290/1082/24
Іменем України
селище Романів 19 грудня 2024 року
Суддя Романівського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 121 частиною 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має реєстраційний номер облікової картки платника податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
До Романівського районного суду Житомирської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 396495 від 11 липня 2024 року та додані до нього матеріали, згідно яких встановлено , що 11 липня 2024 року о 14 годині 50 хвилин на автодорозі смт.Миропіль - с.Дертка ОСОБА_1 керував транспортним засобом - скутером марки «PARD», без реєстраційного номерного знаку, який протягом 10 діб з моменту придбання не був зареєстрований у встановленому законом порядку, чим протягом року повторно вчинив дане правопорушення (постанова БАД №564286 від 17.11.2023 року), чим порушив вимоги пункту 2.9(в) Правил дорожного руху ( далі по тексту - ПДР), за що передбачена відповідальність за частиною 7 статті 121 КУпАП. (згідно протоколу).
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кушнірук В.М не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Крім того, в поданому до суду письмовому клопотанні ОСОБА_1 повністю заперечив свою вину та просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 121 КУпАП, враховуючи те, що транспортним засобом останній не керував, а знаходився біля нього, а безпосереднє керування здійснював його син - ОСОБА_2 . Захисником Кушніруком В.М. до суду також подано письмове клопотання, в якому останній просив закрити провадження за відсутності події адміністративного правопорушення та розгляд даного провадження просив здійснювати за відсутності особи особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення та її захисника.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги статті 268 КУпАП, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених статтею 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кушнірука В.М. відповідно до вимог статті 268 КУпАП за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до змісту вимог статті 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Вимогами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 121 КУпАП, суду були надані такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 396495 від 11 липня 2024 року, копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 564286 від 17 листопада 2023 року.
Працівниками поліції не долучено до матеріалів справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин.
Між тим, обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та порушення ним положень Правил дорожнього руху,які б давали право працівникам поліції здійснити його законну зупинку. Також, сам факт визнання ОСОБА_1 вини, у даному випадку, не може бути самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності (постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі 537/2088/17 та від 22 липня 2019 року у справі 757/2757/16-а).
Враховуючи зазначені обставини, приходжу до висновку про недоведеність об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 121 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Отже суд позбавлений можливості встановлювати обставини, котрі не були доведені, згідно з приписами частини 2 статті 251 КУпАП, особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративну правопорушення.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 121 КУпАП.
Відповідно до вимог пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, надані органом поліції матеріали суд визнає недостатніми для підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого правопорушення, а отже, керуючись фундаментальним принципом презумпції невинуватості та вимогами пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з причини відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 121 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 268, 283, 287 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 121 частиною 7 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя М.В. Ковальчук