Справа № 524/11352/24
Провадження №2-др/524/29/24
13.12.2024
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
Головуючого судді Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Браташ Ю. П., звернулася до Автозаводського районного суду міста Кременчука із зазначеною позовною заявою, у якій просила розірвати шлюб, зареєстрований з ОСОБА_2 у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області 13 жовтня 2007 року. Також просила після розірвання шлюбу залишите прізвище « ОСОБА_3 ».
Рішенням від 05 грудня 2024 року суд задовольнити позов та розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 жовтня 2007 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 1078; після розірвання шлюбу залишив позивачу шлюбне прізвище - « ОСОБА_3 »; стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 484 грн 48 коп. судового збору; повернув ОСОБА_1 з державного бюджету 484 грн 48 коп. у рахунок 50 відсотків сплаченого судового збору.
10 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Браташ Ю. П., звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 10000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.
10 грудня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Дашко М. В., звернувся з клопотання, у якому просить зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу та стягнути на користь відповідача 1000,00 грн.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, їх представники надали суду заяви, у яких просять проводити судовий розгляд заяви без їх та сторін участі.
В силу вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов таких висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс, та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Зокрема, зазначив, що розмір таких витрат визначається на підставі умов договору від 01 жовтня 2024 року № 01/10-24 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до яких збирання доказів, надання консультацій та підготовки (складання) позовної заяви клієнта про розірвання шлюбу становить тверда грошова сума у розмірі 10000,00 грн без ПДВ, а представництво інтересів клієнта в суді розраховується окремо з розрахунку вартості участі адвоката в одному судовому засіданні та становить тверду суму - 3000,00 грн за участь у кожному судовому засіданні.
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач повідомив про те, що загальний (остаточний) розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи № 524/11352/24, становить 10000,00 грн.
На підтвердження зазначених витрат позивач надав суду копії договору від 01 жовтня 2024 року № 01/10-24 про надання професійної правничої допомоги, а також звіту від 09 грудня 2024 року щодо цього договору.
При цьому позивач повідомив про те, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані ним до суду відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Суд вважає, що позивач дотримався порядку подання доказів на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, такі докази подані у межах строку визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України (протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду), їх зміст та форма підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас суд не може погодитися із співмірністю заявленої позивачем суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зауважено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
З урахуванням заперечень відповідача щодо співмірності заявленого позивачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, тривалістю її розгляду, обізнаністю адвоката з судовою практикою щодо розгляду справ про розірвання шлюбу, суд вважає, що співмірним, розумним, виходячи з обставин справи, результату її вирішення, а також необхідним розміром таких витрат, які підлягають розподілу за результатами вирішення спору, є сума 1500,00 грн.
Керуючись статтями 58, 133, 137, 141, 178, 247, 270 ЦПК України, суд
Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 (одну тисячу пятсот) грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Т. М. Ковальчук