01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 47/216
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "УНТЛ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2010
у справі № 47/216 ( .....)
за позовом ТОВ "АМА Логістик"
до ТОВ "УНТЛ"
про стягнення 48783,53 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 47/216 від 25.05.2010р. позов задоволено частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УНТЛ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АМА Логістик” суму заборгованості в розмірі 44 238 (сорок чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 26 коп., а також 442 (чотириста сорок дві) грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Позовну вимогу про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 300, 00 грн. залишено без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «УНТЛ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Господарського суду м. Києва у справі № 47/216 від 25.05.2010р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Борисенко І.В..
Представники сторін у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що 16.10.2009р. між позивачем -ТОВ “АМА Логістик”, як повіреним та відповідачем ТОВ “УНТЛ”, як довірителем, було укладено договір доручення № 21\ЗУІ-2000Л про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (надалі Договір-доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009), який підписано повноважними представниками та, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого, повірений діє за дорученням довірителя, в межах даного договору-доручення, за винагороду надає послуги по організації перевезень вантажів найманим вантажним транспортом у відповідності до діючого законодавства України в області внутрішньо українських перевезень, вимогам міжнародних Конвенцій та згод в області міжнародних перевезень (п. 1.1).
Умовами договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 сторони погодили, що в розділах 2-6 даного договору довіритель іменується експедитором 1, а повірений іменується експедитором 2 (п.1.2), експедитор 2 організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та іншим країнам на підставі відповідних заявок, конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, форма якої погоджена сторонами в додатку№1 до даного договору, допускається отримання заявки по факсу або по електронній пошті (п.п. 2.1., 2.2), експедитор1 зобов'язується своєчасно передати експедитору 2 заявку на організацію міжміських та міжнародних автомобільних перевезень вантажів, (п. 3.2.1), експедитор 1 зобов'язується своєчасно в строки погоджені в кожному окремому випадку здійснювати розрахунки з експедитором 2, (п. 3.2.3) ставки обумовлюються в заявці, що направляється експедитору 2 перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень), умови платежів -100% попередня оплата, якщо інше не обумовлено в заявці, оплата послуг експедитора 2 проводиться експедитором 1 на розрахунковий рахунок експедитора 2 на підставі рахунку переданого експедитору 1 за допомогою факсимільного зв'язку, якщо інше не обумовлено в підписаній заявці (п.п. 4.4-4.6), у разі прострочки платежу експедитор 1 сплачує експедитору 2 пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (п. 6.4).
Згідно заявок №16,17 від 01.11.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, підписаними повноважними представниками сторін, та з проставленими печатками останніх, відповідачем було замовлено у позивача організацію перевезень вантажу за маршрутом Франкфурт на Майне (Німеччина) -Київ (Україна), загальна вартість перевезень 3 800 евро по курсу НБУ на день вивантаження, пунктом 19 даних заявок встановлено, що замовник сплачує вартість робіт і послуг експедитора на підставі наданих оригіналів документів на протязі 10 діб від дати їх отримання.
Відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних CMR, копії яких надані позивачем разом з матеріалами позову, позивачем було організовано перевезення вантажу за маршрутом Франкфурт на Майне (Німеччина) - Київ (Україна), що підтверджується відбитками печаток відправника, перевізника та вантажоодержувача в графах 22, 23, 24.
Згідно з актами здачі-прийняття тронспортно-експедиційних робіт № ОУ-0000235 від 01.12.2009 на суму 23 176,86 грн., №ОУ-0000236 від 01.12.2009 на суму 23 320,89 грн., двостороньо підписаними повноважними представниками сторін посвідченими печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), а також рахунків фактури № СФ-0000241 від 01.12.2009., №СФ-0000242 від 01.12.2009, загальна вартість послуг перевезення здійснених відповідачем за маршрутом Франкфурт на Майне (Німеччина) -Київ (Україна) складає -46 497,75 грн.
21.04.2010р. позивач цінним листом направив на адресу відповідача рахунки фактури, міжнародні товаро-транспортні накладні та акти здачі-прийняття транспортно-експедиційних робіт, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком Укрпошти. Даний пакет документів відповідачем отримано 28.04.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8322655.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за 01.10.2009-15.01.2010 двостороньо підписаним повноважними представниками сторін та посвідченим печатками останніх, відповідач сплатив на користь позивача 1 587,71 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем згідно акту склала 44 910,04 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем всупереч умов Договору - доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 не було здійснено в повному обсязі оплату наданих послуг, оскільки позивач надав послуги з перевезення на суму 46 497,75 грн., які відповідачем були прийняті але оплачені частково на суму 1 587,71. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає 44 238,26 грн.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором виконував не належним чином, доказів належної оплати за договором суду не надано.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Ст. 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Стаття 14 цього Закону передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що позивач умови заявок №16,17 від 01.11.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 виконав належним чином, а саме: ним було надано експедиторські послуги з організації перевезень вантажів, за маршрутом Франкфурт на Майне (Німеччина) -Київ (Україна), що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR з відбитками печаток відправника, перевізника та вантажоодержувача в графах 22, 23, 24.
Загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем експедиторських послуг з перевезення вантажів склала 46 497,75 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0000241 від 01.12.2009., №СФ-0000242 від 01.12.2009, та актами здачі-прийняття транспортно-експедиційних робіт № ОУ-0000235 від 01.12.2009 на суму 23 176,86 грн., №ОУ-0000236 від 01.12.2009 на суму 23 320,89 грн., двостороньо підписаними повноважними представниками сторін та посвідченими печатками останніх, які відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №8322655 отримані відповідачем 28.04.2010.
Отже, відповідач всупереч п. 19 №16,17 від 01.11.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 свої зобов'язання по повній оплаті наданих позивачем послуг -у повному обсязі не виконав, оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 1 587,71 грн., а оплата в сумі 44 910, 04 грн. здійснена відповідачем не була, доказів оплати станом на момент вирішення спору суду не надано.
Згідно п. 19 заявок №16,17 від 01.11.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 оплата наданих послуг повинна відбуватися протягом 10 днів з моменту отримання оригіналів документів, тобто у строк до 07.05.2010 включно, оскільки акти виконаних робіт та рахунки фактури було отримано відповідачем 28.04.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8322655
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у відповідача перед позивачем по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 існує непогашена заборгованість в сумі 44 910,04 грн., отже позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, прийняті але не оплачені відповідачем в повному обсязі експедиторські послуги є обґрунтованим та підлягають задоволенню в сумі заявленій позивачем у позові, а саме 44 238, 26 грн.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по повній оплаті наданих послуг 337,56 грн. 3% річних, 1 194,43 грн. -інфляційних втрат, 2 713,28 грн. пені .
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій части задоволенню не підлягають, оскільки період прострочення відповідача згідно вимог п.19 заявок №16,17 від 01.12.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 розпочався саме з 07.05.2010, а тому підстави для стягнення з відповідача 337,56 грн. 3% річних, 1 194,43 грн. -інфляційних втрат, 2 713,28 грн. пені, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п.6.4. договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 відсутні.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача суму судових витрат в розмірі 300,00 грн., до яких, відповідно до ст. 44 ГПК України, відноситься оплата послуг адвоката, однак позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження даних витрат не надано, а саме договору про надання адвокатських послуг, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акту прийому-передачі наданих послуг адвоката.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України позовної вимоги про відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 300,00 грн., оскільки дані витрати не є позовними вимогами.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає зміні про відмову в частині залишення без розгляду вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 300,00 грн.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УНТЛ» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010р. у справі № 47/216 змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини в такій редакції:
«Відмовити в задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМА Логістик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНТЛ» адвокатських послуг у розмірі 300,00 грн.»
4. В іншій частині рішення залишити без змін.
5. Матеріали справи № 47/216 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді