Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/12959/24
Провадження №1-кп/523/1371/24
10.12.2024
Суворовський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024163490000474 від 16.07.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-21.12.2015 Суворовським районним судом
м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 3
ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 31.05.2016 Миколаївським районним судом Одеської області за ст. 395 КК України до 3 місяців арешту, ч.4 ст.70 КК України - до 3 років 1 місяця позбавлення волі. 16.10.2018 звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.4 КК України;
Встановив:
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про впровадження 24.02.2022 на території України воєнного стану, введеного у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, який неодноразово продовжувався, зокрема, останній раз - Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженого Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 9 травня 2024 року строком на 90 діб, повторно вчинив умисний корисний злочин за наступних обставин.
Так, 15.07.2024, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 перебуваючи на вулиці Балтська дорога в місті Одесі, побачив будівлю промислового приміщення, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Балтська дорога, 5, та у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, що знаходиться всередині зазначеного вище приміщення.
З метою реалізації свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадання чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються не поміченими для оточуючих, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом пошкодження пилкою навісного замка на балконних дверях другого поверху проник в промислове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав алюмінієвий станок для різки пінопласту «MEGAPLOT» модель «T3000», вартістю 1000 гривень.
Після чого ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину на деякий час, та викрадене майно продав.
Продовжуючи реалізацію єдиного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, яке належить потерпілому ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану,впевнившись, що реалізація злочинного умислу, розподіленого на декілька етапів надає можливість не бути викритим потерпілим, 15.07.2024, приблизно о 14 годині 00 хвилин, знов через балконні двері другого поверху потрапив у промислове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_6 генератор марки «Fubag» модель «BS950» вартістю 12000 гривень.
Після чого ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину на деякий час, та викрадене майно продав..
Продовжуючи реалізацію єдиного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, яке належить потерпілому ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану,впевнившись, що реалізація злочинного умислу, розподіленого на декілька етапів надає можливість не бути викритим потерпілим, 15.07.2024, приблизно о 15 годині 00 хвилин, знов через балконні двері другого поверху потрапив у промислове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_6 компресор марки «Forte» модель «VFL-50» вартістю 11 000 гривень.
Після чого ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, та викрадене майно продав.
Своїми злочинними діями ОСОБА_5 , реалізуючи єдиний умисел, направлений на вчинення майнового злочину, таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_7 , на загальну суму 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе визнав повністю, підтвердивши всі обставини зазначені в обвинувальному акту та пояснив, що дійсно 15.07.2024 проникав через балконні двері на другому поверсі в промислове приміщення, яке знаходиться в м. Одесі по вул. Балтська дорога, звідки викрав наявне там майно, а саме компресор, генератор та станок, які в подальшому здав на пункт приймання металобрухту, а гроші витратив. У скоєному кається, просить суворо не карати та надати шанс на виправлення.
Потерпілий ОСОБА_7 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Так як обвинувачений свою вину визнав повністю, підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення, погодився на спрощену форму судового розгляду, а саме просив не досліджувати докази, які він не оспорює, що передбачено ст. 349 ч. 3 КПК України, наслідки застосування якої роз'яснені учасникам розгляду, суд з'ясувавши думку учасників, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого, ОСОБА_5 , за ч. 4 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану, та винуватість обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні доказана повністю.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.
Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.
Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України та дійсні, об'єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.
Відповідно до ст. 62 ч.ч. 1, 2 Конституції України, ст. 17 ч. 2 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Забезпечення доведеності вини, підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства - ст. 129 Конституції України.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161, 150, 100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».
Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:
- доведеності вчинення суспільно небезпечних діянь.
- обґрунтованості обвинувачення.
Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченому ОСОБА_5 , передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.
Обвинувачений ОСОБА_5 , за формою вини, ступенем тяжкості вчинив тяжкий злочин. Судом в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що при вчинені інкримінованого йому правопорушення, ОСОБА_5 , усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом ст. 25 ч. 2 КК України.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його поведінку в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає, що він є осудним, тобто особою, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними - ст. 19 ч. 1 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67 КК України - вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини КК України, ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його небезпеку, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Обставини, які згідно ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття..
Обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Відповідно до ст. 370 ч. 1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд звершував правосуддя очевидно для загалу, згідно з нормами Кримінального Кодексу України, об'єктивно і неупереджено, незалежно та керуючись верховенством права, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з додержанням і врахуванням Загальної Декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини, вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Судом вирок ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Суд, відповідно до ст. 368 КПК України, вирішив усі питання при ухваленні вироку.
Враховуючи всі встановлені під час судового розгляду обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого, те що ОСОБА_5 , на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах не значиться, раніше неодноразово судимий, маючий не зняту та не погашену судимість за вчинення злочинів проти власності, не працюючий, не одружений, тому на думку суду, цілі покарання будуть досягнуті з такою мірою покарання, як позбавлення волі з наступним утриманням в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набранния вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.
Долю долучених до матеріалів кримінального провадження речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України,
Процесуальні витрати по справі - відстуні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374 КПК України, суд,
Ухвалив:
ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , - залишити у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбутого покарання час його попереднього ув'язнення в період часу з 16.10.2024 до дня набрання вироком законної сили, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув'язнення одному дню позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , необхідно рахувати з моменту затримання, тобто 16.10.2024 року.
Цивільний позов - відсутній.
Арешт накладений ухвалою Суворовського райнного суду м. Одеси від 22.07.2024 - скасувати .
Речові докази компресор марки «Forte VFL -50» - вважати повернутими.
Судові витрати по спрві - відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Суворовський районний суд м. Одеси.
Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя
Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1