Справа № 331/6123/24
Провадження № 1-кп/331/690/2024
16 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082050001578 від 02.08.2024 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, фізична особа-підприємець, зареєстрований та фактичного проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
І. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено особі і визнане Судом доведеним.
ІНФОРМАЦІЯ_3, приблизно о 08 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по лівій смузі руху проїзної частини проспекту Соборний м. Запоріжжя, зі сторони вул. Української, в напрямку вул. Фортечної.
У цей час, в районі буд. № 102 пр. Соборного у м. Запоріжжі, по нерегульованому пішохідному переходу, почав перетинати проїзну частину пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , справа наліво за ходом руху автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
Продовжуючи рух та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу водій ОСОБА_4 , діючи зі злочинною недбалістю, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_9 , який вийшов на проїзну частину та рухався по пішохідному переходу, перетинаючи проїзну частину, не прийняв заходів щодо зменшення швидкості руху та зупинки керованого ним автомобіля, не дав дорогу пішоходу, в результаті чого скоїв наїзд на останнього.
Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:
- п. 18.1 «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження з якими був доставлений до КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, де ІНФОРМАЦІЯ_3 о 14 годині 30 хвилин помер під наглядом лікарів.
Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок поєднаної закритої тупої травми шиї, тулуба та кінцівок, у вигляді переломів кісток скелету (шийного, грудного та поперекових хребців, лівої ключиці, лопатки та лівих ребер, лівих великої та малої гомілкових кісток), з ушкодженням внутрішніх органів (лівої легені, печінки), яка ускладнилась розвитком шоку, який і став безпосередньою причиною смерті.
Поєднана закрита тупа травма шиї, тулуба та кінцівок у ОСОБА_9 , яка ускладнилась розвитком небезпечного для життя стану - шоку, перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
З огляду на масивність травми, викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, висотою їх розташування - не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_9 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, як у пішохода, при наїзді на нього автомобілем.
ІІ. Позиція потерпілої.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 вказала, що розуміє, чоловіка їй не повернути, обвинувачений дійсно виплатив їй частину моральної шкоди (частину яка знаходиться поза межами ліміту страхового відшкодування, що має бути виплачена страховою компанією). Вказала, що обставини події їй не відомі, оскільки не була очевидцем. Підтримала подану через канцелярію суду заяву, у якій просила не призначати обвинуваченому покарання, пов'язане із позбавленням волі, та просила не позбавляти права керування транспортними засобами.
У судових дебатах представник потерпілої підтвердив подання потерпілою заяви, у якій вона просила не призначати обвинуваченому покарання, пов'язане із реальним позбавленням волі, а також просила не призначати додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами.
ІІІ. Позиція сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Пояснив, що відвіз батька до лікарні на діаліз, їхав по проспекту Соборному у бік «Анголенко», рухався у крайній лівій смузі для руху. З правої сторони також рухалися автомобілі. Рухався із дозволеною швидкістю близько 50 км/год. На нерегульованому пішохідному переході між «Малим ринком» та ТРЦ «Аврора» не помітив пішохода та здійснив наїзд на нього. Відразу зупинився, викликав швидку, супроводжував постраждалого до лікарні. Дуже шкодує про те, що сталося.
На додаткові запитання щодо анкетних даних пояснив, що є інвалідом третьої групи з дитинства. Проживає разом із батьком та матір'ю, його батько дуже хворий, він його возить автомобілем три рази на тиждень із м. Вільнянськ до лікарні у м. Запоріжжя для діалізу. Крім того, він є фізичною особо - підприємцем, діяльність його полягає у тому, що він закуповує товари та доставляє і продає їх у магазини міста Вільнянськ. Отже, автомобіль є джерелом доходу для його сім'ї та забезпечує отримання його батьком належного лікування, яке є необхідним для підтримання життя.
Захисник у судових дебатах не заперечував винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, однак призначаючи покарання, просив врахувати анкетні дані обвинуваченого, відшкодування моральної шкоди, здійснену обвинуваченим добровільно поза межами страхового відшкодування, наявність на утриманні хворого батька, яких потребує транспортування до міста Запоріжжя три рази на тиждень, характер підприємницької діяльності обвинуваченого З огляду на вказані матеріали просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
IV. Дослідженні докази.
На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, потерпілої, представника потерпілої, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз'яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.
За обставин, викладених у обвинувальному акті, зважаючи на той факт, що прокурор, захисник та обвинувачений, потерпіла, представник потерпілої, не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд ухвалив проводити розгляд справи відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.
V. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 з ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Вказане діяння згідно положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
VІ. Призначення покарання.
При призначенні покарання, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який на обліках у лікаря нарколога не перебуває, на психіатричному обліку не перебуває, ОСОБА_4 має місце реєстрації та проживання, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, є особою раніше не судимою.
Також судом враховуються надані матеріали щодо анкетних даних, а саме, розписки, щодо отримання потерпілою грошових коштів, виписка із амбулаторної картки діалізного хворого КНП «Міська лікарня №10» ЗМР щодо батька обвинуваченого та інші медичні документи щодо проходження діалізу, побутова характеристика обвинуваченого, якою підтверджений склад сімї та яке є позитивною.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.66 КК України, судом встановлені наступні пом'якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - щире каяття,.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 прокурором у судових дебатах не зазначено.
Прокурор у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами
Потерпіла та її представник також просили призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами .
Санкцією частини другої статті 286 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Визначаючи строк покарання суд враховує порушення правил дорожнього руху, яке допустив обвинувачений відсутність даних щодо притягнення обвинуваченого до будь-якого виду відповідальності за порушення ПДР. З огляду на викладене, суд вважає, що такий строк може бути мінімальним.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Судом враховані матеріали, що характеризують обвинуваченого, необхідність постійного транспортування батька до лікарні із м. Вільнянськ до м. Запоріжжя, характер підприємницької діяльності, той факт, що обвинувачений є інвалідом, думку потерпілої, яка вважає за можливе не призначати покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Тому, вважає за можливе не призначати додаткове покарання.
VІІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Відповідно до положень частини 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
З огляду на вищевикладене, арешт накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя (справа №334/6338/24, провадження № 1-кс/334/1937/24) від 06.08.2024 року на автомобіль «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 - підлягає скасуванню.
Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню були проведені експертизи, висновок № СЕ-19/108-24/15089-ІТ від 15.08.2024 вартістю 3 029 гривні 12 копійок; судова фототехнічна експертиза № СЕ-19/108-24/16096-ІТ від 09.09.2024 вартістю 4 543 гривні 68 копійок; судова інженерно-транспортна експертиза № СЕ-19/108-24/17694-ІТ від 13.09.2024 вартістю 3 786 гривень 40 копійок, загальною вартістю 11359 гривень 20 копійок, то процесуальні витрати в силу ст. 124 КПК України на залучення експертів, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 ..
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Клопотань щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не надходило.
З цих підстав,
Керуючись ст.ст.368,370,374КПК України,суд
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього такі обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
автомобіль «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити ОСОБА_4
Арешт на автомобіль«Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2024року( справа №334/6338/24, провадження № 1-кс/334/1937/24), з урахуванням ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжі від 03.10.2024 (ЄУН №334/6338/24, провадження 1-кс/334/2577/24) про часткове скасування арешту майна - скасувати.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 11 359 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1