Справа № 694/2362/24 провадження № 2/694/637/24
(заочне)
16.12.2024 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Сакун Д.І.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Звенигородка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, тел. НОМЕР_5, ЄДРПОУ 42986956), представник позивача Тараненко Артем Ігорович (адреса: вул. Юрія Поправки, 6, офіс 21, м. Київ, 02094, тел. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Представник позивача ТОВ «ЕЙС» - адвокат Тараненко А. І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за Кредитним договором № 662254433 від 30.09.2022 року в розмірі 46747,00 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000, 00 грн.
Позов мотивувало тим, що 30.09.2022 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Кредитний договір № 662254433 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Крім того, 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01,відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 662254433. Далі, 23.02.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 662254433. Далі, 17.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набула право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 46747 грн. 00 коп.
Відтак, позивач посилається, що станом на день звернення із цим позовом до суду заборгованість за Кредитним договором № 662254433 від 30.09.2022 не погашена та становить - 46747 грн. 00 коп., з яких 10 000,00 грн. - сума заборгованості по кредиту, 36747,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. від 15.10.2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У прохальній частині позову просив розгляд справи провести без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачу за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї, яку вона отримала особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Крім того, відповідач була вчасно повідомлена про місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті, однак відзиву на позовну заяву не подала, в судове засідання не з'явилася.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки судом вживалися вимоги закону щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, він вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, що 30.09.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 662254433 від 30.09.2022 року, у формі електронного документу з використанням електронного підпису. (а.с. 13-17). Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику і Паспортом споживчого кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору (а.с. 13), після чого подав відповідну заяву (а.с.21), в якій вказав свої персональні дані, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.
Відповідно до умов п. 2.1, 2.3, 8.3 Договору кредитної лінії № 662254433 від 30.09.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалось надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту 10000,00 грн., орієнтована дата повернення кого - 10.10.2022, зі сплатою процентів за ставкою 766,50 грн. річних.
30.09.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. (а.с. 29)
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого п. 2.1. клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 32-33).
28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 35).
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 36).
31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.41).
31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 42).
Відповідно до указаних додаткових угод № 19, 26, 27, 31 строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово продовжувався.
23.02.2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01 відповідно до умов якого п. 2.1. клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
17.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до умов якого, у п. 2.1, визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 42-44).
17.07.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 17/07/24 (а.с. 50-51).
Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за Кредитним договором № 662254433 від 30.09.2022 року не погашена та становить - 46747 грн. 00 коп., з яких 10 000,00 грн. - сума заборгованості по кредиту, 36747,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1ст. 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів .
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 105 5ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, частинами 1,2статті 207ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 3Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Отже, суд встановив, що договір № 662254433 від 30.09.2022 року укладений у формі електронного документу з електронними підписами сторін між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та позичальником ОСОБА_1 про надання кредиту, є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини 1статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення останньому такого повідомлення за договорами факторингу.
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Наведені норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч. 1ст.203ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514ЦКУкраїни у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
У справі, що розглядається, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС».
Водночас, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018, а так само на час укладення додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою сторони визначили, що «право вимоги» права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; боргові зобов'язання ОСОБА_1 за договором № 662254433 від 30.09.2022 ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником, то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Отже, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на час укладення Договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Відтак такі зобов'язання не могли берейти до позивача у справі.
Суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності. Тобто, на момент відступлення права вимоги, необхідною умовою є існування можливості заявити в майбутньому таку вимогу (існування кредитного договору тощо).
Враховуючи наведене підстави для задоволення позову відсутні.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати на відповідача не покладаються.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 3, 207, 509, 512, 525-527, 530, 611, 612, 625-628, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055,1077, 1078 ЦК України, суд,-
вирішив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, тел. НОМЕР_5, ЄДРПОУ 42986956), представник позивача Тараненко Артем Ігорович (адреса: вул. Юрія Поправки, 6, офіс 21, м. Київ, 02094, тел. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку , встановленому ЦПК України в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення підписане 16.12.2024.
Суддя Д.І. Сакун