Справа № 564/4075/24
19 грудня 2024 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Костопіль клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим у кримінальному провадженні №12024181150000288 від 10 липня 2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Борщівка Костопільського району Рівненської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою- спеціальною освітою, вдова, пенсіонерки, державних нагород не має, не є депутатом ради, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 10 липня 2024 року, приблизно о 09 год. 20 хв., у світлу пору доби, керуючи технічно справним автомобілем VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі місцевого значення О-181006 H-25-Борщівка, зі сторони с.Мала Любаша Рівненської області, у напрямку нерівнозначного нерегульованого перехрестя вказаної дороги з автодорогою Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, на відрізку 121 км+500м., що неподалік м.Костопіль Рівненського району, Рівненської області.
Одночасно, по автодорозі Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, рухався автобус MERCEDES BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , що здійснював регулярні перевезення пасажирів за маршрутом «Городище-Дубровиця-Рівне АС Чайка», котрий наближався до вищевказаного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, зі сторони м.Сарни Рівненської області у напрямку м.Рівне Рівненської області.
Перед вказаним перехрестям доріг, ОСОБА_5 , в порушення вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» та пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, маючи об'єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не врахувала дорожню обстановку, не впевнилася, що її дії будуть безпечними та не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпеки дорожнього руху, перед початком виїзду на перехрестя, випадково сплутавши педалі гальм та газу, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», продовжила рух, не надавши переваги у русі на першочерговий проїзд перехрестя автобус MERCEDES BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який наближався до нерегульованого перехрестя проїзних частин по головній дорозі, та раптово і в безпосередній близькості виїхала на смугу руху даного транспортного засобу, де допустила зіткнення з ним, водій якого був позбавлений технічної можливості цього уникнути по незалежних від нього технічних причинах.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автобусу MERCEDES BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: рани волосистої частини голови, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу мозку, садна лівого ліктя та закритого перелому четвертого лівого ребра, які згідно висновку судово- медичної експертизи відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Порушення ОСОБА_5 вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху, які вимагають від водія на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, знаходяться у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали..
Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
До підготовчого судового засідання обвинувачена ОСОБА_5 заявила клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку із примиренням винного з потерпілим, на підтвердження чого надила суду письмове клопотання.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та просила суд його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України та закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Потерпілий ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом вчасно та належним чином, вподаному обвинуваченою клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності зазначив, що не заперечує щодо клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим, просив кримінальне провадження закрити.
Європейський суд з прав людини у рішенні “Пономарьов проти України» від квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суди мають дотримуватися вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграф 1 Конвенції, оскільки обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
З огляду на те, що потерпілий ОСОБА_7 , будучи обізнаним про розгляд справи, і не вжив заходів для явки до суду, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності потерпілого, враховуючи його позицію викладену в клопотанні від 25.10.2024.
Розглянувши матеріали кримінального провадження та заслухавши доводи сторін, суд вважає клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі ст.46 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України відноситься до нетяжкого злочину і максимальне покарання за скоєння даного злочину передбачене у виді обмеження волі строком до трьох років.
Як встановлено судом, потерпілий ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_5 примирилися, потерпілому повністю відшкодовано завдані збитки. Дана обставина підтверджується письмовою заявою потерпілого ОСОБА_7 від 13.07.2024 р.
Обвинувачена визнала свою вину, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину, відшкодувала шкоду, характеризується добре, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки, вчинене ОСОБА_5 , протиправне діяння відноситься до необережного нетяжкого злочину, відбулося примирення з потерпілим, який претензій до обвинуваченої не має, рахує за необхідне застосувати ст.46 КК України і звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження №12024181150000288 від 10 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Згідно приписів ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Так відповідно до ухвали слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 11.07.2024 (справа №564/2763/24) накладено арешт шляхо заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на: автомобіль марки VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належит ОСОБА_5 .
Також ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 11.07.2024 (справа №564/2763/24) накладено арешт шляхо заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на: автомобіль марки MERCEDES BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 , який перебував у фактичному володінні ОСОБА_6 .
Враховуючи, що у застосуванні арешту відпала потреба, тому арешти, накладені ухвалами слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 11.07.2024 на майно, належить скасувати.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України .
Враховуючи викладене та керуючись ст.44, ст.46 КК України, ст.100, ст.129, п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.288 КПК України, суд-
Звільнити ОСОБА_5 , яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.46 КК України, від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ч.1 ст.286 КК України щодо ОСОБА_5 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024181150000288 від 10 липня 2024 року - закрити.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченої ОСОБА_5 не застосовувались.
Арешт майна, накладений у справі №564/2763/24 ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 11.07.2024 на автомобіль марки VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в частині заборони відчуження - скасувати.
Арешт майна, накладений у справі №564/2763/24 ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 11.07.2024 на автомобіль марки MERCEDES BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 - скасувати.
Після набрання ухвалою законної сили речові докази:
- автомобіль марки VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 - вважати повернутим за належністю;
- автомобіль марки MERCEDES BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться на зберіганні на майданчику для зберігання тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП в Рівненській області, що за адресою: с.Городок Рівненського району вул.Барона Штейнгеля, 90, Рівненської області - повернути власнику;
- осип уламків транспортних засобів, які упаковано за підписами понятих в спеціальні пакети «Національна поліція України» WAR 1781384 та WAR 1643280, які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - знищити.
Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 7 діб з дня її винесення.
СуддяОСОБА_1