01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.10.2010 № 3/201
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
позивача: Пільганчук В.В., довіреність № 10-юр від 28.05.10р.,
відповідача: Горюнова Л.О., довіреність № 07-13/696 від 27.09.10р.,
третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрриба»
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2010
у справі № 3/201 ( .....)
за позовом Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп»
до Державного підприємства «Укрриба»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаські області
про визнання недійсним договору
ВАТ «Черкасирибгосп» звернулось в господарський суд м. Києва з позовом до ДП «Укрриба» про визнання недійсним договору № 17/05 від 15.07.2005 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.08.2010 року позовні вимоги задоволено.
ДП «Укрриба» не погодилось з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального а матеріального права.
Зокрема ДП «Укрриба» стверджує про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Позивач просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
15 липня 2005 року між Державним підприємством “Укрриба”(замовник) та Сільськогосподарсько-рибоводним відкритим акціонерним товариством “Черкасирибгосп” (зберігач) було укладено договір зберігання з правом користування № 17/05.
Згідно із п. 1.1. договору замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання і має право користування, згідно акту приймання -передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства “Укрриба”, у складі: головне підприємство, рибгосп “Телепино”, рибгосп “Худяки”, рибгосп “В'язівок”, рибгосп “Гірський Тікич”, яке розташоване за адресою: Черкаська обл., вул. Портова. 5; Черкаська обл., Жашківський район, с. Бузівка; Камінський район, с. Телепино; Городищенський район, с. В'язівок; Черкаський район, с. Худяки та с. Червона Слобода.
З акту приймання - передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання з правом користування позивачу, складеного 15.07.2005, який є додатком № 1 до договору № 17/05, вбачається, що замовник передав, а зберігач прийняв державне нерухоме майно для зберігання з правом користування гідротехнічні споруди ставків згідно переліку (додаток до акту) залишковою вартістю станом на 01.07.2005 -1 910 799,94 грн. та балансовою вартістю -5 184 605,00 грн.
Також в акті зазначено, що зберігачеві передається на відповідальне зберігання три гідроспоруди, які не використовуються: інв.. № 396 (кільцевий дренаж), інв. № 397 (база живоробна), інв. № 393 (рибосхоплювач), що розміщені за адресою: м. Черкаси, вул. Портова, 5; с. Бузівка, Жашківського району; с. Телепино Кам'янського району; с. В'язівок Городищенського району; с. Худяки та с. Червона Слобода Черкаського району.
З умов договору № 17/05 вбачається, що Державне підприємство “Укрриба” надало зберігачу згоду на користування рибгоспами і гідротехнічними спорудами, ставками, переданими на зберігання.
Пунктом 2.2. договору № 17/05 зобов'язано зберігача за користування майном (згідно додатка № 1 “Акт приймання -передачі державного майна”) вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 7 519 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції.
Згідно пункту 4.1. договору № 17/05 (з урахуванням додаткової угоди від 01.11.2005), за відповідальне зберігання майна (згідно з додатком № 1 “Акт приймання -передачі державного майна”) щомісячний розмір плати за зберігання майна складає 10 грн. з ПДВ та з врахуванням щомісячного індексу інфляції підлягає сплаті один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок замовника.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що плата за зберігання майна є значно меншою плати за користування майном, переданим на зберігання.
Отже, укладаючи договір № 17/05 сторони мали на меті отримати плату за користування рибгоспами і гідротехнічними спорудами, ставками.
У відповідності до пункту 1.3. договору № 17/05, майно використовується лише за цільовим призначенням згідно виробничої програми, погодженої із замовником.
Додатковою угодою від 01.07.2006 до договору № 17/05 зобов'язано зберігача щоквартально до 25 числа місяця наступного за останнім місяцем звітного кварталу надавати замовнику для визначення ефективності використання державного майна баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), надавати звіт про рибництво за 1 півріччя і за рік, щомісячний звіт про вилов риби, а також оперативну інформацію щотижня про вилов риби, про баланс рибо посадкового матеріалу, про хід забарвлення ставів та інкубацію риб, про вилов товарної риби та рибо посадкового матеріалу.
Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Стаття 179 Цивільного кодексу України визначає річ як предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно частини першої статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що за договором № 17/05 на зберігання позивачу було передано нерухоме державне майно -рибгоспи та їх гідротехнічні споруди, в т.ч. ставки.
Статтею 944 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Відносини із зберігання речей врегульовані главою 66 Цивільного кодексу України, яка не передбачає обов'язку зберігача за користування річчю, переданою йому на зберігання, вносити плату.
Натомість, статтею 946 Цивільного кодексу України передбачено внесення плати за зберігання.
Використання майна за плату врегульовані положення глави 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 глави 30 розділу УІ Господарського кодексу України та Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.
Зокрема, частини перша статті 759 Цивільного кодексу України зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно частини першої статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилученні та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за № 466/1002, гідротехнічні споруди -це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Відповідно до Закону України “Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року”, рибогосподарське підприємство (рибницьке, рибальське, рибопереробне) - суб'єкт підприємницької діяльності, основними видами діяльності якого є вилов (збирання), відтворення, вирощування, переробка риби та інших водних живих ресурсів і продукції з них, а сума, одержана від її реалізації або її окремого виду, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Довідкою № 15а-1945 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства “Черкасирибгосп”, затвердженого протоколом № 6 від 28.05.2004, зареєстрованим 31.08.2004 за № 10261050001000134 (надалі -статут від 28.05.2004) підтверджується, що видами підприємницької (господарської) діяльності позивача є діяльність риборозплідників і рибних ферм, промислове виробництво риби, ловля риби, вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, оптова і роздрібна торгівля рибою, морепродуктами і молюсками.
Таким чином, позивач не займається таким видом діяльності як зберігання, а є рибогосподарським підприємством, господарська і підприємницька діяльність якого безпосередньо пов'язана з використанням переданих йому за договором № 17/05 рибгоспів, гідротехнічних споруд і ставків за їх цільовим призначенням.
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
З вищевикладеного вбачається, що договір № 17/05 є удаваним, оскільки укладаючи його сторони мали на меті укладення договору оренди рибгоспами і гідротехнічними спорудами, ставками, що входять до них, за користування якими позивач зобов'язаний щомісячно сплачувати відповідачу плату у розмірі 7 519 грн. з ПДВ.
Частина перша статті 215 Цивільного кодексу України зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частини першої статті 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Відповідно до частини першої статті 287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо державного майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; державні підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.
Стаття 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”визначає орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук -Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; орендодавцями окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. -підприємства.
Як вбачається з наказу № 79 від 16.12.1998, статуту від 28.05.2004, позивач заснований в акціонерне товариство згідно рішення Фонду державного майна України від 04.11.1998 № 53 шляхом перетворення Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “Черкасирибгосп”у відкрите акціонерне товариство в процесі приватизації названого підприємства відповідно до Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”.
Відповідно до пункту 1.2. статуту від 28.05.2004, структурними підрозділами позивача є головне підприємство в т.ч. рибзавод в м. Черкаси, вул. Портова, 5; рибдільниця “Червона Слобода”в с. Червона Слобода, Черкаський район; рибдільниця “Степанці”в с. Степанці Канівського району; ставкове рибне господарство “Гірський Тікич”в с. Бузівка Жашківського району; ставкове рибне господарство “Худяки”в с. Худяки Черкаського району; ставкове рибне господарство “Телепино”в с. Телепино Кам'янського району; нерестово-виросне господарство “В'язівок”в с. В'язівок Городищенського району.
З наявних у матеріалах справи: листа від 14.12.2001 № 488, договору № 47 оренди державного майна від 29.01.2002, наказу Міністерства аграрної політики України і Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752, наказів Державного департаменту рибного господарства від 03.06.2003 № 114, від 05.09.2003 № 260, акту приймання -передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарських товариств від 01.09.2003, переліку гідротехнічних споруд, що передаються на баланс державного підприємства “Укрриба”вбачається, що під час приватизації до статутного фонду позивача не увійшло наступне майно:
- рибгосп “Телепіно”, до якого входять став Телепіно -1, став Телепіно -2, став зимувал, п'ять ставів Радиван, став Олянино, став Баланд -1, став Баланд -3, став Лузанівка, водовипуск;
- рибгосп “Худяки”, до якого входять лиман № 1 і лиман № 2;
- рибгосп “Гірський Тікич”, до якого входять Конели № 1 - № 7, Острожанський став, інкубцех, Бузівка № 1 - № 4, Зимовал № 1- № 5, Ольшанецький № 1 - № 3, Житецький, Великий Ольшанецький, Панський, Головне підприємство, Червона Слобода, Степанці, В'язівок.
Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України і Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752, актом приймання -передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарських товариств від 01.09.2003, переліку гідротехнічних споруд, що передаються на баланс державного підприємства “Укрриба”, вказані вище спірні рибгоспи, гідротехнічні споруди і стави були передані на баланс Державного підприємства “Укрриба”.
Відповідно до пункту 5.2. статуту Державного підприємства “Укрриба”, затвердженого 06.09.2004, зареєстрованого 09.09.2004 за № 10741050001000886, майно відповідача є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання, відповідач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту.
Частиною першою статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, з огляду на викладене вище, з урахуванням вимог статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Державне підприємство “Укрриба”не має повноважень і прав не передання в користування позивачу спірних рибгоспів, гідротехнічних споруд та ставків, оскільки орендодавцем такого майна, яке не увійшло до статутного фонду позивача під час приватизації, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
Отже, договір № 17/05 укладено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2010 року у справі № 3/201 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2010 року у справі № 3/201.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
Рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2010 року у справі № 3/201 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрриба» - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
19.10.10 (відправлено)