про відмову у забезпеченні позову
16 грудня 2024 року Справа № 915/1459/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 15736/24 від 12.12.2024) про забезпечення позову по справі
за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Вадима Благовісного, 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави
до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Рамазанов Мубариз Абдурахман огли, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання рішення незаконним та його скасування
без повідомлення (виклику) учасників
1. Предмет та підстави позову.
До Господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Миколаївської міської ради № 12/149 від 14.12.2021 "Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва".
Стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
Підставою позову прокуратурою зазначено обставини порушення вимог законодавства під час розпорядження земельною ділянкою комунальної власності на території міста Миколаєва.
Рішенням Миколаївської міської ради від 24.02.2006 № 43/30 приватному підприємцю Рамазанову Мубаризу Абдурахман-огли (далі - ФОП Рамазанов М.А. огли) затверджено технічну документацію із землеустрою для укладання договору оренди, що посвідчує право на земельну ділянку загальною площею 1700 кв. м для обслуговування автостоянки по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької.
На підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою і ФОП Рамазановим М.А. огли укладено договір оренди землі № 4117 від 03.04.2006, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 загальною площею 1700 кв.м. строком на 10 років, тобто до 28.02.2016.
Прокуратура зазначає, що ФОП Рамазанов М.А. огли не використав переважене право на поновлення вказаного договору та за відсутності рішення про продовження (поновлення) терміну оренди, додаткової угоди до договору оренди продовжував використовувати земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, по справі № 915/457/21 позов прокурора задоволено та зобов'язано ФОП Рамазанова М.А. огли повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1700 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 по вул. Водопійній (Комінтерна) ріг вул. Новобузької.
Судове рішення по справі № 915/457/21 не виконано.
Разом з тим, Миколаївська міська рада, будучи стороною у справі № 915/457/21, достовірно знаючи про наявність судового рішення від 05.08.2021, тобто в період між ухваленням рішення першої інстанції та за 6 днів до прийняття рішення судом апеляційної інстанції, 14.12.2021 прийняла рішення № 12/149 про продовження ФОП Рамазанову М.А. огли на 10 років, з дати прийняття рішення, оренду земельної ділянки площею 1700 кв. м з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014, відведеної рішенням ради від 24.02.2006 № 43/30, по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва.
Посилаючись на ст. 124, 134 ЗК України, прокуратура зазначає, що земельні торги щодо продажу права на оренду вказаної земельної ділянки в порядку ст.ст. 135-139 ЗК України не проводились. Отже, попри вимоги законодавства та наявність судового рішення у справі № 915/457/21, оскаржуваним рішенням Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 підприємцю надано в оренду у поза конкурентному порядку вільну від забудови земельну ділянку площею 1700 кв.м.
Отже, рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує встановлений порядок набуття права оренди земельної ділянки комунальної власності, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 83, 96, 122, 124, 134, 152, 155 ЗК України, ст. 15-17, 21, 393 ЦК України та судовою практикою.
2. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2024 позовну заяву (вх. № 14649/24 від 22.11.2024) Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави до відповідача Миколаївської міської ради про визнання рішення незаконним та його скасування залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 21.01.2025. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Рамазанова Мубариз Абдурахман огли.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2024 заяву Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. № 15313/24 від 04.12.2024) та додані до неї документи повернуто заявнику Окружній прокуратурі міста Миколаєва.
3. Заява про забезпечення позову.
12.12.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва надійшла заява (вх. №15736/24 від 12.12.2024) про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходів з метою забезпечення позову заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва шляхом:
- заборони Миколаївській міській раді та фізичній особі-підприємцю Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли укладати будь-які договори щодо земельної ділянки комунальної власності площею 1700 кв. м з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014, по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва, в тому числі на підставі рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149, про зміни до договору оренди землі від 03.04.2006 № 4117 або додаткової угоди до нього.
Підставами подання заяви про забезпечення позову прокуратурою зазначено наступні обставини.
На земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна, що перебувають у приватній власності ФОП Рамазанова М.А. огли. Крім того, відповідно до оскаржуваного рішення ради спірна земельна ділянка є незабудованою.
Попри вимоги законодавства та наявність судового рішення у справі № 915/457/21, оскаржуваним рішенням Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 Підприємцю надано в оренду у поза конкурентному порядку вільну від забудови земельну ділянку площею 1700 кв.м. Вказане рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 фактично нівелює рішення господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 № 915/457/21 та є підставою для укладення додаткової угоди до договору оренди землі (хоча останній припинив свою дію ще 28.02.2016) та договору про зміни щодо спірної земельної ділянки комунальної власності.
Прокуратура вважає, що у діях ФОП Рамазанова М.А. огли вбачається послідовна реалізація незаконного наміру отримати право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 у поза конкурентному порядку з використанням передбаченої ч. 2 ст. 134 ЗК України можливості отримати в оренду без земельного аукціону ділянку комунальної власності. Це призведе до неможливості реального захисту інтересів держави шляхом виконання судового рішення за умов задоволення позову прокурора.
Крім того, прокуратура зазначає, що ФОП Рамазанов М.А. огли звернувся до Господарського суду Миколаївської області про визнання договору про зміни до договору оренди землі від 03.04.2006 № 4117, яким передбачено поновлення договору на 10 років до 14.12.2031, укладеним.
Вказане свідчить про очевидні дії останнього, будь-яким чином перешкодити виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 про повернення Миколаївській міській раді земельної ділянки площею 1700 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 по вул. Водопійній (Комінтерна) ріг вул. Новобузької та демонтаж належного ФОП Рамазанов М.А. огли автостоянки та паркану, розташованих на орендованій земельній ділянці, а також в подальшому створення можливості використання вказаної земельної ділянки без проведення належної процедури для її законного використання.
Прокуратура вважає, що з метою недопущення використання земельної ділянки з порушенням встановленого порядку набуття права оренди на неї та невиконанню рішення суду, відповідно до статей 136, 137 ГПК України наявні підстави для вжиття заходу забезпечення позову у такому виді: заборонити Миколаївській міській раді та фізичній особі-підприємцю Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли укладати будь-які договори щодо земельної ділянки комунальної власності площею 1700 кв. м з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014, по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва, в тому числі на підставі рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 №12/149, про зміни до договору оренди землі від 03.04.2006 №4117 або додаткової угоди до нього.
Прокуратура вважає, що обраний спосіб забезпечення позову унеможливить вжиття дій з боку ФОП Рамазанова М.А. огли щодо використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014.
Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення виконання рішення господарського суду Миколаївської області та неможливість використання вказаної земельної ділянки останнім без проведення належної процедури.
Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання судовим рішенням законної сили може істотно ускладнити (в разі задоволення позовних вимог) поновлення порушених інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
Пропозиції щодо зустрічного позову відсутні.
Заява обґрунтована приписами ст. ст. 124, 134, 135-139 ЗК України, ст. 136, 137, 141 ГПК України.
До заяви про вжиття заходів забезпечення позову прокуратурою надано докази сплати судового збору у сумі 1 211, 20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2008 від 27.11.2024 на суму 1 211, 20 грн.
3. Розгляд заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).
Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19, постанова КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
5. Висновки суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним і скасування рішення Миколаївської міської ради № 12/149 від 14.12.2021 "Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва".
Отже, прокуратурою пред'явлено до господарського суду позов з вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.
Судом встановлено, що 03.04.2006 між Миколаївською міською радою і ФОП Рамазановим М.А. огли укладено договір оренди землі № 4117 від 03.04.2006, відповідно до умов п. 1.1, п. 2.1 якого на підставі рішення від 24.02.2006 № 43/30 в оренду передано земельну ділянку для обслуговування автостоянки по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької /Ленінський район/ загальною площею 1700 кв.м.
Пунктом 1 оскаржуваного рішення Миколаївської міської ради № 12/149 від 14.12.2021 "Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва" вирішено продовжити ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли на 10 років з дати прийняття рішення оренду земельної ділянки площею 1 700 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:06:029:0014, код КВЦПЗ В.03.07), відведеної рішенням міської ради від 24.02.2006 № 43/30 по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 22.11.2021 № 50276/12.01-47/21-2 (незабудована земельна ділянка).
Замовнику:
- укласти договір про зміни до договору оренди землі в управлінні земельних ресурсів Миколаївської міської ради;
- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки;
- виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 ЗК України.
Підставою позову прокуратурою зазначено обставини щодо порушення вимог законодавства під час розпорядження земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 4810136900:06:029:0014 на території міста Миколаєва, а саме в порушення ст. 124, 134 ЗК України вільну від забудови земельну ділянку комунальної власності надано в оренду у поза конкурентному порядку.
Проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі, а також наведені прокуратурою підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.
В заяві про забезпечення позову прокуратурою зазначено, що ФОП Рамазанов Мубариз Абдурахман-Огля звернувся до суду із позовом про продовження строку дії договору оренди. Інформацію про справу до заяви прокуратурою не подано.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Так, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/1185/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Рамзанова Мубариза Абдурахман-огли до відповідача Миколаївської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2024 (суддя Смородінова О. Г.) відкрито провадження у справі № 915/1185/24.
Предметом спору у справі № 915/1185/24 є вимога про визнання договору про зміни до договору оренди землі від 03.04.2006 № 4117, укладеного між фізичною особою-підприємцем Рамзановим Мубаризом Абдурахман-огли та Миколаївською міською радою, та зареєстрованого у Миколаївській міській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.04.2006 за № 040600100257, укладеним у редакції, запропонованій позивачем. Зокрема, пункт 1 запропонованої позивачем редакції договору про зміни до договору оренди у вищевказаній господарській справі викладено в такій редакції: "Миколаївська міська рада продовжує ФОП Рамазанову Мубаризу Абдурахман-огли на 10 років з дати прийняття рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 оренду земельної ділянки площею 1700 кв.м (кадастровий номер 4810136900:06:029:0014, код КВЦПЗ: В.03.07), відведеної рішенням міської ради від 24.02.2006 № 43/30 по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 22.11.2021 № 50276/12.01-47/21-2 (незабудована земельна ділянка)".
Прокуратура у даній справі № 915/1459/24, звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, просить суд заборонити відповідачу та третій особі укладати будь-які договори щодо земельної ділянки комунальної власності площею 1 700 кв. м з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014, в тому числі на підставі рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149, про зміни до договору оренди землі від 03.04.2006 № 4117 або додаткової угоди до нього.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Отже, фактично подана прокуратурою у даній справі № 915/1459/24 заява про вжиття заходів забезпечення позову спрямована на перешкоджання здійснення судочинства в іншій господарській справі № 915/1185/24. За правилами ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається у конкретній справі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Водночас, в спірному випадку, заява про вжиття заходів забезпечення позову подана у справі № 915/1459/24, рішення в якій не вимагатиме примусового виконання, натомість вжиття заходу забезпечення позову у виді заборони вчинення дій відповідачу та третій особі щодо укладання договорів про змін до договору оренди землі фактично спрямовано на надання оцінки обґрунтованості заявлених позовних вимог в іншій господарській справі № 915/1185/24 (захід забезпечення позову у даній справі № 915/1459/24 є тотожним позовним вимогам в справі № 915/1185/24). При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову ані в справі, в якій подана відповідна заява про забезпечення позову (№ 915/1459/24), ані в інших судових справах, які перебувають в провадженні суду (зокрема, справа № 915/1185/24), не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті в кожній окремій справі і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, прокуратура просить суд заборонити відповідачу та третій особі укладати будь-які договори про зміни до договору оренди землі щодо спірної земельної ділянки, проте, прокуратурою не доведено яким чином вказаний захід співвідноситься з предметом позову у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні заяви про забезпечення позову судом відмовлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви (вх. № 15736/24 від 12.12.2024) про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.
Ухвалу підписано 16.12.2024
Суддя Е.М. Олейняш