Справа № 694/1791/24
2-а/694/15/24
Рішення
17.12.2024 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Сакун Д.І.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,
розглянувши в приміщенні Звенигородського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 ) про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 256 від 01 липня 2024 року,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач звернувся із вказаним позовом до суду, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову №256 від 01.07.2024 р. за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 01.07.2024 р. відповідно до постанови №256 від 01.07.2024 р. його притягнуто до відповідальності, проте, він правопорушення не скоював, вину не визнає. Вказав, що відповідно до змісту постанови, на думку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01.06.2024 р. позивач відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 04.06.2024 р., а текст повістки про явку на 03.06.2024 р. на 09.00 год., нібито, йому було озвучено при свідках, на вказану дату він не прибув, від отримання протоколу і та надання пояснень відмовився, на підставі чого, на думку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , нібито, в його діях наявний склад правопорушення передбачений ст. 210-1 КУпАП. Разом з цим позивач звертає увагу на наступне: 1). Повістка йому вручена не була; 2). Дата та час на який його викликано: 09.00 год. 03.06.2024 р. (дата вказана у повістці, на яку потрібно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не відповідала вимогам закону щодо терміну вручення повістки.3). ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 01.07.2024 р., на виклик який йому донесли усно працівники поліції, про те, що йому необхідно прибути до РТЦК та СП.4). Відповідно до положень ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено: «У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів». 5). По прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач надав чіткі пояснення щодо невчасного прибуття та повідомив про причини невчасного прибуття, тобто, він належним чином дотримався закону і діяв відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; 6). Відповідно до примітки до ст. 210-1 КУпАП «Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.» Бережний звертає увагу, що не можуть бути до нього застосовані положення ст. 210-1 КУпАП, оскільки, його персональні дані наявні в державних реєстрах. Зважаючи на викладене, просить прийняти до уваги, що викладеним повністю доводиться відсутність складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210-1 КУпАП в його діях. Також, позивач звертає увагу, що в обґрунтування позовних вимог у законі міститься роз'яснення того, що на прибуття по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 він має термін в три дні, що відповідає положенням ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте такі терміни при виклику були порушені посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт вчинення ним адміністративного правопорушення не встановлений та не доведений, а вільне тлумачення закону є недопустимим відповідно до ст. 19 Конституції України.
Відповідач надіслав до суду відзив в якому зазначив, що за обставинами справи ОСОБА_1 повідомлялося про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 03.06.2024 року на 09.00. Від отримання повістки громадянин відмовився, а тому було складено акт відмови від отримання повістки від 01.06.2024 року, а текст повістки про явку на 03.06.2024 року було озвучено громадянину в присутності свідків. У визначений час ОСОБА_1 не з'явився, про причину неприбуття не повідомив. В подальшому позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , складено протокол та винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, вказує, що керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 було дотримано всі вимоги законодавства при розгляді справи про вчинення адміністративного правопорушення в діяннях ОСОБА_1 , наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.07.2024 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу було надано строк для усунення недоліків.
23.07.2024 року представник позивача адвокат Бабенко Р.В. на виконання вимог ухвали від 17.07.2024 року подав до суду позовну заяву з усунутими недоліками.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.07.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 01.07.2024 року № 256, вбачається, що 01.06.2024 року, відповідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1991 від 31.05.2024 про оповіщення та виклик військовозобов'язаних, надісланого на ПрАТ «ЗСК», гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було оповіщено з врученням повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 04.06-2024.року для уточнення військово-облікових даних. Громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки, про що було складено акт відмови від отримання повістки від 01.06.2024, а текст повістки про явку на 9.00 год. 3 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянину було доведено (озвучено) при свідках. Відповідно до матеріалів справи, а саме рапорту Заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 - начальника мобілізаційного відділення, на вказану дату громадянин ОСОБА_1 не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Від отримання протоколу та надання пояснень відмовився. Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи вимоги ст.ст. 248, 251, 252, 276, 277, 277-2,278, 283 КУпАП встановлено, що громадянин ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися у тривалому неперервному невиконанні обов'язків передбачених та покладених на нього законом, а саме ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», абзацу 7 ч. 3 абзацу 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу, абзацу 1 ч. 1 та абзацу 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчинив правопорушення передбачене ч. З ст. 210-1 КУпАП.
Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
17. Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, ч.1 ст. 8 КУпАП беззаперечно визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Зі змісту оскаржуваної постанови від 01.07.2024 № 256 судом встановлено, що 01.06.2024 відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «1991 від 31.05.2024 про оповіщення та виклик військовозобов'язаних, надісланого на ПрАТ «ЗСК» ОСОБА_1 було оповіщено з врученням повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних. ОСОБА_1 від отримання повістки відмовився, про що було складено акт, а текст повістви про явку 03.06.2024 на 09-00год. ОСОБА_1 було доведено (озвучено) при свідках.
Однак 03.06.2024 на 09-00год. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.2 ст.17 Закону України "Про оборону України", ч.ч.3,10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду, у зв'язку з чим, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення. Разом з тим вид стягнення не зазначено.
Виходячи з наведеного, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 03 червня 2024 року о 09 годині 00 хвилин за повісткою від 01 червня 2024 року.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1)письмовими, речовими і електронними доказами;
2)висновками експертів;
3)показаннями свідків.
Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Положеннями ст.278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необідні додаткові матеріали; 5) чи підлягає задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а.
Як встановлено судом, на час розгляду справи про адміністративне правопорушення 01 липня 2024 року позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що істотно впливає на фактичну можливість особи реалізувати передбачені ст.268 КУпАП права з метою всебічного з'ясування обставин справи.
Суд зауважує, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною та такою, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок - позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі № 591/2794/17, від 6 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивача неправомірно та з порушенням процедури притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення окрім іншого повинна містити прийняте по справі рішення.
Разом з тим, зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам закону, оскільки остання не містить прийнятого по справі рішення, а саме розміру штрафу.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що адміністративне стягнення було накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, а тому є підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
На підставі наведеного позов підлягає задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Стаття 132 КАС України передбачає види судових витрат, а саме: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з тим в позовній заяві не міститься клопотання позивача про стягнення судових витрат з відповідача. Відтак, судові витрати залишаються за позивачем.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 7, 121, 247, 251, 258, 268, 280, 286, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 7-9, 77, 229, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 ) про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 256 від 01 липня 2024 року - задовольнити.
Скасувати постанову №256 від 01.07.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення підписано 17.12.2024.
Суддя Д.І.Сакун