Справа № 127/21818/23
Провадження № 1-кп/127/655/23
17 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 361 КК України та ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 361 КК України,-
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 361 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 361 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Клопотання обґрунтувала наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не зменшились. Так, прокурор зазначила, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення сукупності кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким кримінальним правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а тому з огляду на тяжкість можливого покарання обвинувачений може ухилятись від явки до суду з метою уникнення відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків. Крім цього, просила при продовженні тримання під вартою визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків, визначених КПК України.
Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо продовження строку тримання під вартою, вказавши, що його підзахисний вже тривалий час перебуває під вартою, внаслідок чого ризики наявні у справі мінімізовані, ОСОБА_4 вину визнає, не погоджується лише з однією кваліфікацією, бажає сприяти встановленню істини у справі, співпрацювати із слідством щодо виявлення всіх причетних осіб. Також вказав, що ОСОБА_4 за тривалий час перебування під вартою жодним чином не намагався та не здійснював жодного тиску на потерпілих та свідків. Крім того, просив врахувати, що його матір, яка є внутрішньо переміщеною особою, потребує матеріальної підтримки та допомоги. На підставі вказаного просив змінити застосований запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби за місцем проживання ОСОБА_4 та саме вказаний запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію адвоката, зазначив, що дійсно у разі зміни запобіжного заходу буде проживати з матір'ю та матиме змогу їй допомогти.
Захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 поклався на розсуд суду.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, суд виходить з наступного.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11.2024 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.01.2025 року.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її соціальними зв'язками, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні, зокрема, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом із тим, прокурор належним чином не обґрунтувала і не довела в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що заявлені ризики виправдовують необхідність продовження застосування виняткового запобіжного заходу до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою. Прокурором в судовому засіданні необгрунтовано неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, щодо даних про його особу, а також інших обставин в їх сукупності.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Клопотання прокурора про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування тримання обвинуваченого під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому. Проте, сама лише тяжкість кримінального правопорушення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Доводи клопотання прокурора в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.
Сукупність наведених прокурором ризиків у справі переконують суд у необхідності застосування запобіжного заходу. Разом з тим, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 не свідчить про те, що єдиним запобіжним заходом, які гарантують вказані ризики та їх уникнення є запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 фактично визнає вину у вчиненні кримінальних правопорушень, має постійне місце проживання, має матір, яка є внутрішньо переміщеною особою та потребує допомоги. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 жодним чином не переховувався від органів досудового розслідування, а навпаки всіляко сприяв слідству у встановленні істини по справі та бажає надалі співпрацювати щодо виявлення всіх причетних осіб.
Також суд враховує той факт, що дійсно під час перебування ОСОБА_4 під вартою, жодних випадків здійснення тиску з боку обвинуваченого на потерпілих на свідків не було, хоча ОСОБА_4 знає їх анкетні дані, які йому стали відомі під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
З наведених обставин слідує, і зазначене встановлено в ході судового розгляду, що ризики не виправдовують продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України суд має право застосувати до обвинуваченого, більш м'який запобіжний захід.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що наявність матері, яка потребує допомоги, постійного місця проживання є достатнім стримуючим фактором, який запобігатиме тим ризикам на які посилається прокурор, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від суду.
З огляду на вищенаведене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, у тому числі наявність в нього матері, яка дійсно потребує допомоги, з урахуванням можливості зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, який буде забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім запобіжним заходом буде запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. При цьому, саме такий запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків визначених частиною 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 194, 314, 315, 316, 317, 334 КПК України, суд, -
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 діб, починаючи з 17.12.2024 року до 14.02.2025 року, включно.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , , без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) носити електронний засіб контролю.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі суду.
Копію ухвали направити до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя: