Єдиний унікальний номер 305/3007/24
Провадження по справі 2/305/754/24
Іменем України
19.12.2024 м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря Веклюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рахівського районного суду цивільну справу за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
До суду 04.09.2024 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник зазначає, що 06.10.2021 між відповідачем та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» було укладено Кредитний договір №1729324, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 13 685 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит в строк до 21.10.2021 та сплатити проценти за користування кредитним коштами на умовах, визначених умовами Договору кредиту. 29.11.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29-11-1, відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 1729324 від 06.10.2021, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 , надалі між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10.01.2023 було укладено договір відступлення (купівлі продажу) права вимоги №10-01/2023 згідно з яким ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 1729324 від 06.10.2021, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 . У порушення зазначених умов договору відповідач своє забов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати суми основного боргу у розмірі та строки, визначені вищевказаним договором не виконав належним чином. Станом на 10.08.2024 заборгованість за кредитним договором №1729324 становить 18 224,07 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 833,50 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення вимоги 4 844,72 грн, 3% річних на дату відступлення вимоги 91,76 грн, інфляційні збитки на дату відступлення вимоги 454,09 грн.
Тому, покликаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 18 224,07 гривень, а також судові витрати в розмірі 12 228 гривень, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 3028 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 гривень.
Ухвалою від 09.09.2024 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 07.10.2024, у зв'язку із неявкою учасників відкладено на 31.10.2024, а у подальшому - на 26.11.2024 та 19.12.2024.
Представник позивача Ткаченко М.М. в судове засідання не з'явилась, у позовній заяві висловлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечувла проти заочного розгляду справи, додатково подала заяву про розгляд справи без участі.
Відповідач за місцем свого проживання відсутній, вважається повідомленим належним чином, до суду не з' явився, відзив не подав.
Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За таких обставин, судом у порядку ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Судом встановлено, що 06.10.2021 між ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1729324 Відповідно до умов Договору за яким кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 13 685 грн, а той у свою чергу зобов?язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених Договором.
Сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання Позичальником в повному обсязі зобов?язань зі сплати процентів згідно умов Договору та неповернення кредиту в узгоджений сторонами договору термін.
Відповідно до умов Кредитного договору нарахування кредитором процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування, з дати надання кредиту до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредиту.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов?язання за Кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами Кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної
заяви.
Згідно з умовами Договору Позичальник зобов?язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим Договором.
Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов?язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені договором.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.2. Договору кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником, пунктами 1.3-1.5 Договору визначено розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, а пунктом 4.3 Договору погоджено, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з матеріалами справи, а саме розрахунку заборгованості, відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, тобто усвідомлював існування договору та визнавав свої зобов'язання за ним.
У подальшому право вимоги з відповідача було уступлено між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал», яким зрештою уступлено це право ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (позивач), що підтверджується відповідними договорами факторингу і додатками до них, зокрема реєстрами прав вимог.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 10-01/2023 від 14.02.2022 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 та його акту прийому-передачі від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18 224,07 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 833,50 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення вимоги 4 844,72 грн, 3% річних на дату відступлення вимоги 91,76 грн, інфляційні збитки на дату відступлення вимоги 454,09 грн.
П. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 1729324 від 10.01.2023 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 18 224,07 грн.
Таким чином, відповідачем не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.
Тому справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача необхідно стягнути в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 028 гривень.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, зазначених у позовній заяві в розмірі 9 000 гривень, слід зазначити наступне.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АСІСТАНС» було укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, а 06.08.2024 сторонами підписано акт №1 про надання юридичної допомоги.
Відповідно до вказаного акту, адвокатським об'єднанням упродовж однієї доби надано позивачу 2 послуги загальною тривалістю 4 год загальною вартістю 9 000 грн, зокрема:
- надання усної консультації тривалістю 2 год вартістю 3 000 грн;
- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 2 год вартістю 6 000 грн;
Вартість наданих послуг була оплачена адвокату 13.08.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 0453980000, відповідно до якої ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було сплачено на рахунок АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» грошові кошти у розмірі 108 000 гривень.
Разом з тим, із платіжної інструкції не вбачається, що вказана сума сплачена саме за надані послуги по цивільній справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
При визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).
У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд управі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. При цьому суд враховує, що відповідач участі у судовому розгляді фактично не брав, що могло позбавити його можливості подати доводи щодо неспівмірності витрат.
Ця справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, не висвітлено в матеріалах причини та потреба для надання позивачу усної консультації тривалістю 2 години.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Таким чином, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 1729324 від 06.10.2021 у розмірі 18 224 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять чотири) гривні 07 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати в загальному розмірі 6 028 (шість тисяч двадцять вісім) гривень, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 3 028 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Рахівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК