61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
18.12.2024 Справа №905/1301/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовною заявою: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", м.Краматорськ, Донецька область
до відповідача -1: Фізичної особи - підприємця Кашуби Артема Володимировича, м.Маріуполь, Донецька область
до відповідача -2: ОСОБА_1 , м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості в сумі 124981,90грн
Суть справи:
Позивач, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача -1 Фізичної особи - підприємця Кашуби Артема Володимировича та до відповідача -2 ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в сумі 124981,90грн за договором кредитної лінії №104.10-35/К-111/21 від 17.06.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем -1 умов договору кредитної лінії №104.10-35/К-111/21 від 17.06.2021 за державними програмами "Доступні кредити 5-7-9%", "Державні гарантії на портфельній основі на 2020 рік", виконання зобов'язання за яким забезпечені порукою відповідача -2 на підставі укладеного договору поруки від 17.06.2021 №104.10-35/П-202/21, а також частково гарантією держави згідно індивідуальної гарантії в розмірі 50% від суми кредиту.
Ухвалою від 22.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає про неможливість надсилання на поштові адреси відповідачів копії ухвали від 22.10.2024 в паперовому вигляді рекомендованим листом із повідомленням про вручення у зв'язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділеннями поштового зв'язку в м.Маріуполі, Донецької області в умовах воєнного стану, а також до електронних кабінетів в системі "Електронний суд" у зв'язку з їх відсутністю. Зміну місцезнаходження/місця реєстрації відповідачів не встановлено.
Копія ухвали від 22.10.2024 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі.
Електронний примірник ухвали від 22.10.2024 доставлено на електронну скриньку відповідача -2, про що в автоматизованій системі бази даних «Діловодство господарського суду» сформовано довідку «про доставку електронного листа».
Електронний примірник ухвали від 22.10.2024 не доставлено на електронну скриньку відповідача -1, про що в автоматизованій системі бази даних «Діловодство господарського суду» сформовано довідку «про помилку доставки електронного листа».
При цьому суд зазначає про неможливість повідомлення відповідачів про розгляд справи телефонограмою, оскільки за номерами телефонів, які зазначені у позовній заяві та наявні в матеріалах справи, зв'язок не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ним вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачів про розгляд справи.
Відповідачі заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні не висловили, відзивів до суду не направили.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
17.06.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - банк, позивач у справі) та фізичною особою - підприємцем Кашубою Артемом Володимировичем (далі - позичальник, відповідач-1 у справі) укладений договір кредитної лінії №104.10-35/К-ІІІ/21 (далі - договір) за державними програмами "Доступні кредити 5-7-9%", "Державні гарантії на портфельній основі на 2020 рік".
Відповідно до пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 3.8 договору банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором. Сума та валюта максимального ліміту кредитування 250000,00грн. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 16 червня 2024 року.
У пункті 3.3 договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:
- до 15.04.2022 діючий ліміт 250000,00грн;
- 16.04.2022 - 15.05.2022 (включно) діючий ліміт 166666,00грн;
- 16.05.2022 - 15.06.2022 (включно) діючий ліміт 83332,00грн;
- 16.06.2022 (включно) діючий ліміт 0,00грн;
- 17.06.2022 - 15.04.2023 (включно) діючий ліміт 250000,00грн;
- 16.04.2023 - 15.05.2023 (включно) діючий ліміт 166666,00грн;
- 16.05.2023 - 15.06.2023 (включно) діючий ліміт 83332,00грн;
- 16.06.2023 (включно) діючий ліміт 0,00грн;
- 17.06.2023 - 15.04.2024 (включно) діючий ліміт 250000,00грн;
- 16.04.2024 - 15.05.2024 (включно) діючий ліміт 166666,00грн;
- 16.05.2024 - 15.06.2024 (включно) діючий ліміт 83332,00грн.
Згідно з пунктом 3.4. договору виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується порукою поручителя.
Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (пункт 3.9 договору).
Пунктом 3.11 договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором. Також позичальник зобов'язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3 цього договору.
Відповідно до підпункту 3.5.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною. Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пунктах 3.5, 3.16 договору.
Відповідно до пунктів 3.16, 3.19 договору, позичальник щомісяця забезпечує сплату повної суми процентів за користування кредитом та перерахування коштів для погашення заборгованості (в тому числі погашення простроченої заборгованості) на рахунок банку та банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості позичальника за відповідним зобов'язанням.
Згідно з пунктами 4.3.1, 4.3.2 договору, позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, укладеними з банком. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (пункт 8.6. договору).
З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за договором кредитної лінії, 17.06.2021 між АТ "Ощадбанк" (кредитор, банк, позвач у справі), фізичною особою - підприємцем Кашубою Артемом Володимировичем (боржник, відповідач -1 у справі) та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №104.10-35/П-202/21 (далі - договір поруки).
Згідно з умовами пункту 2.1 договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'ячався перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов'язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (підпункт 3.2.2 договору поруки).
Підпунктом 3.2.3 договору поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункт 3.2.6 договору поруки).
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) поручителю вимогу (підпункт 3.2.4 договору поруки).
У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом та направив поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов'язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов'язання, що підлягає виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7 - 3.2.8 договору поруки).
Відповідно до підпункту 3.3.5 договору поруки виконання зобов'язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобовязання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.
Підпунктами 10.1.1, 10.1.2, 10.1.3., 10.3.1 договору поруки врегульовано таке:
- цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 (десяти) років з моменту його підписання сторонами;
- до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, відповідно до умов кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років;
- закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце при виконанні договору.
- дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін (за бажанням).
Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в п.п.10.3.1. цього договору, або з моменту повного виконання зобов'язання за кредитним договором (п. 10.3.2).
Окрім цього, виконання позичальником зобов'язання за договором частково, згідно ставки індивідуальної гарантії, забезпечено гарантією держави.
Так, на підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" (далі - Порядок № 1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" (далі - Постанова № 1317) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб'єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.
Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році є:
- агент - АТ "Укрексімбанк", якому гарант відповідно до порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою.
- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів;
Принципал - суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 (далі - гарант) та АТ "Ощадбанк" (далі - бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (далі - договір гарантії).
За умовами пункту 2.1 договору гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3 договору гарантії, гарантія надається за кредитом, включеним до Портфеля. Гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладання цього договору.
Згідно з пунктом 2.5 договору гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом.
Пункт 2.7 договору гарантії встановлює, що у разі настання гарантійного випадку гарант зобов'язаний сплатити на користь бенефіціара ССГ згідно з вимогами розділу V цього договору.
За визначенням пункту 1.1. договору гарантії:
Гарантійний випадок - (принципал не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль); ССГ - сума сплати за гарантією.
Пунктами 3.1 - 3.3 договору гарантії передбачено, що з метою включення кредитів до портфеля бенефіціар формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля (в тому числі ті, які вже включені до портфеля).
Бенефіціар формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов'язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.
У пункті 5.1 договору гарантії визначено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Відповідно до пункту 5.5 договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання визначених договором вимог.
Сума сплати за гарантією визначається за формулою (пункт 1.1 договору гарантії):
ССГ = Еп 1 ПЗі * СІГі/100,
де ПЗі прострочена заборгованість за основним боргом за і-им кредитом, включеним до портфеля, за яким настав та триває гарантійний випадок;
СІГ ставка індивідуальної гарантії за і-им кредитом, включеним до портфеля.
Згідно з пунктом 6.1 договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому чслі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.
Пунктом 6.3 договору гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому чслі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість приниципала перед державним бюджетом.
Робота зі стягнення з принципала простроченої заборгованості перед державою проводиться бенефіціаром на підставі Порядку, статей 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та цього договору (пункт 6.6 договору гарантії).
Відповідно до пунктів 6.8 - 6.9 договору гарантії, на суму простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом. Пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати, залежно від того, яка з дат настає раніше.
У пунктах 13.13 - 13.14 договору гарантії сторони передбачили, що договір гарантії вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за бажанням), а діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
За таких обставин, кредит був включений АТ "Ощадбанк" до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу 6 договору гарантії, 17.06.2021 АТ "Ощадбанк" уклав з позичальником додатковий договір №1 (далі - додатковий договір) до договору, в якому сторони доповнили останній наступними положеннями:
- позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (пункт 2.2.1.2 додаткового договору);
- позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов'язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком №1151 та договором про надання гарантії (пункт 2.2.1.3 додаткового договору);
- позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості позичальника перед державою нараховується за кожен календарний день прострочення пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України (пункт 2.2.1.4 додаткового договору);
- позичальник визнає та підтверджує, що банк у відповідності до норм Порядку та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені (пункт 2.2.1.5 додаткового договору);
- позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум та нарахованої пені (пункт 2.2.1.6 додаткового договору).
За твердженнями позивача на виконання умов пунктів 2.1, 3.2., 3.9, договору та на підставі письмової заяви позичальника банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 250000,00грн. шляхом перерахування 18.06.2021 коштів позичальнику на його поточний рахунок НОМЕР_1 . На підтверджується перерахування кредитних коштів надано виписку по рахунку.
Однак, позичальником допущено порушення умов договору в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом та прострочення сплати тіла кредиту. У зв'язку з цим 25.09.2023 банком на електронну адресу було направлено позичальнику вимогу про відкликання кредиту. Вимогою банк повідомив про розмір простроченої заборгованості та встановлював строк для погашення заборгованості в сумі 311815,59грн. - протягом 25 днів з дати направлення банком цієї вимоги. Проте, вимога банку залишилася без виконання.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку (а саме - позичальник прострочив виконання зобов'язань більше 90 календарних днів), АТ "Ощадбанк" в порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 договору гарантії, направив Гаранту (з копією Агенту) вимогу №31 від 04.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 125000,00грн.
03.01.2024 за результатами розгляду зазначеної вимоги Гарант перерахував Банку суму у розмірі 125000,00грн. для відшкодування за кредитною операцією.
На виконання п. 6.1 договору гарантії банк спрямував отримані кошти у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та відобразив в обліку виникнення простроченої заборгованості 125000,00грн.
22.05.2024 шляхом проведення договірного списання було здійснено погашення заборгованості перед державою в сумі 18.10грн.
31.07.2024 банк направив на адресу позичальника та поручителя повідомлення про виникнення простроченої заборгованості та вимагав її погашення у встановлений строк. У повідомленнях банк повідомляв позичальника та поручителя про виникнення з 03.01.2024 за договором кредитної лінії №104.10-35/К-111/21 від 17.06.2021 простроченої заборгованості перед державою на суму 124981,90грн та перехід до держави прав кредитора за договором кредитної лінії №104.10-35/К-111/21 від 17.06.2021, договором поруки №104.10-35/П-202/21 від 17.06.2021 (у розмірі частини обов'язку, що була виконана гарантом) та вимагав погашення заборгованості у встановлений строк. Проте, зазначені повідомлення залишені адресатами без будь-якого задоволення або реагування.
Вказане стало підставою для звернення банку з позовом у цій справі. Посилаючись на вказані обставини банк просить стягнути солідарно з позичальника та поручителя заборгованість перед державою за договором, яка виникла 03.01.2024 внаслідок сплати Гарантом суми за гарантією в розмірі 124981,90грн та станом на 16.09.2024 обліковується на рахунку НОМЕР_2 в банку. Суду надані розрахунок заборгованості за боргом перед гарантійними виплатами здійсненими Державою станом на 16.09.2024 та виписки з рахунків обліку заборгованості за договором.
У позовній заяві банком зазначено про те, що прострочена заборгованість позичальника перед державою виникла 03.01.2024, тобто в період воєнного стану, тому банк не нараховує (не заявляє) на неї пеню у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, з огляду на приписи пункту 22-4 Розділу VI БК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, у разі виникнення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію, пеня та інші штрафні санкції не нараховуються.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суду виходить з такого:
Предметом судового розгляду є спір з правовідносин кредиту, що виник у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК україни) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Водночас сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (статті 6, 627, 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено судом, 17.06.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та фізичною особою - підприємцем Кашубою Артемом Володимировичем був укладений договір кредитної лінії №104.10-35/К-111/21.
У відповідності до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Відповідач заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
Суд враховує, що кредитний договір №104.10-35/К-111/21 від 17.06.2021 або окремі його умови є чинними і недійсними в установленому законом порядку не визнавалися, а тому підлягають виконанню сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).
Згідно з частиню 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом та зазначено вище, на виконання умов пунктів 1.1, 2.1, договору та шляхом перерахування коштів позичальнику, що підтверджується випискою по рахунку.
Однак, позичальником допущено порушення умов договору в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом (порушення пунктів 3.5, 3.6, 3.7, 3.16 договору), а також в подальшому сплати тіла кредиту (порушення пунктів 3.3, 3.11 договору) у відповідності до графіка зменшення діючого ліміту кредитування.
У відповідності до п.п.3.13., 3.13.2 договору, банк має право призупинити надання кредиту (траншу) або відмовитись від надання позичальнику кредиту (траншу) частково або в повному обсязі, відкликати кредит, або вимагати дострокового повернення суми (траншу) та сплати суми всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (траншу) (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо, зокрема: позичальник вчасно не здійснив погашення основної суми боргу або її частини або не забезпечив сплату процентів в порядку та способи визначені договором та з урахуванням Програми або не здійснив погашення будь-яких інших сум, які підлягають сплаті за цим договором.
25.09.2023 враховуючи невиконання позичальником свого зобов'язання по договору, наявність простроченої заборгованості, банком на електронну адресу було направлено позичальнику Вимогу про відкликання кредиту. Серед іншого, в даному листі, банк повідомляв про розмір простроченої заборгованості та встановлював строк для погашення заборгованості. Проте, протягом встановленого строку вищевказана вимога банку залишилася без виконання, порушення умов кредитного договору позичальником усунуті не були.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку (а саме - позичальник прострочив виконання зобов'язань більше 90 календарних днів), АТ "Ощадбанк" в порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 договору гарантії, направив Гаранту (з копією Агенту) вимогу №31 від 04.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 125000,00грн.
03.01.2024 за результатами розгляду зазначеної вимоги Гарант перерахував Банку суму у розмірі 125000,00грн. для відшкодування за кредитною операцією.
На виконання п. 6.1 договору гарантії банк спрямував отримані кошти у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та відобразив в обліку виникнення простроченої заборгованості 125000,00грн.
22.05.2024 шляхом проведення договірного списання було здійснено погашення заборгованості перед державою в сумі 18.10грн.
31.07.2024 банк направив на адресу позичальника та поручителя повідомлення про виникнення простроченої заборгованості та вимагав її погашення у встановлений строк. У повідомленнях банк повідомляв позичальника та поручителя про виникнення з 03.01.2024 за договором кредитної лінії №104.10-35/К-111/21 від 17.06.2021 простроченої заборгованості перед державою на суму 124981,90грн та перехід до держави прав кредитора за договором кредитної лінії №104.10-35/К-111/21 від 17.06.2021, договором поруки №104.10-35/П-202/21 від 17.06.2021 (у розмірі частини обов'язку, що була виконана гарантом) та вимагав погашення заборгованості у встановлений строк. Проте, зазначені повідомлення залишені позичальником та поручителем без будь-якого задоволення або реагування.
Суду надані розрахунок заборгованості за боргом перед гарантійними виплатами здійсненими Державою станом на 16.09.2024 та виписки з рахунків обліку заборгованості за договором.
Відповідно до положень додаткового договору сторони, приймаючи юридичний факт існування позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.
Зокрема, позичальник обізнаний, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені Гарантією, а також визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов'язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходить права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно з процедур, встановлених Порядком надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271.
Тобто, підписання даного договору свідчить про те, що банк та позичальник домовились про те, що кредит буде забезпечено державою.
Законодавством передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень законодавства, зокрема, частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою, гарантією.
Статтею 553 ЦК України передбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Приписами статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Враховуючи невиконання позичальником своїх договірних зобов'язань, а також з огляду на вищевказані положення закону та умови договорів поруки, у позивача виникло право вимоги до поручителя щодо погашення заборгованості, а у поручителя - виникнення солідарного з позичальником обов'язку повернути суму заборгованості за договором у повному обсязі.
Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 ГК України, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.
У пункті 15-1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України закріплено визначення поняття "гарантійне зобов'язання", яке становить собою зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом, залученим під державну гарантію.
Згідно з пунктом 4 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України).
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.
Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 6 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" (далі - Закон) Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.
Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно зі статтею 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною першою статті 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту (ч. 2 ст. 346 ГК України).
Абзацом 1, 2 частини 1 статті 17 Бюджетного кодексу України визначеного, що державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб'єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань; строк дії гарантії.
Обов'язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб'єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором перед банком-кредитором.
Абзац 5 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України чітко визначає, що прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.
Відповідно до положень статті 6-1 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5 000 000 тис. гривень, як виняток з положень статті 17 Бюджетного кодексу України, можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі).
З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" на рівні агента в особі акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", на період з 23.12.2020 по 31.12.2025.
Постановою №1317 АТ "Ощадбанк" включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2020 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства "Державний ощадний банк", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261, АТ "Ощадбанк" є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі між Міністерством фінансів України та АТ "Ощадбанк" оформлений шляхом укладення договору № 13010-05/271 від 31.12.2020 та визначає обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань.
Відповідно до пункту 2.1 договору гарантії гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля (сукупності всіх кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією).
Пунктом 2.3 договору гарантії чітко встановлено, що гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладення цього договору.
У разі настання гарантійного випадку гарант зобов'язаний сплатити на користь бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогами розділу V "Сплата коштів за гарантією" договору гарантії (пункт 2.7 договору гарантії)
Під гарантійним випадком розуміється ситуація при якій принципал не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль.
З метою включення кредитів до портфеля бенефіціар формує Реєстр, до якого включаються всі кредити, які бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля (в тому числі ті, які вже включені до портфеля).
Бенефіціар формує Реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до Реєстру критеріям прийнятності.
Включення кредитів до Реєстру свідчить про те, що зобов'язання за такими кредитами, є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до Реєстру (пункт 3.3 договору гарантії).
Згідно з пунктом 5.1 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, і з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою.
У пункті 6.1 договору гарантії визначено, що у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом (кредитом за яким бенефіціару виплачено суму сплати за гарантією) бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (у тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.
Простроченою заборгованістю перед бюджетом є загальна сума всіх ССГ, що були виплачені гарантом за кожним проблемним кредитом, за вирахуванням сум, перерахованих на користь гранта за рахунок погашення заборгованості принципалів перед бюджетом за виплаченими ССГ. Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта.
Таким чином, договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 серед іншого визначив умови надання гарантії, порядок та підстави сплати коштів за гарантією, відшкодування гаранту суми сплати за гарантією.
Так, у пунктах 6.1 - 6.3 вказаного договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку № 1151 та цього договору, зобов'язується:
- застосувати інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;
- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
- перераховувати кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховувати їх насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
Проаналізувавши вказане вище, можна зробити висновок, що державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм:
1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов'язань за кредитним договором, надане гарантом на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №1151, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником;
2) в результаті здійснення гарантом виплати суми за гарантією в обліку банку відображено виникнення простроченої заборгованості позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов'язку, що була виконана гарантом) перейшли права кредитора та остання як гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;
3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми Гарант реалізував шляхом наділення банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між гарантом та банком пропорційно ставці гарантії.
За приписами статті 510, частин 1, 2 статті 512, частини 1 статті 516 ЦК України у зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб; кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а також в інших випадках, встановлених законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, повноваження АТ "Ощадбанк" щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за договором відповідають закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ "Ощадбанк".
На день розгляду спору відповідачі наявну заборгованість не спростували, доказів її погашення матеріали справи не містять, отже, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 124981,90грн простроченої заборгованості перед державою за договором кредитної лінії №104.10-35/К-111/21 від 17.06.2021, залученим під державну гарантію на портфельній основі є правомірними.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат:
Судовий збір за приписами частини 4 статті 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову покладається на відповідачів.
У постанові від 10.12.2019 у справі №922/902/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат у випадку задоволення позовних вимог майнового характеру до кількох відповідачів, між ними порівну.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" до відповідача -1 Фізичної особи - підприємця Кашуби Артема Володимировича та до відповідача -2 ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в сумі 124981,90грн, задовольнити.
Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Кашуби Артема Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул.Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ: 00032129) в особі філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Сіверська, буд.54; код ЄДРПОУ: 09334702) прострочену заборгованість в сумі 124981,90грн.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кашуби Артема Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ: 00032129) в особі філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Сіверська, буд.54; код ЄДРПОУ: 09334702) витрати по сплаті судового збору в сумі 1514,00грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ: 00032129) в особі філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Сіверська, буд.54; код ЄДРПОУ: 09334702) витрати по сплаті судового збору в сумі 1514,00грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 18.12.2024.
Суддя М.О. Лейба