Справа №949/1305/21
Провадження №1-в/949/48/24
18 грудня 2024 року м. Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
прокурора: Агатинської Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця подання Сарненського районного сектору №1 філії Державної установи "Центр пробації" у Рівненській області про приведення судового рішення у відповідність до вимог Закону, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 ,
Фахівець Сарненського районного сектору №1 філії Державної установи "Центр пробації" у Рівненській області звернулася до Дубровицького районного суду Рівненської області, із поданням про приведення судового рішення у відповідність до вимог Закону, а саме привести вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року стосовно засудженої ОСОБА_1 у відповідність до Закону №3886-IX від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», в частині засудження за діяння, передбачене ст.190 КК України, караність якого усунена.
Подання обгрунтовує тим, що вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року, ОСОБА_1 за ст.190 КК України була засуджена до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень. Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 замінено несплачену суму штрафу на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин (двісті сорок) годин.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, відповідно до якого декриміналізовано діяння, за яке ОСОБА_1 засуджено вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року за ст.190 КК України, оскільки вартість майна, що є предметом правопорушення, згідно зі ст.51 КУпАП у редакції даного закону, відповідає дрібній крадіжці, що має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності та не є кримінально караним. Зважаючи на викладене, вказує що засуджена підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а тому посилаючись на вимоги п. 13 ч.1 ст.537, п. 2 ч. 2 ст.539 КПК України, ст.4, 5 КК України, ч.2 ст.74 КК України, ст. 58 Конституції України, просить привести вирок суду у відповідність до чинного законодавства.
В судовому засіданні прокурор вказала на достатність підстав для задоволення подання.
Засуджена ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, була повідомлена своєчасно та належним чином (а.с.16), її неявка не перешкоджає розгляду подання.
Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з п. 13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року, ОСОБА_1 за ст.190 КК України була засуджена до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень. Вказаний вирок набрав законної сили 26 березня 2022 року (а.с.5).
На час вчинення діяння, за які особу було засуджено вищевказаним вироком суду, ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» передбачала настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ч. 1 ст. 51) та повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч. 2 ст. 51). При цьому, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.190 КК України, ОСОБА_1 вчинила 29 липня 2021 року, а своїми діями заподіяла матеріальну шкоду потерпілій особі в розмірі 766,67 грн.
Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 01 січня 2021 року складає 2270,00 гривень. Отже 50 відсотків від його розміру становили 1135 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст.190 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.190 КК України, становив 2270,00 грн (1135*2=2270), що не перевищувало двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, має місце часткова декриміналізація діянь, передбачених даним вироком, а на засуджену розповсюджується дія Закону України № 3886-1X від 18 липня 2024 року, тому, вказані протиправні дії ОСОБА_1 за вказаним епізодом необхідно кваліфікувати у відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За такого, оскільки Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX пом'якшена кримінальна відповідальність через підвищення розміру вартості майна - предмета кримінального правопорушення до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому він поширюється, відповідно до положень ст. 5 КК України, а також статей 8 та 58 Конституції України, як норм прямої дії, на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності таким законом.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Також згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, «після набрання чинності Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У зв'язку з цим, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян».
Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21, вбачається, що «Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію у часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п.169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».
Таким чином, внесені Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX зміни до ст. 51 КУпАП призвели до декриміналізації діяння щодо викрадення майна, вартість якого станом на час його викрадення шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим дія вказаного Закону має зворотну дію у часі, а тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 спричинила матеріальну шкоду, розмір якої становив 766,67 грн., тобто ця сума є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2270,00 грн, тому суд приходить до висновку, що, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, вчинений нею злочин, не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Частинами 1-3 статті 74 Кримінального кодексу України передбачено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Розглянувши матеріали подання, враховуючи думку прокурора, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 на теперішній час відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого усунута, останню необхідно звільнити від призначеного судом покарання, а отже подання про приведення судового рішення у відповідність до вимог Закону є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст.5, ч. 2 ст.74 КК України, ст. ст.372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -
Подання Сарненського районного сектору №1 філії Державної установи "Центр пробації" у Рівненській області про приведення судового рішення у відповідність до вимог Закону, відносно ОСОБА_1 - задоволити.
Привести вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року у відповідність до Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів".
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнити засуджену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу по АДРЕСА_1 від відбування покарання за вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року, у зв'язку з усуненням караності діяння, за яке вона була засуджена.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено о 10-30 год. 19 грудня 2024 року.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Рівненської області Оборонова І.В.