Справа № 169/1071/24
Провадження № 3/169/821/24
19 грудня 2024 року селище Турійськ
Суддя Турійського районного суду Волинської області Ковальчук О. В., розглянувши матеріали, які надійшли від Сектору поліцейської діяльності № 1 (сел. Турійськ) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , не працює,
за частиною третьою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
02 жовтня 2024 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи по вулиці Центральній в селі Туропин Ковельського району Волинської області порушила правила вигулу тварин, а саме: вигулювала власного собаку породи Вівчарка поза місцем його постійного утримання без намордника та повідка, внаслідок чого собака накинувся на належного ОСОБА_2 кота та задушив його, чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене частиною третьою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та вчасно, причини своєї неявки суду повідомила заявою про розгляд справи за її відсутності, вину визнала в повному обсязі, просила суворо не карати.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається судом за відсутності належним чином повідомленої особи, якщо від неї не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи. Враховуючи те, що клопотань від ОСОБА_1 на адресу суду про відкладення розгляду справи не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності. Крім того, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 736654 від 02 жовтня 2024 року; рапортом № 1553 від 02 жовтня 2024 року про фіксацію заяви про вчинення адміністративного правопорушення; заявою потерпілої ОСОБА_2 від 02 жовтня 2024 року; поясненням ОСОБА_1 від 02 жовтня 2024 року; поясненням потерпілої ОСОБА_2 від 02 жовтня 2024 року; ілюстративною таблицею до ЄО № 1553 від 02 жовтня 2024 року.
Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення.
Своїми діями, які виразились у вигулюванні собаки без повідка та намордника, що спричинили заподіяння шкоди майну людини, ОСОБА_1 , вчинила адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені частиною третьою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV від 21 лютого 2006 року особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров'я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12 зазначеного Закону передбачено відшкодування в повному обсязі завданої особі або майну фізичної особи шкоди особою, яка утримує тварину.
Будь-які підтверджуючі документи того факту, що саме ОСОБА_1 є власником собаки породи Вівчарка в матеріалах справи відсутні. Однак, відповідальність за статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть не тільки безпосередні власники тварин, а й особи, які їх утримують чи супроводжують.
Крім того, в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 , яка підтверджує факт, що її собака заподіяла потерпілій шкоду.
Згідно із вимогами статей 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення під час провадження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до приписів статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Згідно частини третьої статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність передбачена у разі заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Згідно пункту 1 частини першої статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний вирішити чи належить саме до його компетенції розгляд даної справи.
Статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які можуть розглядатися суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Згідно переліку частина третя статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підвідомча Турійському районному суду.
Статтею 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
3) виключено;
4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом;
5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 218 КУпАП).
Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 221 КУпАП).
На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» № 1684-ІХ від 15 липня 2021 року, стаття 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена в новій редакції, згідно якої статтю було доповнено частиною третьою.
Разом з тим, ні Законом України № 1684-ІХ від 15 липня 2021 року ні будь-яким іншим, не було внесено відповідних змін щодо компетенції якого органу підлягають розгляду справи за порушення частини третьої статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в зв'язку з чим, на даний момент, розгляд справ зазначеної категорії фактично віднесений до компетенції будь-якого органу.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина друга статті 124 Конституції України).
За порушення частини третьої статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність, яка тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Зважаючи на обставину, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення підвідомчі судам (стаття 221 КУпАП), а справи про адміністративні правопорушення за частиною третьою статті 154 Кодексу, крім основного стягнення, відрізняються наявністю додаткового - у виді конфіскації тварини, яке можу бути накладено виключно за рішенням суду, то, на підставі наведеного, можна зробити висновок, що справи за порушення частини третьої статті 154 Кодексу підвідомчі судам.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно статті 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Відповідно до статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.
Відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, суд дійшов висновку про необхідність притягнення порушника до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції статті.
Згідно статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору у справах про адміністративні правопорушення встановлено в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Керуючись статтями 1, 17, 24, 33, 34, 35, 40-1, 154, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме, в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень з конфіскацією тварини - собаки породи Вівчарка, власником якої є ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На підставі частини першої статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути подвійний розмір штрафу, який становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. В. Ковальчук