01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.10.2010 № 51/136
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Михальченко В.М. (дов. № 1607-02 від 16.07.2010 р.);
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Дизайн Про Плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2010
у справі № 51/136 ( .....)
за позовом ТОВ "Дизайн Про Плюс"
до ТОВ "Група Вектор"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 206 795,56 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від11.08.2010 р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Група Вектор” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн Про Плюс” 115 300 грн. заборгованості з орендної плати, 9044 грн. заборгованості з відшкодування електроенергії, 7194,31 грн. пені, 8131,49 грн. інфляційних нарахувань, 2263,49 грн. - 3 % річних; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права. Так, судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами по справі було укладено договір оренди нежилого приміщення № 20/4-2009 від 28.05.2009 р. Згідно п. 5.1 укладеного договору був встановлений розмір орендної плати, яку щомісяця необхідно сплачувати. За даним договором орендна плата сплачується у безготівковому порядку протягом трьох календарних днів після виставлення рахунку-фактури.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що за укладеним договором сторони самостійно узгодили підставу для оплати рахунків-фактур, оскільки рахунок-фактура є підставою тільки для оплати за електроенергію, водопостачання, телефонні рахунки, експлуатаційні витрати.
Позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов'язання за договором, крім того, суд встановив, що між сторонами за договором були підписанні акти здачі-приймання робіт, які знаходяться в матеріалах справи. Тобто на підставі вказаних актів відповідач зобов'язаний був оплатити виконані роботи.
Однак суд першої інстанції не взяв до уваги наявність підписаних актів виконаних робіт № ДП-0000049 від 30.10.2009 р. на 15000 грн., № ДП-0000052 від 30.11.2009 р. на суму 15 000 грн., № ДП-0000059 від 31.12.2009 р. на суму 15 000 грн., і відмовив у стягненні з відповідача заборгованості по орендній платі за цими актами.
Висновок суду про те, що рахунки-фактури відповідачу направлялися не в день їх підготовки, а 30.09.2009 р. призвело до помилкового визначення періоду для нарахування пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
Крім того, надані позивачем розрахунки суми пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних не відповідають розрахункам, що зроблені судом.
Представник відповідача не надав суду відзив на апеляційну скаргу, у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений, про що свідчать відповідні штампи апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 16.09.2010 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали від 30.09.2010 р. про відкладення розгляду апеляційної скарги з відміткою про відправку документів, причин неявки представника у судове засідання не надано. Неявка представника не перешкоджає подальшому розгляду апеляційної скарги, подальше відкладення розгляду апеляційної скарги призведе до затягування її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд встановив наступне.
У травні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Дизайн Про Плюс” звернулося до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Група Вектор” 206 795,56 грн. заборгованості за договором оренди нежилого приміщення від 28.05.2009 р. № 20/4-2009 та за додаткового угодою № 1 від 01.10.2009 р. до договору оренди № 20/4-2009, яка складається з 169 344 грн. заборгованості з орендної плати та відшкодування електроенергії, 14 209,49 грн. інфляційних втрат, 3 827,93 грн. - 3 % річних, 19 414,14 грн. пені.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Група Вектор” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн Про Плюс” 115 300 грн. заборгованості з орендної плати, 9044 грн. заборгованості з відшкодування електроенергії, 7194,31 грн. пені, 8131,49 грн. інфляційних нарахувань, 2263,49 грн. - 3 % річних; в іншій частині позову відмовлено.
Дослідивши всі докази по справі, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2009 р. між сторонами по справі було укладено договір оренди нежилого приміщення № 20/4-2009.
Відповідно до п. 1 укладеного договору орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове користування виробничий цех, що використовується орендарем під виробництво, загальна площа якого становить 1200 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Дзержинського,1-б.
Як передбачено п.п. 4.1 - 4.2 укладеного договору № 20/4-2009, об'єкт передається в оренду за актом приймання-передачі з 01.06.2009 р. по 01.05.2010 р. Термін оренди може бути скорочений або продовжений за взаємною згодою сторін, висловленою шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.
Відповідно до п.п. 5.1-5.3 договору оренди від 28.05.2009 р. розмір орендної плати за об'єкт, що передається в оренду становить 43 200 грн., у тому числі 20 % ПДВ у сумі 7 200 грн. Орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 3-х календарних днів після виставлення рахунку-фактури. Розмір орендної плати може переглядатися сторонами за згодою сторін шляхом підписання письмової додаткової угоди до даного договору.
Згідно п. 7.1 вказаного договору оренди обов'язок орендаря нести всі витрати з експлуатації об'єкта, що передається в оренду (сплачувати рахунки спеціалізованих організацій за електроенергію, водопостачання, телефонні рахунки, експлуатаційні витрати), шляхом перерахування відповідних сум орендодавцеві на підставі додаткових рахунків, що виставлятимуться орендодавцем.
За змістом п. 11.4 договору оренди він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.05.2010 р., але не інакше, як до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як встановлено, позивач передав відповідачу зазначене нежиле приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2009 р.
Між сторонами по справі були підписані такі акти здачі-прийняття робіт, зокрема: від 01.09.2009 р. № Дп-0000036 на суму 43 200 грн., від 01.09.2009 р. № Дп-0000037 на суму 37 500 грн., від 31.07.2009 р. № Дп-0000027 на суму 7 500 грн., від 01.09.2009 р. № Дп-0000038 на суму 43 200 грн., від 30.09.2009 р. № Дп-0000039 на суму 43 200 грн., від 01.09.2009 р. № Дп-0000040 на суму 9 044 грн.,
Позивач направив відповідачу лист від 29.09.2009 р., в якому запропонував останньому сплатити 174 344 грн. заборгованості за укладеним договором оренди на підставі зазначених актів здачі-прийняття робіт.
01.10.2009 р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 20/4-2009.
У додатковій угоді № 1 сторони виклали п. 1.3 договору оренди від 28.05.2009 р. в новій редакції: загальна площа об'єкта, що передається в оренду становить 500 м.кв.; а також п. 5.1, за яким розмір щомісячної орендної плати за весь об'єкт, що передається в оренду становить 15 000 грн., у тому числі 20 % ПДВ у сумі 2 500 грн.
Після укладення додаткової угоди сторони 01.10.2009 р. підписали акт прийому-передачі нежилого приміщення, за яким відповідач передав позивачу нежиле приміщення площею 700 м.кв. у будинку, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1-б.
31.12.2009 р. сторонами було підписано акт прийому-передачі нежилого приміщення, за яким відповідач передав позивачу нежиле приміщення площею 500 м.кв. у вказаному будинку.
Крім того, між сторонами були додатково підписані акти здачі-прийняття робіт, а саме, від 30.10.2009 р. № Дп-0000049 на суму 15 000 грн., від 30.11.2009 р. № Дп-0000052 на суму 15 000 грн., від 31.12.2009 р. № Дп-0000059 на суму 15 000 грн.
Як було встановлено, за період з червня 2009 р. до грудня 2009 р. розмір орендної плати за укладеним договором оренди від 20/4-2009 становив 217 800 грн.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури зі сплати орендної плати на суму 172 800 грн. за червень-вересень 2009 р., а також рахунки-фактури на відшкодування витрат по електроенергії за червень - серпень 2009 р. на суму 9 044 грн., зокрема; рахунки-фактури від 01.06.2009 р. № Дп-000046 за оренду приміщення за червень 2009 р. на суму 43 200 грн., від 15.07.2009 р. № Дп-0000050 за оренду приміщення за липень 2009 р. на суму 43 200 грн., від 03.08.2009 р. № Дп-0000067 за оренду приміщення за серпень 2009 р. на суму 43 200 грн., від 01.09.2009 р. № Дп-0000069 від 01.09.2009 р. за оренду приміщення за вересень 2009 р. на суму 43 200 грн., від 01.09.2009 р. № Дп-0000070 з відшкодування витрат по електроенергії за червень, липень, серпень 2009 р. на суму 9 044 грн.
Як вбачається з виписок банківського рахунку від 16.07.2009 р. та від 29.09.2009 р., які знаходяться в матеріалах справи, відповідач розрахувався з позивачем частково, в сумі 57 500 грн., з яких 50 000 грн. орендної плати за липень, серпень 2009 р. та 7 500 грн. згідно з рахунком № Дп-0000050 від 15.07.2009 р.
З вищезазначеного випливає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за укладеним договором оренди.
На підставі викладеного позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 160 300 грн. заборгованості з орендної плати та 9 044 грн. заборгованості з відшкодування електроенергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як передбачено ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачаних законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Також ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належними доказами доведено, що виставленні позивачем рахунки-фактури відповідачу за оренду приміщення за червень-вересень 2009 р. на суму 172 800 грн. були сплачені останнім частково в сумі 57 500 грн., а тому заборгованість відповідача складає 115 300 грн.
Крім того, відповідач не сплавив рахунки-фактури з відшкодування витрат по електроенергії у розмірі 9 044 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість по орендній платі підлягає частковому задоволенню у розмірі 115 300 грн., а відшкодування витрат по електроенергії у розмірі 9 044 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просив стягнути з відповідача 19 414,14 грн. пені.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За п. 9.1 укладеного договору оренди у випадку виникнення прострочення зі сплати орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.
Розмір пені у сумі 7 194,31 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, умовам укладеного договору, при цьому, правильно враховано часткове задоволення позову та помилку позивача у визначенні періодів нарахування пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за укладеною угодою.
Розрахунок індексу інфляції у сумі 8 131,49 грн. та 3 % річних за час прострочення платежу у сумі 2 263,49 грн. не суперечить чинному законодавству, правильно нараховано з урахуванням вірного періоду прострочення.
Оскільки згідно з умовами укладеного договору орендна плата сплачується відповідачем після виставлення позивачем відповідних рахунків-фактур, доводи позивача про неправомірну відмову в частині заявлених вимог є необґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було правомірно задоволено частково даний позов, стягнуто з відповідача 115 300 грн. заборгованості по орендній платі, 9 044 грн. заборгованості з відшкодування електроенергії, 7 194,31 грн. пені, 8131,49 грн. інфляційних втрат, 2 263,49 грн. трьох процентів річних та відмовлено в задоволенні вимог стосовно стягнення частини заборгованості по орендній платі, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м.Києва від11.08.2010р. у справі №51/136 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Справу № 51/136 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
19.10.10 (відправлено)