Справа №278/5979/23
Категорія 38
2/295/650/24
28.11.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Опанасюк В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, від 12.07.2018 у сумі 1 155 806,44 грн.
В обґрунтування вимог вказано, що 12.07.2018 між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 було укладено договір №2842365 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, на підставі якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в у сумі 200 000,00 грн для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі, шляхом перерахування з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зазначений у додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору, а позичальник зобов'язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку 28,00% річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов'язання згідно з договором. Позичальник порушила умови договору кредиту, а саме не здійснює повернення отриманого кредиту із сплатою процентів за його користування та інших платежів, передбачених договором, в строки, визначені у додатку №1 до договору кредиту. Станом на 01.11.2023 загальна сума заборгованості становить 1 155 806,44 грн, а саме: заборгованості за кредитом - 169 449,66 грн, заборгованість по відсотках - 253 547,45 грн, заборгованість по комісії - 497 930,86 грн, заборгованість по штрафним санкціям - 8 500,00 грн, заборгованість по рахунку інфляції - 290 505,35 грн, заборгованість за 3% річних - 74 323,12 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10.01.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Протокольною ухвалою суду від 24.04.2024 підготовче провадження у справі завершено та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій також вказано, що позивач позов підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стосовно складення повного тексту рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, суд бере до уваги висновки щодо визначення дати ухвалення судового рішення Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведені у відповідній постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.07.2018 між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 було укладено договір №2842365 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (далі - договір) (а.с. 9-22).
Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в кредит у сумі 200 000,00 грн, для власних потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника або іншого отримувача, зазначений у додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору, а позичальник зобов'язується своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку 28.00% річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов'язання згідно цього договору (п. 1.1 договору).
Дата перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у додатку №2, є датою укладання цього договору (п. 1.2 договору).
Дата остаточного повернення кредиту до 11.07.2021 (п. 1.3 договору).
Платежі з повернення кредиту здійснюються згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.4 договору).
У випадку прострочення позичальником виконання зобов'язання по поверненню кредитодавцю суми боргу за цим договором він зобов'язаний відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п. 3.3.7 договору).
Додатком №2 до договору №2842365 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є заява ОСОБА_1 , у якій вона просила перерахувати належну їй суму кредиту після утримання комісії згідно з пп. 2.7 договору в розмірі 194000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 21).
Відповідно до платіжної інструкції №48388 від 12.07.2018, на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» перерахувало 194000,00 грн згідно з кредитним договором №2842365 від 12.07.2018 (а.с. 23).
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 01.11.2023 за відповідачем рахується заборгованість за договором №2842365 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 12.07.2024 розмірі 1 155 806,44 грн, з яких: заборгованості за кредитом - 169 449,66 грн, заборгованість по відсотках - 253 547,45 грн, заборгованість по комісії - 497 930,86 грн, заборгованість по штрафним санкціям - 8 500,00 грн, заборгованість по рахунку інфляції - 290 505,35 грн, заборгованість за 3% річних - 74 323,12 грн (а.с. 6-8).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу. Остання зобов'язалась своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку та виконувати інші зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
З наданого ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет»розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.11.2023 сума сплаченого ОСОБА_1 кредиту складає 30 500,34 грн.
Оскільки, відповідач частково виконувала свої зобов'язання за договором кредиту, суд приходить висновку про те, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 169 499,66 грн (200000,00 грн - 30 500,34 грн).
Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет»просило стягнути з ОСОБА_1 , у тому числі, заборгованість по відсотках у сумі 253 547,45 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, згідно з якою уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
У пункті 140 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
При цьому у пункті 146 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за користування кредитом, сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
У договорі №2842365 від 12.07.2018 вказано, що дата остаточного повернення кредиту до 11.07.2021.
За змістом вищевказаних вимог закону та умов кредитного договору строк повернення всієї суми кредиту настав 11.07.2021 й саме в межах цього строку ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет»мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору №2842365 від 12.07.2018 станом на 01.11.2023, який долучено до позовної заяви, сума нарахованих процентів в період з 12.07.2018 по 31.10.2023 складає 269777,97 грн, сума оплачених процентів вказаний період - 16230,52 грн, стягнути позивач просить заборгованість по процентах за цей період у розмірі 253547,45 грн.
Разом з тим, дії позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору за період з 12.07.2021 до 31.10.2023 не ґрунтуються на нормі закону.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі №911/19/19 висловив правову позицію, за якою суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Отже, обґрунтований розрахунок заборгованості повинен надавати суду можливість здійснити його перевірку. З огляду на наведене, такий розрахунок повинен містити, зокрема: обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені умовами договору.
Водночас, з наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається за можливе встановити порядок нарахування процентів як складової частини заборгованості відповідача, а саме у розрахунку не вказано відсоткову ставку, яку застосовано при нарахуванні процентів, та суму, на яку щомісячно здійснювалося нарахування процентів, тому виключена можливість здійснення судом перевірки такого розрахунку, а тому безпідставно вважати доведеними суми процентів за кредитним договором, які позивач нараховував щомісячно, за період з 12.07.2018 по 11.07.2021.
Згідно з п. 5.1 договору, відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотком ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору, за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком до цього договору, та враховуючи витрати, пов'язані з оформленням забезпечення кредиту (в разі необхідності) становить: 391 582,69 грн або 195,79% від суми отриманого кредиту та включає: проценти за користування кредитом 97582,69 грн або 48.79% від суми кредиту; комісія за підготовчі операції і надання кредиту 6000,00 грн або 3% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 288000,00 грн або 144,00% від суми кредиту.
Загальна орієнтовна сума процентів, що підлягають сплаті, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту вказуються у додатку №1 до цього договору (п. 5.2 договору).
Таким чином, відповідно до п.5.1 договору №2842365 від 12.07.2018 та додатку №1 до цього договору, проценти за користування кредитом становлять 97582,69 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 сплатила проценти в розмірі 16230,52 грн, тому у відповідача наявна заборгованість по процентам у розмірі 81352,17 грн (97582,69 грн - 16230,52 грн).
А відтак, вимога позову про стягнення відсотків за користування коштами, підлягає частковому задоволенню, та з відповідача до стягнення підлягають відсотки за користування кредитом у сумі 81352,17 грн.
Також, до складових заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, входить заборгованість за комісією у сумі 497 930,86 грн.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що за обслуговування кредитної заборгованості починальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту, зазначену у п. 1.1, цього договору. Встановлена договором комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно у вищевказаному розмірі в період, встановлений у додатку №1 до цього договору, починаючи з 01.08.2018, а у разі повного дострокового повернення кредиту - за фактичний період користування (абзац 2 п. 2.5 договору).
За надання кредиту позичальник сплачує комісію у розмірі 3% від суми кредиту, встановленої у п. 1.1 даного договору. Зазначена комісія сплачується позичальником одноразово, у день видачі кредиту, за рахунок кредитних коштів (тіло кредиту) шляхом перерахування за вказаними позичальником реквізитами суми кредиту за мінусом утриманої кредитодавцем комісії. Підписанням цього договору позичальник розпоряджається, надає згоду та уповноважує кредитодавця на вчинення дій з утримання на свою користь та у свої власності/не перерахуванні позичальнику грошових коштів, що включаються до загальної суми кредиту, але які до фактичного їх зарахування/перерахування на користь позичальника, в порядку, встановленому даним пунктом договору, сплачуються у вигляді комісії за надання кредиту (п. 2.7 договору).
Встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що відповідно до розрахунку заборгованості у загальному розмірі складає 497 930,86 грн, кредитодавець не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
Загальний розмір плати за комісію у суми 497930,86 грн є суттєвим порівняно із розміром кредиту, отриманого ОСОБА_1 у сумі 200000,00 грн, що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.
А, отже суд приходить висновку про неправомірне нарахування позивачем комісійної винагороди.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09.02.2024 (справа №337/3703/22).
Таким чином, вимоги позову про стягнення з відповідача комісії у сумі 497930,86 грн задоволенню не підлягають.
Також, ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» просило стягнути з ОСОБА_1 , у тому числі, заборгованість по штрафах у сумі 8 500,00 грн, які нараховані за період з 12.07.2018 по 29.02.2020.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Відповідно до п. 4.9 договору, позичальник зобов'язується за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або процентів за користування ним та/або інших платежів за договором сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 200,00 грн за перший прострочений платіж, та 500,00 грн за кожний наступний прострочений поспіль платіж.
Отже, вимога про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою, відповідає приписам законодавства та умовам укладеного між сторонами договору, тому підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох проценти річних, суд зазначає наступне.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).
Позивачем було нараховано 3% річних за період з 12.07.2018 по 01.11.2023 у розмірі 74 323,12 грн. Між тим, як вбачається з розрахунку, нарахування здійснено за кожний місяць, починаючи з дати укладання договору позики, що не відповідає вимогам статті 625 ЦК України.
Крім того, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Також у цьому є пункті зазначено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і на час вирішення спору між сторонами, враховуючи наступні Укази Президента.
Також, суд враховує правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №914/712/16, в якій зазначено, що базою (основою) для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами статті 625 ЦК України, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
За такого, 3% річних необхідно нараховувати з 12.07.2021 по 21.02.2022 на суму основного зобов'язання - 169 499,66 грн, і його розмір розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]. Період розрахунку: з 12.07.2021 року по 31.12.2021 року - 173 дні [Проценти] = 169 449,66 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 173 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 409,43 грн. Період розрахунку: з 01.01.2022 року по 21.02.2022 року - 52 дні [Проценти] = 169 449,66 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 52 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 724,22 грн. Сума нарахованих процентів: 3 133,65 грн.
Що стосується нарахування позивачем інфляційних витрат у розмірі 13 929,46 грн, то в розрахунку, наданому позивачем, взагалі не зазначено, на яку суму заборгованості їх було нараховано та який індекс інфляції було застосовано, а відтак підлягають нарахуванню на суму позики 169 499,66 грн за період з 12.07.2021 по 21.02.2022. Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = (ІІ1 : 100 ) x (ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x (ІІZ : 100) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.06462820. Інфляційне збільшення: 169 499,66 x 1.06462820 - 169 499,66 = 10 954,46 грн.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягує з відповідача заборгованість за договором №2842365 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 12.07.2024, у розмірі 273 289,94 грн, з яких: заборгованості за кредитом - 169 449,66 грн, заборгованість по відсотках - 81 352,17 грн, заборгованість по штрафним санкціям - 8 500,00 грн, інфляційні втрати - 10 954,46 грн, 3% річних - 3 133,65 грн, оскільки така сума заборгованості підтверджується наданими позивачем доказами, доведено, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості і порушення майнових прав та інтересів позивача.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» заборгованість за договором №2842365 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 12.07.2024 у розмірі 273 289,94 грн, з яких: заборгованості за кредитом - 169 449,66 грн, заборгованість по відсотках - 81 352,17 грн, заборгованість по штрафним санкціям - 8 500,00 грн, інфляційні втрати - 10 954,46 грн, 3% річних - 3 133,65 грн.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 591,55 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» (м.Київ, вул. Лейпцизька, 16, код ЄДРПОУ 38604217).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Т.А. Воробйова
Повне рішення складено 13.12.2024.