01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 7/089-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
представників сторін:
позивача: Казаков Д.І. (дов. від 05.10.09 б/н);
відповідача: Бруннер О.М. (дов. від 26.10.10 № ГТК - 2010/10/26),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаврилівський торговий комплекс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2010
у справі № 7/089-10 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антип"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаврилівський торговий комплекс"
про стягнення 2615,42 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.10 у справі №7/089-10 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гаврилівський торговий комплекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АНТИП” 2377 грн. 65 коп. основного боргу, 237 грн. 77 коп. штрафу, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Скарга мотивована тим, що посилання позивача на накладні від 31.10.09 № 8416, № 8418, як на докази поставки товару відповідачу, є необґрунтованими, оскільки з них не вбачається, що саме відповідач отримав товар по даним накладним.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.04.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТИП» (далі-позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» (далі-відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 294.
Згідно з п. п. 1.1., 1.2. договору від 30.04.08 № 294 продавець продає, а покупець купує продукти харчування (в асортименті). Назва та кількість товару визначається накладними або рахунками-фактурами, які датовані пізніше, ніж цей договір і є його невід'ємними частинами. Весь товар, що поставлений під час дії даного договору від продавця до покупця вважається поставленим на умовах даного договору, якщо інше не зазначено у документах.
Відповідно до п. п. 2.1.1. вказаного вище договору продавець зобов'язаний відпустити (поставити) товар за накладними в кількості та асортименті за погодженням сторін (кількість та асортимент вважаються погодженими у випадку прийняття товару за накладною).
Продавець продає товар (відпускає зі складу, або поставляє на склад покупця) за відпускними цінами, згідно накладних або діючих прейскурантів. Загальна сума договору складається з суми всіх накладних по цьому договору (п. п. 4.1., 4.2. договору від 30.04.08 № 294).
В пунктах 6.1., 6.2., 6.3. договору сторонами погоджено умови платежу: на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. За готівковий розрахунок на складі продавця через ЕККА в момент прийому-передачі товару. У випадку відсутності оплати до моменту поставки товару, товар вважається поставленим із відстрочкою платежу: протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.08. А у випадку відсутності повідомлення будь якої із сторін про припинення договору за 15 календарних днів до його закінчення, дія договору продовжується до 31.12.09. Кожна із сторін цього договору, яка бажає припинити його дію, має попередити іншу сторону про своє рішення у письмовій формі за 30 календарних днів (п. п. 8.1., 8.2. договору від 30.04.08 № 294).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать, що жодною із сторін не надано суду доказів звернення з повідомленням про припинення дії договору в порядку п. 8.1. договору. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія договору була продовжена сторонами до 31.12.09 і станом на момент розгляду справи у господарському суді договір купівлі-продажу від 30.04.08 № 294 припинив свою дію.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними від 31.10.09 № АН- 0008416 та від 31.10.09 № АН-0008418 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2377, 65 грн. (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні).
Зазначені вище накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
В порушення умов договору відповідач за поставлений товар не розрахувався. Тому вимога позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 2377 грн. 65 коп. підлягає задоволенню.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.5. договору від 30.04.08 № 294 у випадку прострочення терміну оплати строком більше ніж на 70 календарних днів покупець повинен сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Отже, беручи до уваги зазначене вище з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 237 грн. 77 коп. штрафу.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що видаткові накладні не містять посилання на отримання товару за дорученням; в накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистих підписів або інших даних, що мають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; на накладній від 31.10.09 № АН-0008416 відсутній відбиток штампу або печатки відповідача.
Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями відповідача з огляду на наступне.
Факт проведення сторонами господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Як встановлено судом першої інстанції, видаткові накладні від від 31.10.09 № АН- 0008416 та від 31.10.09 № АН-0008418 містять назви підприємств, назву документа, дату складання, зміст господарської операції (договір від 30.04.08 № 294), підписи осіб та відтиски печаток підприємств, тобто підтверджують факт отримання відповідачем товару на загальну суму 2377 грн. 65 коп.
Посилання відповідача на те, що на накладній від 31.10.09 № АН-0008416 відсутній відбиток штампу або печатки останнього, не приймається судом до уваги, оскільки в судовому засіданні було оглянуто оригінал зазначеної накладної, в якій чітко видно відбиток печатки та підпис (належним чином засвідчена копія вказаної вище накладної була надана в судовому засіданні).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду Київської області від 02.09.10 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду Київської області від 02.09.10 у справі № 7/089-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №7/089-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді
04.11.10 (відправлено)