявляє наміру співпрацювати зі слідством.
25.11.2024 слідчим ОСОБА_4 було вручено ОСОБА_5 2 повістки на явку до слідчого для проведення слідчих дій на 06.12.2024 та 09.12.2024. Незважаючи на це, 06.12.2024 ОСОБА_5 за повісткою не з'явився. На телефонні дзвінки не відповідав. Стало відомо, що з розташування ВСП у м. Запоріжжі, де він проживав, останнього було виселено за вживання алкогольних напоїв, про що ОСОБА_5 не повідомив. Окрім того, і 09.12.2024 ОСОБА_5 за повісткою не з'явився, здійснивши телефонний дзвінок на номер телефону підозрюваного, останній взяв слухавку та повідомив, що виїхав з м. Запоріжжя, прибувати до слідчого, прокурора та суду у м. Запоріжжя відмовляється. ОСОБА_5 було попереджено про те, що у разі неприбуття до слідчого, останнього буде оголошено у розшук.
10.12.2024 після неодноразових телефонних дзвінків матері ОСОБА_5 , останній, як доказ того, що прибуде за викликом слідчого, надіслав копію квитка на потяг з м. Івано-Франківська до м. Запоріжжя, згідно якого повинен був прибути до слідчого 13.12.2024. Проте, на вказану дату та час ОСОБА_5 не з'явився. Після цього останньому було здійснено неодноразові виклики на його мобільний номер телефону, який перебував у мережі, проте слухавку ОСОБА_5 не взяв, на дзвінки не перетелефонував.
Окрім того, допитано у якості свідка працівників ВСП у м. Запоріжжі, де проживав ОСОБА_5 , останні повідомили про те, що ОСОБА_5 був виявлений працівниками в середині жовтня 2024 року, у м. Запоріжжі йому було проживати ніде, тож останній жив та харчувався на території ВСП, де повинен був перебувати до вирішення питання про його подальшу службу та на час проходження ВЛК. Проте, з кінця листопада 2024 року ОСОБА_5 , йшов на ВЛК, приходив до розташування ВСП у стані сильного алкогольного сп'яніння, вчиняв сварки та конфлікти з працівниками та іншими військовослужбовцями, на чисельні зауваження та попередження про виселення не реагував, у зв'язку з чим, ОСОБА_5 на початку грудня 2024 року було виселено з розташування ВСП у м. Запоріжжі.
Відповідно до ст. 136 КПК України підозрюваний ОСОБА_5 , був своєчасно проінформований про виклик до слідчого, що підтверджується корінцем повістки про виклик.
В ході досудового слідства встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на неодноразові виклики слідчого не з'являється, згідно допиту працівників ВСП у м. Запоріжжі, останній за місцем дислокації підрозділу не проживає, на зв'язок не виходить, де може переховуватись невідомо.
В судовому засіданні прокурор наполіг на заявленому клопотанні та просив суд його задовольнити з підстав зазначених в клопотанні.
Заслухавши думку прокурора, перевіривши клопотання та наведені в ньому доводи наданими доказами, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 189 КПК України підставою для надання дозволу на затримання з метою примусового приводу для вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність підстав для тримання особи під вартою, а також достатні дані про те, що особа переховується від органів досудового розслідування.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Наданими суду доказами, якими є протоколи допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини старшим сержантом ОСОБА_5 , допитами співробітників ВСП у м. Запоріжжі, доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 4 ст. 408 КК України.
Зазначений злочин є особливо тяжким кримінально караним діянням, і цю обставину враховує суд, виносячи рішення на користь клопотання.
Крім наведених міркувань, суддя враховує, що сторона обвинувачення довела наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, спробам вчинення яких в силу закону призвані перешкоджати запобіжні заходи, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що встановлено слідчим суддею і підтверджується наданими фактичними даними.
Відповідно до ч.3 ст. 187 КПК України у разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з'явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана.
В силу ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
Виходячи з викладеного, в інтересах забезпечення ефективності кримінального провадження суд може констатувати сукупність підстав для обрання відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, а також наявність підстав для забезпечення участі підозрюваного в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою шляхом його затримання з метою примусового приводу до суду.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 187-190, 395 КПК України,
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання з метою приводу щодо ОСОБА_5 , задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабухів Рогатинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ, на посаді стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у звані «старший сержант»
з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвала діє до 19 червня 2025 року включно, але втрачає свою законну силу з моменту приводу підозрюваного до суду або добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1