іменем України
17 грудня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 741/2034/23
Головуючий у першій інстанції - Гридасова А. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1015/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи: заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2024 року (місце ухвалення - м. Носівка, повний текст рішення складено - 16.05.2024) у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою. В обґрунтування посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув син заявниці під час ведення бойових дій - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був військовослужбовцем ЗСУ. Заявниця зазначає, що вона, як мати, на підставі ст. 16, 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі сина, який не перебував у шлюбі, не мав дітей та утриманців. Заявниця зазначає, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який є батьком її померлого сина, та згідно рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06.10.2005 ОСОБА_3 визнано безвісти відсутнім з ІНФОРМАЦІЯ_6, та шлюб з яким розірвано 07.12.2007. Заявниця зазначає, що з усних пояснень свідків, із якими близько двадцяти років тому втратила зв'язок і не пам'ятає повних імен, відомо, що ОСОБА_3 помер і десь похований у російській федерації (точне місце поховання невідомо), а в Грузії залишились його родичі, до яких у гості за життя їздив її померлий син, але на даний час зв'язок з ними втрачено. Метою поданої заяви про оголошення батька загиблого сина заявниці є призначення та отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі сина, як його матері.
У заяві ОСОБА_1 просить оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця ОСОБА_4 , померлим з ІНФОРМАЦІЯ_6.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 16.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Карпенко Ю.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 16.05.2024, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою та оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця ОСОБА_4 , померлим з ІНФОРМАЦІЯ_6.
За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права та висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
У скарзі заявниця посилається на те, що матеріали справи містять інформацію про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме те, що він ІНФОРМАЦІЯ_5 виписаний із с. Ломи-Полозово Орловської області рф, у зв'язку із смертю в м. москва, проте місцевим судом в судовому рішенні ця інформація не зазначена, а вказано лише про зняття 30.07.2004 з реєстрації ОСОБА_3 з с.Ломи-Полозово, Орловської області рф, та вибуття його в м. москва.
Заявниця зазначає, що матеріалами підтверджується, що ОСОБА_3 помер у м. москва, тому інформація про його смерть може міститься саме у відповідних реєстрах рф, доступ до яких неможливо отримати внаслідок розірвання дипломатичних відносин між Україною та рф та припинення дії від 24.02.2022 Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, здійсненим у м. Мінську 14 лютого 1992 року (відповідно до Листа МЗС України від 13.10.2022 № 72/11-612/1-81401).
Крім того, відомості про місце проживання (перебування) в Україні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутні з ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто більше 20 років, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Красненської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області № 307 від 2005 року, та згідно якої ОСОБА_3 на території Красненської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області був зареєстрований та проживав з 19 вересня 2000 року по 21 лютого 2003 року. 21 лютого 2003 року він вибув в м. Брянськ.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтка посилається на відповіді на запити Бахмацького РВ УМВС України в Чернігівській області від 23.05.2005, ОСОБА_3 , згідно адресних бюро УВС Київської області, УВС Брянської області. УВС Чернігівської області, зареєстрованим (виписаним) в м. Чернігів, м. Київ та Київської області, м. Брянськ не рахується, що підтверджується відповідними відповідями, які містяться у матеріалах справи, а також що було встановлено рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06.10.2005 у справі № 2-1032/2005 року, яким ОСОБА_3 було оголошено безвісно відсутнім з ІНФОРМАЦІЯ_6. Однак оцінку яким суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не наддав та судом першої інстанції не було враховано.
Таким чином, вважає, що надані заявницею докази у підтвердження обставин відсутності місця проживання (перебування) ОСОБА_3 більше 20 років (при обхідних трьох років) та інформація про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надає можливість зробити вірогідне припущення про смерть останнього. Однак вказана інформація взагалі не була врахована судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення суду.
В апеляційній скарзі заявниця посилається, що оголошення фізичної особи ( ОСОБА_3 ) померлою надасть можливість їй реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців га членів їх сімей» та пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану», у повному обсязі, а не лише 1/2 її частину, оскільки ОСОБА_3 у свідоцтві про народження загиблого сина заявниці зазначений батьком, а інформація щодо актового запису про його смерть у ДРАЦСГ відсутня, про що заявницею було зазначено та нормативно обґрунтовано у заяві про визнання фізичної особи померлою.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що згідно копії про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначені: ОСОБА_3 (грузин, громадянин російської федерації) та ОСОБА_5 (українка, громадянка України) (а.с. 54).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 01.03.2014 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, останній було присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_5 » (а.с. 53).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 56).
З копії витягу із наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_7 полковника ОСОБА_8 № 139-РС від 20.05.2023 вбачається, що солдата ОСОБА_2 , розвідника-гранатометника розвідувального відділення розвідувального взводу аеромобільного батальйону, виключено зі списків особового складу ЗСУ у зв'язку зі смертю. Він загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ведення бойових дій в районі н.п. Соледар Донецької області в результаті ведення стрілецького бою з противником (а.с. 55).
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06.10.2005 у справі № 2-1032, яке набрало законної сили 17.10.2005, ОСОБА_3 визнано безвісно відсутнім з ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 57).
07.12.2007 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано (а. с. 58).
Згідно копії довідки виконавчого комітету Красненської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області № 307 від 2005 року ОСОБА_3 на території Красненської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області був зареєстрований та проживав з 19.09.2000 по ІНФОРМАЦІЯ_6 року. 21 лютого 2003 року він вибув в м. Брянськ і з того часу на територію сільської ради не з'являвся (а.с. 68).
Згідно листа № 4/1636 від 06.06.2014 вбачається, що ОСОБА_9 30.07.2004 був знятий з реєстрації с.Ломи-Полозово, Орловської області рф у зв'язку зі смертю в м. москва (а.с. 16, 190).
З копії повідомлення Ніжинського відділу ДРАЦС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.11.2023 вбачається, що за результатами перевірки актовий запис про смерть ОСОБА_3 у відділенні не виявлено, витяг чи свідоцтво про державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 надати неможливо (а. с. 30).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 .
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд враховуючи наступне.
У пункті 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.
Стаття 47 ЦК України передбачає, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному, достатньо обґрунтованому припущенні смерті особи.
Громадянин може бути оголошений у судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
На цьому також наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року в справі № 177/11/20.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама собою відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути достатньою підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок Верховний Суд зробив у постановах від 07 липня 2021 року в справі № 390/1443/19, від 27 листопада 2019 року в справі № 461/424/15, від 30 березня 2022 року в справі № 295/4293/21, від 08 лютого 2024 року в справі № 148/1207/22.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, встановивши, що заявниця не надала достатніх доказів на підтвердження вірогідності смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , наявності обставин, які б свідчили, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або давали підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.
Матеріали справи містять лише підтвердження факту відсутності ОСОБА_3 в Україні та можливе його перебування на території російської федерації. Будь-які фактичні дані щодо обставин, які дають можливість припускати загибель ОСОБА_3 , у матеріалах справи відсутні.
Об'єктивно оцінивши вказані докази, суд першої інстанції правильно керувався тим, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про ймовірну смерть ОСОБА_3 .
Відсутність відомостей про місце перебування ОСОБА_3 протягом трьох років на території Красненської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області та відомості про те, що він ІНФОРМАЦІЯ_6 вибув в м. Брянськ і з того часу на територію сільської ради не з'являвся (а.с. 68) не може бути підставою для оголошення його померлим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції і не свідчать про те, що обставини справи встановлені на підставі недопустимих доказів.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, звернути увагу заявниці на те, що посилання на лист № 4/1636 від 06.06.2014 управління головного розшуку Міністерства внутрішніх справ росії орловської області, в якому зазначено про те, що ОСОБА_9 30.07.2004 був знятий з реєстрації с.Ломи-Полозово, Орловської області рф у зв'язку зі смертю в м. москва, на який посилається заявниця в обґрунтування задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою не може бути підставою для задоволення, однак, колегія суддів звертає увагу заявниці, що вона не позбавлена права звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_9 , надавши відповідні докази.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 19.12.2024.
Головуючий Судді: