465/2887/22
2/465/609/24
Іменем України
12.12.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
за участю секретаря судового засідання Савченко А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. Позов мотивує тим, що відповідач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , де позивач надає послуги з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Відповідачу для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання відкрито особовий рахунок. У зв'язку з тим, що відповідач не здійснював оплату вказаних послуг, за період з 01.12.2018р. по 30.06.2020р. утворилася заборгованість в розмірі 25 759 (двадцять п"ять тисяч сімсот п"ятдесят дев"ять) гривень 94 коп., яку ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить стягнути з відповідача. Також, у зв"язку з тим, що відповідачем порушені договірні зобов"язання, крім основної заборгованості просить стягнути 3% річних в розмірі 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) гривень 97 коп., інфляційні втрати в розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 86 коп., та сплачений судовий збір.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2022 року відкрито загальне позовне провадження та справу призначено до підготовчого розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначає, що нарахування та арифметичні розрахунки є безпідставними та необгрунтованими, позивач не дотримується вимог чинного законодавства щодо послуги з централізованого опалення, така послуга надається не належним чином, позивач займається масовим залякуванням як його, відповідача, так і інших мешканців міста. Звертає увагу, що позивач подав шаблонну позовну заяву, та стверджжує, що він, відповідач, не зобов"язаний сплачувати послуги теплопостачання, які не надаються належним чином.
У відповіді на відзив представниця позивача зазначила, що відповідачем не надано доказів неналежного надання послуг, а тому заперечення відповідача безпідставні.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.03.2024р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу.
В судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги, надала аналогічні пояснення, викладені в позовній заяві, просить позов задоволити.
Відповідач в судовому засіданні заперечив позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на письмові обгрунтування, викладені у відзиві на позовну заяву.
В чергове судове засідання учасники судового процесу не прибули, про причини неявки суд не повідомили, належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Представниця позивача подала заяву про розгляд справи за відсутності позивача, просить позов задоволити.
У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до довідки №21 з місця проживання про склад сім"ї і реєстрації, виданої 21.10.2019р. ЛМКП "Львівтеплоенерго", в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає ОСОБА_1 .
Дана обставина підтверджена відповідачем у судовому засіданні.
В матеріалах розглядуваної справи міститься копія ухвали Франківського районного суду м. Львова від 02.11.2020р. у цивільній справі №465/4938/20, якою скасовано судовий наказ, виданий суддею Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О. 11.09.2020р. за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерего» про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8 260,79 грн., 3% річних в сумі 510,56 грн., інфляційні витрати в сумі 557,73 грн. та 210,20 грн. судового збору.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005р. № 630 та рішеннями органів місцевого самоврядування.
Договір Приєднання про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідно до закону України «Про житлово-комунальні послуги» та договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.07.2014р. відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та є договором про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води і вважається укладеним між: Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Споживачем (власником/співвласником/балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і, в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).
Вищевказаним договором встановлено факт договірних відносин з приводу надання послуг у сфері теплопостачання, а саме ЛМКП Львівтеплоенерго» надав послуги відповідачу, який такими послугами користувався, але оплату не проводив.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» позивач є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до пункту 8 правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно пункту 3 Правил користування тепловою енергією передбачено, що споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Пунктом 1.1 Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 1 липня 2014 року передбачено, що виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим договором приєднання.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
П.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про Житлово - комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
В матеріалах справи міститься довідка про стан розрахунків за теплопостачання за період з 01.02.2018р. по 30.06.2020р., з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги теплопостаачання становить 25 759, 94 грн.
До матеріалів позовної заяви долучено розрахунки за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, які свідчать про несплату відповідачем даних послуг.
Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті за послуги з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, яка в добровільному порядку не погашена.
З висновку, який міститься у постанові Верховного суду у справі № 686/6276/19 вбачається, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту надання житлово - комунальних послуг. В матеріалах справи містяться відповідні копії договору, розрахунків, які свідчать про належне виконання позивачем своїх послуг. Дані документи стосуються безпосередньо обставин справи та підтверджують факт надання відповідачу житлово-комунальних послуг, а відтак беруться судом до уваги, як належні та допустимі докази в процесі доказування, оскільки не спростовані відповідачем.
Відповідачем у справі не доведено тієї обставини, що послугами, які надав позивач у спірний період, він, відповідач, фактично не користувався.
Суд враховує позицію Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи №6-59цс13 від 30.10.2013р., згідно з якою споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц, якою зроблено наступні висновки. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
Суд вважає аргументи позивача обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані і не заперечені відповідачем.
Для спростування доводів позову відповідач жодних належних і допустимих доказів, визначених законом, суду не представив.
В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачу повернені грошові кошти, як і відсутні докази, що позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги, щодо їх повернення.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Керуючись принципом змагальності суд бере до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості як належні докази обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, покладаючи одночасно на відповідача ризик настання наслідків, пов'язаних із ненаданням ним доказів для спростування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викаденого, керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263, 265, 274 - 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Львівського міського комунального підприємтва "Львівтеплоенерго" (м. Львів, вул. Д. Апостола 1, код ЄДРПОУ 05506460) заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.12.2018р. по 30.06.2020р. в розмірі 25 759 (двадцять п"ять тисяч сімсот п"ятдесят дев"ять) гривень 94 коп., 3% річних в розмірі 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) гривень 97 коп., інфляційні втрати в розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Львівського міського комунального підприємтва "Львівтеплоенерго" (м. Львів, вул. Д. Апостола 1, код ЄДРПОУ 05506460) сплачений судовий збір в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста віімдесят одна) гривень 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", юридична адреса: м. Львів, вул. Д.Апостола, буд.1, код ЄДРПОУ 05506460;
Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя В. Кузь