"12" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4445/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради до відповідача: Боровської Юлії Георгіївни про стягнення 2557,39 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Комунальна установа "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради (надалі - КУ "ОДЕСРЕКЛАМА", Позивач) використовуючи підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Боровської Юлії Георгіївни (надалі - Боровська Ю.Г., Відповідач) 2557,39 грн заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 позовній заяві КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/4445/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2024 прийнято позовну заяву КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4445/24, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.11.2024.
Надіслана Боровській Ю.Г. на зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою /адреса є аналогічній адресі, зазначеній адресою місцезнаходження ФОП Боровської Ю.Г. Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу/.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 відкладено розгляд справи на 12.12.2024.
З метою додаткового повідомлення Боровської Ю.Г. про судове провадження господарським судом розміщено відповідне оголошення на офіційному сайті судової влади України.
У призначене на 12 грудня 2024 року судове засідання представники сторін не з'явились. 11 грудня 2024 року КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" звернулась із заявою про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).
Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 із змінами, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил. Ухвали Господарського суду Одеської області надсилались на адресу Боровської Ю.Г., зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі, проте отримання їх Відповідачем залежить від суб'єктивної поведінки останнього, відтак надіслана кореспонденція суду вважається врученою належним чином, а Відповідач - обізнаним про призначенні судові засідання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003).
Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від Боровської Ю.Г. до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв'язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
12 грудня 2024 року судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, позиції сторін, суд встановив:
01 квітня 2019 року між КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" (Установа) та ФОП Боровською Ю.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) як Користувачем укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 1744-од (Договір), за умовами пункту 2.1 якого Установа надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього Договору (пункт 2.2).
Користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання Сторонами цього Договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 2.3).
Плата за цим Договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього Договору (пункт 5.1).
Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому Договорі (пункт 5.2).
У випадку розповсюдження Користувачем на місцях, визначених цим Договором, протягом місця, за який вноситься плата, соціальної реклами та/або інформації соціальної спрямованості, плата за користування таким місцями не нараховується (пункт 5.3).
У разі нерозміщення рекламного засобу через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування конструкції, плата не нараховується, про що Користувач завчасно повідомляє Установу. При цьому витрати, пов'язані з демонтажем/монтажем рекламного засобу, здійснюються за рахунок Користувача (пункт 5.5).
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором винна Сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору (пункт 6.1).
У випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1,5.2 цього Договору, Користувач сплачує на користь Управління пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (пункт 6.2).
Нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано (пункт 6.4).
Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1,6.1 Договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (пункт 6.5).
Договір набирає чинності з моменту його укладання (пункт 8.1).
Договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (пункт 8.2).
Договір укладений з 01.04.2019 р. по 27.03.2024 р. (пункт 8.3).
Договір містить підписи представників сторін.
Додатком № 1 до Договору визначено адресу місцерозташування рекламного засобу, також сторони Договору дійшли згоди затвердити нижченаведений бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування Боровська Ю.Г. у розмірі 66,67 грн щомісячно.
01 серпня 2019 року між КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" як Установою та ФОП Боровською Ю.Г. як Користувачем укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою погоджено внесення змін до останнього, зокрема:
Пункт 5.1 викладено в наступній редакції: - «Плата за цим Договором визначається на підставі пункту 14.6. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції.»;
Пункт 6.4 викладено в наступній редакції: - «Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.».
У відповідності до п.п.2.2,5.1 Договору сторони дійшли згоди затвердити бухгалтерський розрахунок плати на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у новій редакції (пункт 8 Додаткової угоди).
Додатком № 2 до Договору визначено адресу місцерозташування рекламного засобу, також сторони Договору дійшли згоди затвердити нижченаведений бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування Боровська Ю.Г. у розмірі 200,00 грн щомісячно.
12 червня 2024 року КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" складено до Боровської Ю.Г. претензію, в якій посилається на те, що останньою порушено умови укладеного Договору в частині своєчасного та остаточного внесення плати, у зв'язку із чим наявна заборгованість у розмірі 2040,85 грн, яку пропонує сплатити у добровільному порядку.
Відповідно до списку згрупованих відправлень та фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" надіслано Боровській Ю.Г. поштову кореспонденцію 14.06.2024.
Пред'являючи позовну заяву до суду КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" просить стягнути з Боровської Ю.Г. 2557,39 грн заборгованості, з яких 2053,22 грн основного боргу та 504,17 грн пені. За представленими розрахунками 2053,22 грн основного боргу складаються з щомісячних нарахувань впродовж травня 2023 року - березня 2024 року (до 27.03.2024), 504,17 грн пені складаються з нарахувань на щомісячні внески впродовж травня 2023 року - серпня 2024 року.
Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що 01.04.2019 між КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" та ФОП Боровською Ю.Г. укладено Договір № 1744-од на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів. Однак Відповідачем до припинення дії Договору порушено взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного та остаточного внесення щомісячної оплати, внаслідок чого наявна заборгованість у розмірі 2053,22 грн за період травень 2023 року - березень 2024 року.
Втім, відповідачем припинено діяльність фізичної особи-підприємця із внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно із частиною 2 статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.
Положеннями частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 викладено позицію стосовно того, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Відповідно до внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації 28.04.2004 здійснено державну реєстрацію Боровської Юлії Георгіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця, а 11.07.2023 - державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.
Частиною 1 статті 52 ЦК України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність в КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" права на пред'явлення позову до Господарського суду Одеської області, з огляду на те, що предметом позовної заяви виступає стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов укладеного Відповідачем як ФОП договору, тобто має місце неналежне виконання господарської діяльності.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Поряд із цим частина 2 статті 760 ЦК України встановлює, що предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до частини 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між учасниками справи виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір від 01 квітня 2019 року на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 1744-од, за яким Позивачем передано Відповідачу майнове право (право тимчасового використання місцем) для розташування рекламних засобів на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеса.
Укладаючи відповідний Договір разом із представленою Додатковою угодою сторонами погоджено строк його дії - впродовж 01.04.2019 - 27.03.2024 та щомісячний розмір плати за користування відповідним майновим правом - 200,00 грн.
При цьому Боровською Ю.Г. як Користувачем в порушення приписів статей 525,526,610,629,759,760,762 ЦК України, статей 193,283,286 ГК України та умов Договору обов'язку із щомісячного внесення плати впродовж травня 2023 року - 27 березня 2024 року (до моменту закінчення строку дії Договору) не виконано, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України та умов пункту 5.2 Договору строк виконання щомісячних зобов'язань у загальному розмірі 2053,22 грн настав.
У зв'язку із порушенням Боровською Ю.Г. умов Договору в частині своєчасної та остаточної внесення плати, КУ "ОДЕСРЕКЛАМА", окрім заявлених до стягнення 2053,22 грн, просить стягнути 504,17 грн пені.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Умовами пункту 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1,5.2 цього Договору, Користувач сплачує на користь Управління пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Поряд із цим, умовами пункту 6.4 Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши представлені КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" розрахунки заявлених до стягнення 504,17 грн, які складаються з нарахувань на щомісячні внески впродовж травня 2023 року - серпня 2024 року, господарський суд погоджується із ними, оскільки останні виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України.
Відтак, враховуючи викладене, доходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з Боровської Ю.Г. на користь КУ "ОДЕСРЕКЛАМА" 2053,22 грн основного боргу та 504,17 грн пені.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради до відповідача: Боровської Юлії Георгіївни про стягнення 2557,39 грн заборгованості 2557,39 грн заборгованості задовольнити.
Стягнути з Боровської Юлії Георгіївни Боровської Юлії Георгіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, Код ЄДРПОУ 25830211) 2557/дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім/грн 39 коп. заборгованості, з яких 2053/дві тисячі п'ятдесят три/грн 22 коп. основного боргу, 504/п'ятсот чотири/грн 17 коп. пені, та 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 17 грудня 2024 р.
Суддя С.Ф. Гут