465/9912/24
2-о/465/433/24
Іменем України
13.12.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
Головуючого судді Кузь В.Я.
присяжних Яковлева О.В., Вихопень А.Г.
за участю секретаря судового засідання Савченко А.К.
прокурора Машталяра Ю.А.
адвоката Гордона І.М.
представників медичного закладу Лущевського Н. Л., Комарницької С.М.
особи, відносно якої розглядається питання ОСОБА_1
законного представника - бабці ОСОБА_2
розглянувши в закритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду цивільну справу за заявою в.о. завідувача відділення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» - Лущевського Назарія Леонідовича про госпіталізацію та лікування громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару,-
В.о. завідувача відділення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» - Лущевський Назарій Леонідович звернувся до суду із заявою про госпіталізацію та лікування громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару.
В обгрунтування заяви вказує на те, що 10 грудня 2024 року об 16 год. 36 хв. в примусовому порядку в супроводі бригади ШМД 321 поступив гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно коротких анамнестичних даних вперше психічні розлади виникли 2 роки тому, коли перебував на заробітках у Польщі. Тоді з?явилася тривога, неспокій, страх, мав відчуття, що обличчя людей змінилося. З допомогою родичів повернувся в Україну. Вдома також не впізнавав маму і тата, стверджував, що це чужі люди, став агресивним. Звертались до психіатра, амбулаторно отримував лікування тривалий час. Стан погіршився на протязі останніх двох тижнів: став замкнутим, сумним, задуманим, заявляв, що батьки не його, 10 днів відмовляється від їжі, п?є тільки воду. Оглянутий районним психіатром, скерований на стаціонарне лікування. Остання виписка 08.07.2024р. Після виписки мав підтримуюче лікування, приймав солекс. Дане поступлення зумовлене погіршенням психічного стану. Останні два тижні став замкнутий, перестав спілкуватись з родичами, перестав митись, доглядати за собою, відмовляється від ліків, їжі. Оглянутий районним психіатром та скерований на лікування в примусовому порядку. При огляді на приймальному відділенні на більшість запитань не відповідає, замкнутий, внутрішньонапружений, тривожний, підозрілий. Госпіталізований в примусовому порядку. Після поступлення в відділення проведено огляд останнього комісією лікарів психіатрів. За час спостереження стан залишався незадовільний, пацієнт мовчазний, в контакт не вступає, на запитання переважно не відповідає, інколи однослівно після тривалої паузи. Інформацію про себе не подає, окремі слова не можна пов'язати спільним змістом. Вдається зрозуміти що вдома відчував переслідування "не чув себе вдома". ..."тому не їв". Стверджує що в відділенні "їсть", проте протягом обіду був під повним спостереженням, відмовлявся брати прибори в руки, не їв, не пив. Отримав роз"яснення про причини його госпіталізації, про план щодо лікування. Залишався амбівалентним, не міг відповісти на питання ні свердно, ні заперечно (домінують гострі вольові порушення), галюцинаторні впливи заперечував. В відділенні відмовлявся підписувати інформовану згоду, проте спокійно йшов в палату, лежав. За психічним станом: 1. Не може приймати рішення (амбівалентність), 2. Відмовляється від їжі (ймовірно по маячних переживаннях, але ідеї отруєння заперечує). На основі вказаних вище змін в психічній діяльності позбавлений можливості забезпечувати свою життєдіяльність, несе загрозу сам собі, не усвідомлюючи цього. Потребує надання медичної допомоги в умовах примусової госпіталізації. В приймальному відділенні даний громадянин оглянутий черговими лікарями-психіатрами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які дійшли до висновку, що громадянин страждає на важкий психічний розлад, а саме: Шизотипові розлади - F21 (діагноз згідно Міжнародної класифікації хвороб МКХ-10) і потребує госпіталізації та лікування в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару. 11 грудня 2024 року гр. ОСОБА_1 оглянутий лікарською комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які дійшли висновку, що даний громадянин страждає на важкий психічний розлад - Шизотипові розлади - F21 (діагноз згідно МКХ-10). Внаслідок цього вказаний громадянин не може адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, виявляє реальну загрозу для себе оточуючих. Комісія дійшла до висновку, що подальше лікування даного громадянина можливе лише в умовах психіатричного закладу в примусовому порядку, так як громадянин в силу свого психічного стану не може надати усвідомлену згоду на подальше лікування в умовах КНП ЛОР "ЛОКПЛ".
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.12.2024р. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представники заявника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, підтримали заяву про госпіталізацію та лікування ОСОБА_1 в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару. Зазначили, що 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 оглянутий в приймальному відділенні, відмовився підписувати документи і, у зв'язку з цим було вирішено подати заяву про примусове лікування.
Бабця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти задоволення заяви не заперечила, зазначила, що їй онук потребує лікування в умовах психіатричного закладу.
В судовому засіданні адвокат особи відносно якої ставиться питання, ОСОБА_8 не заперечив щодо задоволення заяви.
В судовому засіданні прокурор з доводами заявників погодився, просив заяву задоволити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до переконання, що заява підлягає задоволенню.
Згідно ст. 3 Закону України "Про психіатричну допомогу", кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про психіатричну допомогу", особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Так, відповідно до ст. 14 Закону України "Про психіатричну допомогу", особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Ч.2 ст.27 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначено, що виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Згідно висновку комісії лікарів - психіатрів 10 відділення КНП ЛОР "ЛОКПЛ" від 11 грудня 2024 року, гр. ОСОБА_1 потребує подальшого лікування в примусовому порядку в психіатричному стаціонарі у зв"язку з наявністю в нього на момент огляду тяжкого психічного розладу, а саме не може приймати рішення (амбівалентність), відмовляється від їжі (ймовірно по маячних переживаннях, але ідеї отруєння заперечує). На основі вказаних вище змін в психічній діяльності позбавлений можливості забезпечувати свою життєдіяльність, несе загрозу сам собі, не усвідомлюючи цього. Відтак, даний громадянин страждає на важкий психічний розлад, а саме: Шизотипові розлади - F21 (діагноз згідно Міжнародної класифікації хвороб МКХ-10) і потребує госпіталізації та лікування в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №2-рп/2016 від 01.06.2016, судовий контроль за госпіталізацією недієздатної особи до психіатричного закладу в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України "Про психіатричну допомогу", є необхідною гарантією захисту її прав і свобод, закріплених, зокрема, статтями 29, 55 Основного Закону України. Суд після незалежного і неупередженого розгляду питання щодо госпіталізації недієздатної особи до психіатричного закладу має ухвалити рішення стосовно правомірності обмеження конституційного права такої особи на свободу та особисту недоторканність.
Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини - право на свободу, однак п."е" цієї статті передбачає законне затримання психічнохворих, зокрема для надання необхідної їм допомоги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07(провадження № 14-9свц18).
В судовому засіданні підтверджено наявність у ОСОБА_1 психічного розладу, встановлені обставини, що він несе загрозу собі та небезпеку для оточуючих, в зв'язку з наявним розладом, в добровільному порядку відмовляється від лікування, то на даний час наявні підстави для його госпіталізації в психіатричний заклад в примусовому порядку.
У відповідності до «Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги», схвалених Резолюцією Генеральної Асамблеї № 46/119 від 17 грудня 1991 року, в принципі 6 зазначено, що «будьяка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в якості пацієнта у примусовому порядку, або особа, вже госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку, може триматися як пацієнт у психіатричному закладі у примусовому порядку тоді й тільки тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, який працює в області психіатрії, встановить відповідно до принципу 4, наведеного вище, що ця особа страждає на психічне захворювання, і визначить, що: (а) внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам, або (б) у випадку особи, чиє психічне захворювання є тяжким, а розумові здібності ослабленими, відмова від госпіталізації або тримання даної особи в психіатричному закладі може призвести до серйозного погіршення її здоров'я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути здійснене лише за умови госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до принципу найменш обмежувальної альтернативи.
Згідно вимог ст. 342 ЦПК України, залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів компетенцію та висновки лікарів-психіатрів щодо наявності у ОСОБА_1 психічного захворювання.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, внаслідок яких становить небезпеку для себе та оточуючих, суд приходить до висновку про необхідність госпіталізувати його в психіатричний заклад в примусовому порядку, оскільки існують підстави, передбачені ст.14 Закону України "Про психіатричну допомогу", для його госпіталізації до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди, а також беручи до уваги згоду бабці.
На підставі наведеного, керуючись статтями ст.. 55 Конституції України, статтею 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 12, 81, 258,259, 263-265, 339-342, 343 - 346 ЦПК України, статтями 13,14 -16 , 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд, -
Задоволити заяву в.о. завідувача відділення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» - Лущевського Назарія Леонідовича про госпіталізацію та лікування громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару.
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. Кузь
Присяжні: О. Яковлев
А.Вихопень