ЄУН 396/2339/24
Номер провадження по справі 1-кп/387/206/24
про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою
18 грудня 2024 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем судового засідання ОСОБА_2
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024121080000214 від 20.05.2024 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не працюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, раніше судимий : 26.12.2023 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 17 грудня 2024 року надійшов обвинувальний акт зареєстрований у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за № 12024121080000214 від 20.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Підготовче судове засідання по кримінальному провадженню призначено на 15 годину 00 хвилин 18 листопада 2024 року.
18.12.2024 до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , застосованого до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор вказує, що обставини, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджуються зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.05.2024; висновком експерта № СЕ-19/112-24/6315-НЗПРАП від 09.05.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 24.05.2024; протоколом оперативної закупки від 19.07.2024; висновком експерта № СЕ-19/112-24/9722-НЗПРАП від 29.7.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 24.07.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 24.07.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 24.07.2024; протоколом обшуку квартири, що розташована по АДРЕСА_1 від 19.09.2024; протоколом затримання ОСОБА_4 від 19.09.2024; повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 19.09.2024; протоколом про результати контролю за вчинення злочину від 19.09.2024; висновком експерта №СЕ-19/112-24/11686-НЗПРАП від 20.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 19.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 19.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 19.09.2024.
Обгрунтованість підозри встановлено ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19.09.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .. В подальшому строк дії запобіжного заходу продовжувся ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15.11.2024.
На переконання прокурора, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, покарання за вчинення яких передбачено у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розмуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності та має не зняту та не погашену судимість за корисливі злочини. Крім того, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, яких місце знаходження слідчими органами на даний момент не встановлено. Також ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення покарання, що йому загрожує . Поміж з тим прокурор вказує, що обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто вводити слідство в оману, ухилятись від викликів слідчного, прокурора та суду. Також існує можливість вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень або продовжувати вже наявне кримінальне правопорушення, позаяк останній раніше судимий.
Прокурор вважає, що відносно обвинученого ОСОБА_4 не може бути обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та домашнього арешу, оскільки існують обгрунтовані ризики переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, які вбачаються в тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, і у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ін обвинувачується, останній може змінити місце свого проживання, нікого при цьому не попередивши. Не може бути обрано відносно ОСОБА_4 і запобіжний захід у вигляді особистої поруки з причин відсутності в його оточенні осіб, які заслуговують на особливу довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та не відпали, а запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
При розгляді клопотання прокурор підтримав його вимоги. Також вказав, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможуть забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, просив в його задоволенні відмовити та замінити на більш м'який, а саме у виді цілодобового домашнього арешту, покликаючись на те, що прокурором не обґрунтовано та не конкретизовано ризиків обумовлених положеннями ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, просив відмовити в його задоволенні. Посилався на те, що вплив на свідків з його боку не є можливим, оскільки йому вони не відомі. Також зазначив, що переховуватись від суду чи залишити місце свого проживання він не має можливості, так як у нього відсутність паспорт.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та поданого клопотання, суд дійшов таких висновків.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Згідно із частиною другою статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
До того ж у п. 114 рішення ЄСПЛ у справі "Темченко проти України" Суд зазначив, що він неодноразово встановлював у своїй практиці, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється абстрактно. Інакше кажучи, п. 3 ст. 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ч.1ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що слідчим суддею Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області 19.09.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів, але не довше, ніж в межах строків досудового розслідування. Визначено розмір застави для підозрюваного ОСОБА_4 у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 гривень з покладенням на останнього обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України .
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області 15.11.2024 продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_4 захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор", в межах строку досудового розслідування, до 19 грудня 2024 року.
Особливість застосування тримання під вартою у судовому провадженні відповідно до чинного КПК України полягає в тому, що законодавець не визначив граничний строк тримання під вартою, натомість зобов'язав суд періодично здійснювати судовий контроль за доцільністю подальшого застосування запобіжного заходу.
Такий спосіб визначення тривалості тримання обвинуваченого під вартою під час судового провадження є прийнятним у практиці ЄСПЛ і відповідає міжнародним стандартам права на свободу й особисту недоторканість, що вимагають процедури перегляду законності тривалого застосування такого запобіжного заходу, яку в чинному КПК України гарантує ч. 3 ст. 331.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність.
Продовжуючи строк запобіжного заходу підозрюваному суд виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів, а також ризиків, передбачених п.1, 4 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, про наявність яких свідчать наступні обставини.
Так, обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжкого злочину за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років з конфіскацією майна. Судом враховується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, а також особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який, з огляду на наведені вище обставини, може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час не змінилися, а отже, ці ризики не зменшилися, і разом з наявністю обґрунтованої підозри є підставами для продовження строку запобіжного заходу.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також вік обвинуваченого, сімейний стан, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя.
Також варто зазначити, що продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків.
Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 ..
Судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що зазначені вище ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення перерахованих вище ризиків та можливість зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу не встановлено.
Також судом досліджувалось питання можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, але, з урахуванням вищевказаних ризиків та характеру і тяжкості обвинувачення суд вважає, що такі заходи, які не пов'язані з тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого. А з огляду на зазначені обставини, ризики та суспільний інтерес у справі, який полягає у забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, превалює над правом обвинуваченого на свободу.
Суд зважає на доводи обвинуваченого та захисника, проте такі доводи не спростовують та не мінімізують наявних ризиків.
В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров'я, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбаченіст. 177 КПК України.
Виходячи з наведеного, наявні підстави свідчать про обґрунтованість клопотання прокурора, тому, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу в умовах ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», на 60 днів, а саме до 16 год. 50 хв. 16 лютого 2025 року.
Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення та розмір майнової шкоди, суд вважає за необхідне визначену ОСОБА_4 заставу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120,00 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, суд вважає за необхідне, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: 1) прибувати до суду за першою його вимогою; 2) не відлучатися із постійного місця проживання без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; 4) уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд,
Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 16 години 50 хвилин 16 лютого 2025 року .
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави: платіжні реквізити депозитного рахунку: одержувач коштів : Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; банк отримувача : ДКСУ м.Київ; рахунок отримувача: UA458201720355279001000002505. Призначення платежу - “ ПІБ особи, яка вносить заставу на рахунок та ПІБ особи за яку внесено застава, найменування суду, що виніс рішення, номер справи.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинуваченому, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для відома та виконання начальнику Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».
Дату закінчення дії ухвали суду встановити:16 година 50 хвилин 16 лютого 2025 року.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено 19 грудня 2024 року о 13 годині 10 хвилин.
Суддя ОСОБА_12