Справа № 524/15247/24
Провадження № 1-кс/524/3495/24
16.12.2024 року слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці клопотання слідчого СВ Кременчуцького районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кременчук, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, перебуваючого на посаді інструктора штабу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні №62023100130001843 від 22.11.2023 року,
Слідчий СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62023100130001843 від 22.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України яке погоджено прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання зазначає, що молодший сержант ОСОБА_4 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 108-РС від 07.11.2022, призначений на посаду інструктора штабу танкового батальйону вказаної військової частини та поставлений на всі види забезпечення. Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, молодший сержант ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують молодшого сержанта ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України. 2 У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, молодший сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше. Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника). 3 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб (Указ Президента України № 757/2022 від 07.11.2022), з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023), з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно (Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023), з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб (Указом Президента України № 451/2023 від 17.08.2023), з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб (Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023), з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024), з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб (Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024) та з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб (Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024). Проте молодший сержант ОСОБА_4 вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби з наступних обставин. Так, молодший сержант ОСОБА_4 проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, у перебуваючи в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, не маючи об'єктивних та поважних підстав для залишення розташування підрозділу, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 13.04.2023 самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 та перебував поза межами військової частини не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього до 21.11.2023. 21.11.2023 молодшого сержанта ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу військової частини. Таким чином, за свої умисні дії, що виразилися у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 , вчиненому в умовах воєнного стану.
23.10.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Заслухавши прокурора, який підтримав внесене слідчим клопотання, підозрюваного ОСОБА_4 та захисника адвоката ОСОБА_5 , які заперечували щодо задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що відноситься до тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В пункті «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Вирішуючи питання про застосування тримання під вартою слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Войкін та інші проти України» (сaseOfVoykinandothersv.Ukraine), заява №47889/08, Страсбург, 27 березня 2018 року,остаточне 27/06/2018,§136 Суд нагадує, що з метою дотримання пункту 1 статті 5, тримання від вартою, яке розглядається, в першу чергу має бути «законним», у тому числі з дотриманням встановленого законом порядку; у зв'язку з цим Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства та встановлює обов'язок забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Проте, вона також вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, а саме захисту осіб від свавілля. Крім того, тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші, менш суворі заходи, і вони були визнані недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, які можуть вимагати тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідності позбавлення свободи вимогам національного законодавства недостатньо; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 не заперечував свою причетність до вчинення даного злочину, що йому інкримінується.
Обґрунтованість підозри підтверджується документами, долученими до клопотання.
Під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність підстав вважати, що існують ризики передбачені п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризики того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а також, тим, що ОСОБА_4 не має дітей, сім'ї та інших соціальних зв'язків. Крім того, враховуючи тяжкість вчиненого злочину і особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, у підозрюваного є всі підстави застосування усіх можливих способів та механізмів переховування та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слід зазначити, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи вірогідність призначення йому покарання, пов'язаного з позбавленням волі на певний строк, перебуваючи на волі, може всіляко ухилятися від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, вирішуючи питання про наявність зазначених вище ризиків та про те, який саме запобіжний захід забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів про вчинення останнім злочину та тяжкість покарання, що йому загрожує, наявність у підозрюваного підстав застосування усіх можливих способів та механізмів переховування та уникнення покарання у вигляді позбавлення волі, відсутність роботи, сім'ї, відсутність соціальних зв'язків підозрюваного, а саме те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину вчиненого. Враховуються також вік та стан його здоров'я. Об'єктивних даних щодо стану здоров'я, які перешкоджають у перебуванні в місці попереднього ув'язнення слідчому судді не надано. Особа не позбавлена можливості звертатися до лікаря та отримати об'єктивні дані для зміни запобіжного заходу чи звільнення за станом здоров'я.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров'я ув'язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров'я ув'язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням в значенні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров'я ув'язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров'я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.
Сторона захисту не позбавлена можливості ініціювання питання щодо зміни запобіжного заходу в порядку ст. 201 КПК України.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного ОСОБА_4 з певним злочином на даному етапі, хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: актом службового розслідування, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 28.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.08.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 27.08.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 27.08.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 27.08.2024; та іншими доказами в їх сукупності.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Зважаючи на зазначені вище обставини, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а для запобігання вказаних ризиків, з урахуванням наведених обставин, згідно з ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У п.2 ч.5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи встановлені та наведені обставини та беручи до уваги думку прокурора, у тому числі матеріальний і сімейний стан підозрюваного ОСОБА_4 , ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також те що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, слідчий суддя вважає за необхідне та можливе визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2024 р. - 3028 грн.), що становить 60 560 грн. 00 коп., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, внесене у кримінальному провадженні №62023100130001843 від 22.11.2023 року - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.01.2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в сумі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач коштів - ТУ ДСА України в Полтавській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26304855; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача - UA398201720355289002000015950; в платіжному документі в призначені платежу обов'язково зазначається для застави: назва суду; інформація про постанову (ухвалу) судді чи суду та прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного (дана інформація необхідна для оперативного повернення застави в порядку передбаченому чинним законодавством).
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Після отримання та перевірки протягом одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , з-під варти та повідомити письмово слідчого, прокурора, слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 , зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» при звільненні ОСОБА_4 , зобов'язана роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1. прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2. не відлучатися з м. Кременчука, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. повідомляти, слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк не більше двох місяців.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали визначити до 28 січня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 20.12.2024 року о 11.00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1