08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2-а/381/37/24
381/4886/24
18 грудня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участі секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
У жовтні 2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Разом з матеріалами позовної заяви подав клопотання про поновлення строку на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.05.2024 року.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 17.10.2024 відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрозеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Позивач та його представник - адвокат Світельська Ю.В. в судове засідання 19.11.2024 не з'явилися. Представник позивача 12.11.2024 подала заяву про неможливість прибуття у судове засідання, повідомила причину неявки позивача -через хворобу, при цьому документального підтвердження такої причини суду не надала. Щодо неможливості прибуття представника повідомила причину -через територіальну віддаленість суду. У судове засідання призначене на 18.12. 2024 позивач і представник були повідомлені належним чином шляхом отримання смс-повідомлення про дату судового розгляду. Причин неявки суду не повідомили, заяв не подавали.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату судового розгляду, що підтверджується розпискою про отримання судового виклику, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає, що позивач та його представник були належним чином повідомлені, щодо кожного судового засідання.
Суд зазначає, що згідно з приписами ч.2 ст.44 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Отже, добросовісність вимагає здійснення процесуальних прав лише з метою, з якою їх було надано.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання цими правами не допускається.
Приписами ч.5, 6 ст.205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
При цьому, суд приймає до уваги, що повторна неявка уповноваженого представника позивача перешкоджає розгляду справи, оскільки його присутність є необхідною умовою дотримання принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом.
Також, суд звертає увагу, що Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 13.08.2024 було відкрито провадження за аналогічним позовом і у зв'язку з повторною неявкою позивача позов було залишено без розгляду.
Застосовуючи до позивача процесуальні наслідки неявки уповноваженого представника у судові засідання, суд бере до уваги положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якими кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка є джерелом права.
Зокрема, одним із аспектів гарантії справедливого судочинства, які містить стаття 6 Конвенції, є доступ до суду. Європейський Суд з прав людини у справі Bellet v. Frаnсе зазначив, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Разом з тим таке право не є абсолютним, оскільки забезпечивши право особи на звернення до суду, держава покладає на таку особу певні обов'язки, які пов'язані із реалізацією такого права. Однією з складовою гарантованого Конвенцією права на доступ до суду є розумний строк розгляду справи, який пов'язаний не лише із правовою та фактичною складністю справи, але й поведінкою заявника. Оцінюючи поведінку заявника з позиції Європейського Суду слід брати до уваги в тому числі і факти невиконання ним процесуальних обов'язків, наприклад, неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин.
Тобто, право особи на доступ до суду перебуває у безпосередньому взаємозв'язку із виконанням тих обов'язків, які покладаються на заявника при реалізації ним своїх прав.
Повторна неявка позивача у судове засідання, неповідомлення суду про поважність причин неприбуття до суду, невжиття будь-яких інших активних дій пов'язаних із використанням власних процесуальних прав, в контексті норм національного законодавства, позбавляють суд можливості здійснювати розгляд справи та призводять до порушення розумних строків її вирішення.
Виходячи з правових норм, які містить частина 5 статті 205 та пункт 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, повторна неявка уповноваженого представника позивача у судові засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин та відсутність від нього заяв про розгляд справи за його відсутності слугують підставою для залишення даного позову без розгляду.
При цьому суд також звертає увагу, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності адміністративного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 у справі № 675/1561/19, від 28 липня 2021 у справі № 756/6049/19.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року (набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).
Отже, суд звертає увагу на тривалу відсутність інтересу з боку позивача про рух справи, що свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Отже, позивач не прибув у судові засідання 19.11.2024 та 18.12.2024, явку свого уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, тобто повторно не прибув у судове засідання. Судом не встановлено наявність поважних причин для неприбуття позивача у судові засідання. Разом з тим, судом встановлено, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи, з огляду на складність справи, обсяг доказів, які підлягають дослідженню та необхідність надання позивачем пояснень щодо обставин, які підлягають доказуванню та розгляду його клопотання про поновлення строків на оскарження з підстав пропуску строку звернення з позовною заявою до суду. Із врахуванням повторного неприбуття позивача у судове засідання суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без розгляду.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 240, статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без розгляду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк.
Суддя Л.М.Ковалевська