Справа № 275/372/24
17 грудня 2024 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Миколайчука П.В.,
із секретарем судового засідання - Довгаленко О.І.,
з участю представника позивачки - Києнка Д.О.,
представника відповідачки - Осадчого А.А.,
відповідачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації на земельну ділянку, -
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Києнка Д.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 1820955100:01:003:1074, яка належить відповідачці, оскільки державна реєстрація даної ділянки проведена з порушеннями, що унеможливлює державну реєстрацію сусідньої ділянки, належної позивачу.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1073 га цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Для отримання у власність земельної ділянки, яка розташована під домоволодінням, позивач замовив в землевпорядника технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) загальною площею 0,1073 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за вище вказаною адресою. Під час виконання землевпорядних робіт по складанню технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) були виявлені помилки у визначені меж суміжної земельної ділянки, а саме розташування в межах земельної ділянки позивача частини іншої земельної ділянки, кадастровий номер 1820955100:01:003:1074 (відсоток перетину 71,968 %), яка належить сусідам. Вияснилося, що земельна ділянка з кадастровим номером 1820955100:01:003:1074, яка перетинається, належить ОСОБА_1 . Наявність даного перетину частини належної позивачу земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_1 позбавляє позивача можливості зареєструвати земельну ділянку у Державному земельну кадастрі з присвоєнням кадастрового номера, тобто реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1820955100:01:003:1074 порушує його права на проведення державної реєстрації своєї земельної ділянки. Тому, з метою захисту та реалізації права вільного розпорядження позивачем своєю земельного ділянкою виникла необхідність у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1820955100:01:003:1074.
Процедура та позиції сторін
Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 19.03.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
08.04.2024 від представника Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшли пояснення, мотивовані тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 754471, виданий 23.03.2009 ОСОБА_1 , є документом, що посвідчує право на земельну ділянку 1820955100:01:003:1074. Вищевказаний державний акт є чинним, ніким не оспорюваним та вимогу про скасування вищевказаного правовстановлюючого документу позивач не заявляв. Підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки передбачені чинними нормативно-правовими актами - відсутні. Крім того, зазначили, що сторони не позбавлені можливості внести відповідні відомості щодо земельних ділянок до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру у порядку виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства, тоді як необгрунтоване скасування державної реєстрації та припинення права власності на земельну ділянку, буде грубим порушенням ч. 4 ст.41 Конституції України та статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На підставі викладеного, просили відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 26.11.2024 відзив відповідачка на позов повернуто без розгляду.
Ухвалою суду 26.11.2024 у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, його інтереси представляє адвокат Києнко Д.О. який у судових засіданнях позов підтримав та пояснив, що оскільки реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1820955100:01:003:1074 порушує права позивача на належну присадибну земельну ділянку та на проведення державної реєстрації земельної ділянки позивача вона підлягає скасуванню. Вказав, що оскільки в держаних реєстрах речових прав речові права відповідачки на ї земельну ділянку не зареєстровані, то скасування державної реєстрації не призведе до позбавлення відповідачки права власності на ділянку, а лише прибере перешкоди в реєстрації ділянки позивач, тоді як відповідачка матиме змогу повторно зареєструвати свою ділянку вже за правильними координатами. Також вказав, що самостійно для виправлення помилок в координатах до ГУ ДГК письмово не звертався, так як такі дії може вжити лише власник. Водночас, на звернення позивачки щодо реєстрації ділянки рішенням від 04.12.2024 було відмовлено саме в зв'язку з існуючим перетином. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених в позові. Також пояснила, що не заперечує проти усунення порушень в порядку виправлення помилок, проте самостійно не зверталась з даним питанням до ГУ ДГК, оскільки з її боку жодних порушень не допущено. Вказала, що може надати письмову згоду позивачу на корекції координат її ділянки. Вказала, що з матеріалів не вбачається , що її ділянки дійсно «перетинається» по координатам з ділянкою позивача.
Представник відповідачки ОСОБА_3 24.04.2024 вказав, що реєстрація земельної ділянки проведена на законних підставах. Технічні помилки по координатам ділянки виникли не з її вини, помилки можуть бути виправлені в позасудовому порядку в порядку виправлення помилок, спору щодо фактичних меж сіянко - немає, відповідачка не проти виправлення помилок, але не має коштів на це. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в судове засідання не з'явився в поданих письмових поясненнях просив розглядати справу без його участі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 19.05.2008 та витягу про реєстрацію права власності ОСОБА_2 набула у власність житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 3,4).
Згідно рішення про відмову у поданні внесення відомостей до ДЗК, інженер землевпорядник ОСОБА_4 , констатував перетин на 71,968 % земельної ділянки, на яку має право ОСОБА_2 , із зареєстрованою сусідньою ділянкою # 1820955100:01:003:1074, яка належить ОСОБА_1 (а.с. 3).
Згідно викопіювання з кадастрової карти, здійсненого землевпорядником ОСОБА_4 , вбачається перетин земельної ділянки, на яку має право ОСОБА_2 , із зареєстрованою сусідньою ділянкою # 1820955100:01:003:1074, яка належить ОСОБА_1 (а.с.9).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9931704412024 від 01.03.2024, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1114 га з кадастровим номером 1820955100:01:003:1074 розташована в АДРЕСА_1 та на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі рішення Брусилівської селищної ради від 12.09.2008, ділянка має координати, в ї межах наявні будівлі, сусідня ділянка належить ОСОБА_2 (а.с. 12-17).
Згідно Державно акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 754471 від 23.03.2009 ОСОБА_1 належить земельна ділянка кадастровий номер 1820955100:01:003:1074, площею 03,1114, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 100).
Згідно копій протоколів від 10.12.2007, межі земельної ділянки, належної ОСОБА_1 були погоджені, зокрема - і з ОСОБА_2 (а.с. 101)
Згідно Рішення № РВ-5100072762024 про відмову у внесенні відомостей до ДЗК від 04.12.2024, державним реєстратором відділу № 4 УЗРДПуСЗВ ГУ ДГК в Одеській області, відмовлено у внесенні відомостей до ДЗК за заявою ОСОБА_2 у зв'язку з потребою у виправленні перетину ділянок з ділянкою 1820955100:01:003:1074, площа співпадіння - 71,968 %.
Застосовані судом норми права
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.
Відповідно до положень ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. ст. 14, 41 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови ВП ВС у справі № 688/2908/16-ц від 29 вересня 2020 року, метою розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.
Згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.
Згідно ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 цього Закону, державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
За змістом статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Відповідно до пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, помилками у Державному земельному кадастрі є, зокрема, 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об'єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; 5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; 6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; 7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 01 січня 2013 року та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Оцінка доводів сторін, мотиви застосування норм права та висновки суду по суті спору
Позов подано до належного відповідача як власника зареєстрованої земельної ділянки, що відповідає роз'ясненням постанови Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17.
Під час розгляду справи для ухвалення рішення про задоволення позову слід встановити, що державна реєстрація земельної ділянки відповідачки, кадастровий номер 1820955100:01:003:1074 порушує права або інтереси позивача та суперечить актам цивільного законодавства.
Дослідженими доказами підтверджено, що кадастровий номер земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 був присвоєний в порядку приватизації земельної ділянки, на підставі рішення Брусилівської селищної ради від 12.09.2008, державний акт серії ЯЕ №754471 (а.с. 100), земельну ділянку відповідачка набула у встановленому порядку, правовстановлюючі документи щодо набуття земельної ділянки - позивачем в межах позовних вимог не оскаржуються.
З пояснень сторін вбачається, що спору щодо фактичних розмірів їх сусідніх земельних ділянок, порядку користування ними - не існує, єдиною підставою для звернення до суду є помилки в координатах земельною ділянки відповідачки. Позивачем безперешкодно користується земельною ділянкою та у фізичному світі, тобто на місцевості, земельні ділянки не перетинаються, тобто перетин існує лише в Державному земельному кадастрі в зв'язку з технічними помилками при перенесені координат ділянки відповідачки.
Водночас, оцінюючи доводи відповідачки щодо сумнівів у дійсному «накладенні» земельних ділянок, суд приходить до висновку, що викопіювання з кадастрової карти (а.с.9) та зміст рішення землевпорядника в частині наявності перетину ділянок не спростовані жодними доказами. Так, згідно плану земельної ділянки відповідачки та її показам в суді, на ділянці знаходяться будівлі, тоді як зі схеми накладення, по зареєстрованим координатам ділянки ОСОБА_1 відсутні будівлі, вона більшою частиною «накладається» на ділянку, належну позивачці. В свою чергу, можливість суду встановити обставини накладення земельних ділянок на підставі доказів, які містять офіційні дані Державного земельного кадастру без застосування спеціальних знань викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №910/2995/17. Тому суд відхиляє доводи відповідачки щодо невизнання факту перетину ділянок по відомостям ДЗК, оскільки вказане підтверджене належними доказами.
При цьому, відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти усунення помилки шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, про що вона повідомила в судовому засіданні.
Чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, зокрема допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок (ст. 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», пункт 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051).
Технічних документацій з землеустрою щодо спірних ділянок сторони суду не надали, клопотань про витребування доказів - не заявлялось. За вказаного, суд позбавлений можливості встановити, чи помилка в координатах земельної ділянки відповідачки викликана саме помилками в документації на ділянку,чи лише в відомостях ДГК.
Крім того, відповідно ч. 10. ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Тобто, позовні вимоги про скасування державної реєстрації не можуть бути відокремлені від вирішення судом питання щодо речових права на цю ділянку.
За відповідачкою згідно відомостей ДЗК зареєстровано право власності на земельну ділянку №1820955100:01:003:1074, тобто у разі задоволення позову суд, на виконання імперативних вимог ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», має вирішити питання про припинення вказаного речового права ОСОБА_1 .
Позовних вимог про скасування чи визнання недійсним правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, належну відповідачці, - позивача не заявляв, предметом позову є лише вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Водночас, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження вжиття заходів направлених на позасудове врегулювання виниклого спору, насамперед - щодо намагання виправити виявлену помилку в передбачений законом спосіб. Позивач у позасудовому порядку має можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивач, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №187/1945/21 (провадження №61-4689св23) в постанові від 12.12.23, якою розглянуто спір за аналогічними за змістом правовідносинами та позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з підстав накладення її меж на земельну ділянку позивача в умовах відсутності належних та допустимих доказів неможливості внесення змін до Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки в позасудовому порядку.
Враховуючи викладене, наразі не доведено, що оформлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , неможливе без скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1820955100:01:003:1074 та припинення речового права - права власності ОСОБА_1 на належну їй земельну ділянку.
Також суд звертає увагу, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , не є сформованою в розумінні частини четвертої статті 79-1 ЗК України.
Також, оцінюючи у цій справі наявність підстав для втручання у право відповідачки на мирне володіння майном, суд виходить з такого.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
За наведеного, враховуючи наведені судом вище інші мотиви щодо недоведеності підстав позову, задоволення позовних вимог та скасування державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 та припинення її речових прав щодо свого нерухомого майна було б непропорційним та призвело б до порушення права як власника, гарантованих в тому числі і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 не довела належним чином суду ту обставину, яким чином реєстрація прав власності ОСОБА_1 порушує її права на земельну ділянку, та що лише у вказаний в позовних вимогах спосіб можуть бути належним чином захищені його права.
Тому, у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, всі витрати по справі покладаються на позивача.
Заяв про розподіл інших видів судових витрат - не надійшло.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 239, 259, 263-265, 279, ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації на земельну ділянку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складене судом 19.12.2024.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ЄДРПОУ 39765513, адреса : 10002, м.Житомир, вул.Довженко, 45
Суддя П.В. Миколайчук