Справа № 296/4546/24
2-а/296/102/24
17 грудня 2024 рокум.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №325694 від 23 березня 2024 року, -
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крижанівський Володимир Петрович, звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №325694 від 23 березня 2024 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно з оспорюваною постановою, ОСОБА_1 , 23 березня 2024 року о 22 годині 57 хвилин, керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в смт. Ємільчине по вул. Наума-Тихого, здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті, чим порушив п.15.9.ґ, при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційні документи на ТЗ, чим порушив п.п. 2.1 а), 2.1 б) ПДР України, та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП. Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки: в постанові не зазначено серію та номер пристрою, яким здійснювалась фіксація подій; відсутні будь-які докази того, що позивач керував транспортним засобом та здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті; посилання на відсутність у ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на ТЗ є припущенням.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови серії ББА № 325694 від 25 березня 2024 по справі про адміністративне правопорушення.
09 липня 2024 року на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача зазначає, що поліцейським дотримано процедуру розгляду справи, натомість, твердження позивача на неправомірні дії з боку працівника поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими. Причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало порушення водієм п. 15.9 ґ) ПДР України, оскільки здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті. При перегляді відеозаписів з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора встановлено, що на законну вимогу поліцейського позивач не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб, а тому його притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП.
16.09.2024 від представника позивача - адвоката Крижанівського В.П. надійшла відповідь на відзив, в якій додатково зазначив, що встановити з відеозаписів те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 22 год. 57 хв. 23.03.2024 та що була здійснена зупинка транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200 на перехресті неможливо. З відео не вбачається як працівники поліції встановили особу правопорушника. Крім того, постанова була складена у відсутність позивача, йому не було роз'яснено вимоги ст.268 КУпАП щодо його прав, а також ст.289 КУпАП щодо строків оскарження постанови.
Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Cудом встановлено, що 23 березня 2024 року поліцейським СРПП Відділення поліції № 1 Звягельського районного відділу Головного управління Національної поліції в Житомирській області було винесено постанову серії ББА №325694 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно змісту вищевказаної постанови, 23.03.2024 о 22 годині 57 хвилин в смт Ємільчине по вул.Наума-Тихого, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті, чим порушив п.15.9 ґ) ПДР. При цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортного засобу та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п.п.2.1 а), 2.1 б) ПДР.
Не погоджуючись з постановою серії ББА №325694 від 23.03.2024, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий заходам адміністративного примусу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Пунктом 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п.1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).
Згідно пункту 15.9 (ґ) ПДР України зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
У відповідності до пункту 2.4 (а) ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до п.2.1 (а), п.2.1 (б) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом положення частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до положення частини 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі і ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а).
Так, з досліджених судом відеозаписів, наявних на оптичному диску, що доданий до відзиву на позовну заяву представником відповідача, вбачається, що 23.03.2024 о 22:56 працівники поліції рухаються по дорозі та на перехресті виявляють транспортний засіб Toyota Land Cruiser 200, білого кольору, після чого розвертаються та їдуть йому назустріч та за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольорів на службовому автомобілі зупиняють водія автомобіля, Toyota Land Cruiser 200, білого кольору, який рухається назустріч. О 22:59 з авто виходить чоловік, поліцейські озвучують порушення, за яке його було зупинено (зупинка на перехресті) та в подальшому просять надати документи: посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. О 23:03 водій авто представився поліцейським як Яценко Роман Олександрович, однак на неодноразові вимоги поліцейських надати посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, позивач не реагував та такі документи не надав. Після чого всі події, які відтворені на відеозаписах стосуються порядку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та розмов, пов'язаних із з'ясуванням стосунків з поліцейськими.
Разом з тим, при розгляді справи про адміністратинві правопорушення, передбаченіч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП України, працівники поліції мають дотримуватися поцедури її розгляду, встановленої КУпАП.
У відповідності до ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що постанова була складена у його відсутність і йому не було роз'яснено права, передбачені ст.268 КУпАП, а також ст.289 КУпАП щодо строків оскарження постанови.
Відповідачем такі доводи не спростовані будь-якими доказами, а відеозаписи події взагалі не фіксують процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП України стосовно ОСОБА_1 , та, відповідно, що така розглядалась за участю позивача та йому було роз'яснено його права, зокрема, користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову тощо.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки судом встановлено порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а протилежного відповідачем не доведено, наведене є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ББА №325694 від 23 березня 2024 року та задоволення позову у цій частині.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №588/589/16-а (провадження №К/9901/34755/18) сформовано позицію, що системний аналіз норм КУпАП та КАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статтею 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача ОСОБА_1 за ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.139 КАС України, з Головного управління Національної поліції в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 257, 262, 268-272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 40108625) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ББА №325694 від 23 березня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У задоволенні позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.12.2024.
Cуддя М. В. Петровська