Справа № 278/2493/24
Провадження по справі №2-др/276/7/24
18 грудня 2024 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді: Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання: Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Хорошів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 278/2493/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики,
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики у розмірі 243992 гривні 68 копійок, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2439 гривень 92 копійки.
09.12.2024 позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 36750,00 гривень.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 12.12.2024 заяву позивача призначено до розгляду.
18.12.2024 відповідачем подано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу (відмову в задоволенні заяви), в якій зазначено, що стороною позивача не доведено належними доказами суми витрат, понесених на правничу допомогу, вартість послуг є не співрозмірними у порівнянні з ринковими послугами. Врахуванню підлягає й те, що відповідачу встановлено 3 групу інвалідності, потребує проведення операції щодо заміни колінного суглобу, утримує двох неповнолітніх дітей, а тому стягнення витрат на правничу допомогу є надмірним тягарем.
Учасники справи в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду вказаної заяви повідомлялися належним чином.
Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву, дослідивши додані до заяви документи, а також матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом
справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими представник позивача звернулася до суду, їх значення для позивача.
Враховуючи зазначене вище, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
В обґрунтування заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка складає 36750,00 грн., позивачем зазначено про надання адвокатом таких послуг:
-написання, формування та подання позовної заяви - 9000 грн;
- написання та подання клопотання про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ - 750 грн;
- участь у судових засіданнях, які відбулися: 08.07.2024 року, 18.09.2024 року, 14.10.2024 та 04.12.2024 року 15 000 грн;
- написання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення - 3000 грн.
На підтвердження вказаних обставин суду надано наступні докази:
договір між ОСОБА_1 та адвокатом Горловим Є.С. про надання правничої допомоги та приєднання клієнта до Правил надання правничої допомоги віл 08.04.2024, за змістом якого оплата за надання правничої допомоги узгоджується сторонами у рахунку та детальному описі робіт (наданих послуг), акті наданих послуг до договору про надання правничої допомоги в ході виконання договору;
рахунок та детальний опис робіт (наданих послуг), акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги в ході виконання договору, згідно з яким сторони узгодили перелік наданих послуг та їх вартість за договором про надання правничої допомоги на загальну суму 36750 гривень.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного суду від 26.07.2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19.
Суд при вирішення питання щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу враховує: незначну складність даної справи, кількість та час проведених судових засідань, в яких представник позивача брав участь в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів (частина судових засідань відкладено через неявку сторони відповідача), обсяг фактично наданих адвокатом юридичних послуг, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На переконання суду, витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 36750 гривень є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а тому заява підлягає частковому задоволенню. Суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу та підлягає стягненню з відповідача, становить 6000 гривень. Такий розмір витрат є обґрунтованим, відповідає критеріям співмірності, розумності, справедливості, а також фактично виконаній роботі адвоката.
Керуючись ст. 141, 270, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя А.М. Збаражський