01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 25/188
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Скрипченко Є.І. (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариство "Укргазбанк" ТОВ "Фінансова лізингова група"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2010
у справі № 25/188 ( .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"
до ТОВ "Фінансова лізингова група"
про стягнення заборгованості
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Фінансова лізингова група”
до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) „Укргазбанк”
про визнання недійсним кредитного договору №16 від 06.03.2008р.
У травні 2010 року ПАТ „Укргазбанк” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Фінансова лізингова група” про стягнення заборгованості в сумі 79 446,58 грн. з них 62 825,52 гривень - заборгованість по кредиту, що підлягає достроковому стягненню, 12 565,14 гривень - заборгованість по кредиту, 385,56 гривень - заборгованість по процентах, що підлягає достроковому стягненню, 3 307,89 гривень -прострочена заборгованість по процентах, 289,35 гривень - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту, 73,12 гривень - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушує строки повернення кредиту та сплати процентів, встановлені кредитним договором №16 від 06 березня 2008 року, а відтак, позивач має право вимагати дострокового повернення відповідачем частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, нарахованих позивачем згідно з умовами кредитного договору.
30.06.2010 року через канцелярію господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ „Фінансова лізингова група” до ПАТ „Укргазбанк” про визнання недійсним кредитного договору № 16 від 06 березня 2008 року.
Позивач за зустрічною позовною заявою обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що кредитний договір №16 від 06 березня 2008 року є недійсними через перевищення своєї компетенції його Генеральним директором, а відтак, суперечить положенням Статуту позивача та ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, за якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2010 року у справі № 25/188 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ „Фінансова лізингова група” на користь ПАТ „Укргазбанк” грошові кошти в сумі 16 235,50 грн. та судові витрати у розмірі 173,86 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ „Укргазбанк” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва у справі №25/188 від 15.07.2010 року змінити.
В своїй апеляційній скарзі , ПАТ „Укргазбанк” посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи. Зокрема, ПАТ „Укргазбанк” зазначає про те, що позичальник порушив строки повернення кредиту та сплати процентів, встановлені кредитним договором, а тому, банк має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, яка залишилася та сплати процентів. Крім того, у випадках , коли суми, вирученої від продажу предмета застави недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимог з іншого майна боржника . Отже, звернення стягнення на предмет застави є правом позивача.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ „Фінансова лізингова група” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва у справі №25/188 від 15.07.2010 року скасувати , прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву.
В своїй апеляційній скарзі , ТОВ „Фінансова лізингова група” посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи. ТОВ „Фінансова лізингова група” в апеляційній скарзі вказує на те, що спірний кредитний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства , а тому кредитний договір має бути визнаний недійсним.
Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Розглянувши апеляційні скарги, матеріали справи та заслухавши представника позивача , колегія суддів встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 06 березня 2008 року між позивачем, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується Статутом АБ «Укргазбанк» та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та відповідачем «Фінансова лізингова група», було укладено кредитний договір № 16.
У відповідності до пунктів 1.1. -1.3.2. якого банк надає позичальнику кредит в сумі 150 781,50 гривень, з цільовим призначенням (мета) кредиту: для фінансування операції фінансового лізингу автомобіля SKODA OCTAVIA COMBI, з терміном кредитування: з 06 березня 2008 року по 05 березня 2011 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі: в термін, не пізніше 05 березня 2011 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін до цього договору або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу IV цього договору.
Нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році з встановленою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 17% річних (п. п. 1.4.2., 1.4.3 Кредитного договору).
Пунктом 3.3.1. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язувався забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надав відповідачу кредитні кошти за договором. Вказаний факт підтверджується випискою з рахунку № 206387118581.980 з 06.03.2008р. по 10.12.2009р.
Пунктом 1.4.4. кредитного договору встановлено, що строк сплати процентів - один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3.цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору. Проценти сплачуються на рахунок № 206837118581/980 в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478, або на рахунок № 3600805018581/980 (у разі погашення процентів у термін до останнього робочого дня місяця, за який сплачуються проценти), а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3. цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.
Позивач стверджує, що станом на 10.12.2009р. відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів чим допустив прострочення виконання зобов'язань, в результаті чого у позичальника виникла заборгованість за кредитом у розмірі 12565,14 грн. та за відсотками за користування кредитом у розмірі 3307,89 грн.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, колегія вважає, що місцевий суд правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором по кредиту в сумі -12 565,14 грн. та за процентами за користування кредитом у розмірі 3307,89 грн., оскільки ці вимоги є обґрунтованими.
Пунктом 3.2.7 кредитного договору встановлено, що банк має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі, а також достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках, в тому числі, невиконання позичальником умов цього договору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача в достроковому порядку повної (залишок) суми кредиту у розмірі - 62825,52 гривень та 385,56 гривень - заборгованість по процентах , колегія прийшла до висновку , що в цій частині позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів надсилання позичальнику конкретної вимоги про дострокове витребування суми кредиту та процентів за користування ним.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 5.3 Договору за порушення строків (визначених в цьому Договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача за порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.09.09р. по 10.12.09р. у розмірі 289,35 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 06.08.09р. по 10.12.09р. у розмірі 73,12 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову та вважає, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 16 235,50 грн. з них основної заборгованості по кредиту у розмірі 12 565,14 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 3 307,89 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за у розмірі 289,35 грн. та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 73,12 грн.
Що стосується зустрічної позовної заяви ТОВ „Фінансова лізингова група” колегія вважає зазначити наступне.
06 березня 2008 року між відповідачем за зустрічним позовом, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується Статутом АБ «Укргазбанк»та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та позивачем за зустрічним позовом «Фінансова лізингова група», було укладено кредитний договір № 16 , у відповідності до пунктів 1.1. -1.3.2. якого банк надає позичальнику кредит в сумі 150 781,50 гривень, з цільовим призначенням (мета) кредиту: для фінансування операції фінансового лізингу автомобіля SKODA OCTAVIA COMBI, з терміном кредитування: з 06 березня 2008 року по 05 березня 2011 року.
Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі: в термін, не пізніше 05 березня 2011 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін до цього договору або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу IV цього договору.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що укладення спірного договору було здійснено з грубим порушенням норм чинного законодавства України, а тому кредитний договір має бути визнаний недійсним.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що згідно п. 8.12 Статуту Товариства (затверджений рішенням зборів учасників від 16 травня - 2007 року, протокол № 19, зареєстрований 23.05.2007р. державним реєстратором Шевченківського району міста Києва, номер запису 107410500060008153, далі - Статут), генеральний директор Товариства має право розпоряджатися майном Товариства в межах, що визначені Зборами учасників Товариства.
З матеріалів справи вбачається, що посаду генерального директора Товариства на час підписання договорів займав Василенко Д.Ю.
Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що станом на момент укладення оспорюваного договору, збори учасників Товариства не приймали рішення стосовно визначення меж розпорядження майном товариства генеральним директором Товариства.
Частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідач за зустрічним позовом вважає, що даний правочин був схвалений позивачем за зустрічним позовом шляхом отримання грошових коштів в сумі 150781,50 грн. та погашення заборгованості за оспорюваним договором, що підтверджується банківськими виписками за період з 06.03.2008р. по 10.12.2009р. (копія в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
З матеріалів справи вбачається, що виконання позивачем за зустрічним позовом покладених на нього обов'язків за кредитним договором підтверджується отриманням протягом дії кредитного договору грошових коштів в сумі 150 781,50 грн.
Колегія дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання кредитного договору позивачем за зустрічним позовом відбувалося шляхом отримання грошових коштів та погашення кредиту за кредитним договором.
З положень Статуту позивача за зустрічним позовом вбачається, що «Генеральний директор товариства має право, в тому числі: розпоряджатися майном товариства в межах, що визначені Зборами учасників Товариства та укладати будь-які угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках поточний та інші рахунки. В свою чергу, з положень Статуту позивача за зустрічним позовом, з компетенції зборів учасників Товариства прямо не вбачається положень щодо розпорядження майном Товариства.
З огляду на вищевикладене , колегія вважає, що місцевий суд правомірно дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору № 16 від 06 березня 2008 року, оскільки позивачем за зустрічним позовом відбувалося наступне схвалення правочину вчиненого його генеральним директором.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 16 від 06 березня 2008 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2010р. у справі №25/188 залишити без змін.
2. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова лізингова група” та Публічного акціонерного товариства (ПАТ) „Укргазбанк” залишити без задоволення.
3.Матеріали справи №25/188 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України .
Головуючий суддя
Судді