Номер провадження: 22-ц/813/1355/24
Справа № 521/18197/22
Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.
Доповідач Карташов О. Ю.
03.10.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
треті особи - Овідіопольська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2023 року
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_4 на дії Суворовського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся адвокат Віданова О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_4 , із скаргою про визнати незаконною бездіяльність Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого 28.09.2009 року на виконання виконавчого листа №2-2284, виданого Суворовським районним судом м. Херсона, а також просила зобов'язати Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого 28.09.2009 року на виконання виконавчого листа №2-2284, виданого Суворовським районним судом м. Херсона.
В обґрунтування скарги адвокат Віданова О.В. зазначала, що згідно Інформації з Державного реєстру виконавчих проваджень Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого 28.09.2009 року на виконання виконавчого листа №2-2284, виданого Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з Заявника на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 18 345,49 грн. 26.06.2015р. державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки виконавче провадження закінчено, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 7. ч. 1 ст. 47 Закону «Про виконавче провадження» (редакції № 606-ХІУ від 21.04.1999 року).
Однак, закінчуючи зазначене вище виконавче провадження, державний виконавець не скасував арешти, накладені при виконанні виконавчого листа №2-2284, виданого Суворовським районним судом м. Херсона. Дані обставини стали підставною для звернення до суду з вищевказаною скаргою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року ухвалено скаргу ОСОБА_4 на дії Суворовського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34906703, 73000, м. Херсон, вул. Фрунзе, 2) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого 28.09.2009 року на виконання виконавчого листа №2-2284, виданого Суворовським районним судом м. Херсона.
Зобов'язати Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34906703, 73000, м. Херсон, вул. Фрунзе, 2) зняти арешт з усього майна ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого 28.09.2009 року на виконання виконавчого листа №2-2284, виданого Суворовським районним судом м. Херсона.
Ухвала суду вмотивовано тим, що приймаючи постанову про закінчення зазначеного вище виконавчого провадження, державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в порушення вимог частини 1 ст. 40 Закону та пункту 15 Розділу VIII Інструкції не було скасовано арешти на майно ОСОБА_4 накладені в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого 28.09.2009 року на виконання виконавчого листа № 2-2284, виданого Суворовським районним судом м. Херсона.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ірина Плевако подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 року у справі № 521/18197/22 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Так, 20.09.2009 року для повного та своєчасного виконання виконавчого документа винесена постанова про накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження, та внесена відповідна інформація до державного реєстру обтяжень нерухомого майна.
В результаті вжитих державним виконавцем заходів транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення майна, у зв'язку із чим 26.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Відомості про сплату позивачем (боржником) ОСОБА_4 витрат, пов'язаних з організацією та проведення виконавчих дій, виконавчого збору, а також суми грошових коштів, стягнутих за рішенням суду у розмірі 18 345, 49 грн на момент подачі позову до відділу не надходили, а тому підстави для зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця від 28 вересня 2009 року відсутні.
В скарзі наголошується, з метою зняття арешту, боржнику необхідно надати до відділу підтверджуючи документи, щодо сплати заборгованості перед стягувачем (або сплатити заборгованість на рахунок відділу), та сплатити виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, адвокат Віданова О.В. яка дії в інтересах ОСОБА_4 надала відзив на апеляційну скаргу.
В якому повністю не погоджується з аргументами викладеними в апеляційній скарзі. Просить звернути увагу суду, що на день складання скарги будь-які відкриті виконавчі провадження, щодо ОСОБА_4 відсутні. В період, коли виконавчий лист перебував на виконанні апелянта, ОСОБА_4 за місцем реєстрації не проживав, про заборгованість не знав, жодної інформації про це не отримував. З'ясувавши про наявність заборгованості, ОСОБА_4 звертався і до стягувача, і до апелянта, оскільки не заперечував проти того, щоб її погасити, проте від стягувача отримав інформацію про те, що його борг було продано, а від апелянта про те, що виконавче провадження вже не перебуває на виконанні.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Від представника позивача ОСОБА_4 адвоката Віданової О.В. надійшло клопотання про проведення розгляду справи без їх участі, на підставі наявних у суді матеріалів. Просили ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також від стягувача, представника АТ "Райффайзен Банк" надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Суворовського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите 28.09.2009 року на виконання виконавчого листа №2-2284, виданого Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 18 345,49 грн.
Згідно Інформації з Державного реєстру виконавчих проваджень Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт на все майно ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого 28.09.2009 року.
26.06.2015 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки виконавче провадження закінчено, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону «Про виконавче провадження» (редакції № 606-ХІУ від 21.04.1999).
В жовтні 2021 року представник ОСОБА_4 звернулася до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з клопотанням про зняття арешту з усього майна заявника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого 28.09.2009 року на виконання виконавчого листа № 2-2284, виданого Суворовським районним судом м. Херсона. Однак, арешт знятий не було, крім того, була відсутня жодна реакція Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на отримане ним клопотання про зняття арешту.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Цією ж статтею передбачено перелік прав державного виконавця щодо здійснення ним виконавчого провадження.
Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця, регламентовано розділом VII ЦПК України.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частина 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV арешт з майна боржника може бути знято постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Відсутність виконавчих проваджень у відділі ДВС, не є підставою для скасування арештів, накладених в межах виконавчого провадження, оскільки рішення суду не виконано.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV).
Ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Аналогічна правова норма міститься у чинному Закону України «Про виконавче провадження» (п. 2 ч. 1 стаття 37 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV).
За змістом положень частини п'ятої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV (аналогічно за ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.
У постанові від 09.01.2023 року у справі №2-3600/09 Верховний Суд дійшов висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, а також не позбавляє стягувача права звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Указаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606- XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Виконання судового рішення - це завершальна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, а тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов'язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено статтею 6 Конвенції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 2-2724/2011.
Як встановлено матеріалами справи, на виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Херсон південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № ВП № НОМЕР_2 від 28.09.2009 (дата відкриття) з примусового виконання виконавчого листа № 2-2284 виданого 28.09.2008 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 18 345, 49 грн.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606 - XIV державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження, 20.09.2009 року накладено арешт на все майно боржника та оголошена заборона на його відчуження.
26.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки розшук не дав результатів.
Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606 - XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606 - XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі № 686/6010/14-ц.
Чинний Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII також передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред'явити виконавчий документ до виконання (частина п'ята статті 37 Закону № 1404-VIII).
Відтак, у розрізі вищезгаданих норм права та практики Верховного Суду, зважаючи на те, що сума боргу за вищевказаним виконавчим листом не сплачена, а також не сплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій (суду протилежного не доведено), враховуючи те, що виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606- XIV, що дає стягувачу право звернутися до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та повторно звернутися до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення суду, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову та зобов'язання відділу державної виконавчої служби зняття арешту з усього майна ОСОБА_4 .
Матеріали цивільної справи не містять та суду не представлено доказів про сплату позивачем ОСОБА_4 заборгованості перед стягувачем та сплати виконавчого збору та витрат проведення виконавчих дій.
Апеляційний суд наголошує, що посилання представника позивача у відзиві на невиправдане втручання у право на мирне володіння позивачем своїм майном є безпідставним, оскільки таке право можливо відновити у разі сплати боргу за рішенням суду в добровільному порядку. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як постановлена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2023 року скасувати.
У задоволені скарги ОСОБА_4 на дії Суворовського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький